Протягом майже двох місяців у столичному Мистецькому Арсеналі можна було споглядати дрес-код України доби Незалежності. Виставка, присвячена розвиткові української моди і тим суспільним явищам, що на неї впливали, поєднала роботи 40 українських дизайнерів, близько 200 моделей одягу, сценічне вбрання поп-зірок та арт-об’єкти авангардної моди.
За словами куратора проекту Зої Звиняцьківської, історія української моди частково збігається з нашою новітньою історією, але не стовідсотково. Тож має свої важливі етапи. Зокрема, започаткування першого професійного тижня моди Ukrainian Fashion Week у жовтні 1997 року. Мода перестала бути видовищем, вона перестала бути хобі митців або якоюсь справою вихідного дня, і стала професією. Тобто мода утвердилася як корпорація. Новий етап почався, коли себе публічно презентувала нова генерація українських дизайнерів. Їхні уподобання і естетичні смаки були іншими, ніж у «батьків». До цього була доба важкого українського гламуру, а вони були антигламурними, альтернативними і потребували свого майданчика. Він був створений у 2010-му.
Як зазначила на відкритті виставки дружина Президента України Марина Порошенко, сьогодні молоде покоління українців із великим задоволенням одягає українські вишиванки та віночки, носить одяг у національних кольорах та з національною символікою. «Наші діти показують, що «ми — українці». І це головне надбання історії української моди часів незалежності».
Зоя Звиняцьківська зізналася журналістам, що ідея цієї виставки виникла в неї майже 10 років тому. За цей час проект з несміливої думки виріс до величезної експозиції, але його головна мета залишилась незмінною. Історія моди — це, передовсім, історія людей. Одяг краще за будь-що може розповісти про наші мрії, бажання, страхи та упередження. Зрештою, розповісти нам про нас самих.
Тож слушно зауважуємо, що помітна мистецька подія не про моду і не про одяг. Це розповідь про те, як змінювалась Україна з 1991 року і до тепер. Це надзвичайно цікава історія про нас самих, про те, якими ми були 25, 15 та 5 років тому і спроба уявити якими будемо ще через 10 років. Одним словом, підростемо — побачимо!
Ганна РОМАШКО
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+