ВІДПОЧИНОК

Оригінальну феєрію подарували волинянам та закордонним гостям міста музиканти, артисти та народні умільці

Валерій МЕЛЬНИК,
«Урядовий кур’єр»
(фото автора)

Старовинний Луцьк продемонстрував учасникам першого форуму інтеркультурних міст, який відбувся у ці дні, представникам Дирекції ради Європи з питань демократичного управління, культури і розмаїття, гостям обласного центру Волині, як слід поважати традиції власного народу і не цуратися мистецьких надбань інших.

Непересічне дійство під стінами другої столиці Великого князівства Литовського, а нині одного із семи архітектурних чудес України зібрало тисячі гостей. Як і у 1429 році, коли тут проходив перший форум монархів Європи, господарі і гості заговорили різними мовами. Спілкування відбувалося англійською, російською чи мовою жестів, адже подивитися оригінальну феєрію прибули туристи й артисти з Білорусі, Грузії, Чехії, Польщі, Литви та деяких інших країн Євросоюзу.

— Мета цього заходу — популяризація історико-культурної спадщини, сучасного і традиційного мистецтва. Важлива й активізація міжкультурного діалогу мистецької еліти України і зарубіжжя, промоція Луцька як культурно-туристичного центру Волинського регіону. А ще — створення середовища для креативного відпочинку молоді, — розповів міський голова Микола Романюк, який у супроводі «князя Дмитра Любарта» та одягнутих в лати лицарів разом із іншими почесними гостями міста запалив Великий вогонь і дав старт дійству.

Жодне велике ліло — навіть таке серйозне, як запалення Великого Вогню — здавна не обходилося без свого блазня. Не стало винятком і нічне луцьке дійство!

Спілкування з гостями славного нащадка великого литовського князя Гедиміна — князя Любарта, який доклав найбільше зусиль, аби оборонна твердиня Волинської землі набула нинішнього вигляду, — продовжилася на замковому дворищі. Добра частина його була віддана майстрам народних промислів — ковалям, гончарям, пасічникам, фахівцям з флористики та дитячої іграшки тощо. Бажаючі могли спробувати свої сили і в промислі, який в усі часи карався кримінально, адже об’єктом його були монети. А тут можна було взяти до рук кувалду і на очах численних свідків… відкарбувати сувенір.

Присутнімть реконструкторів із Литви мимоволі підштовхнула до спогадів про часи, коли Луцький замок був другою столицею середньовічної супердержави — Великого князівства Литовського

Паралельно біля Владичої вежі йшла музично-розважальна програма. Часи, які вже стали епосом, майстерно відтворювали музичні гурти середньовічної музики «Tryzna» (Польща), «Pechera» (м. Одеса), «Bakchus» (Чехія), театр історичної реконструкції «Viduramziai» (Литва), театр «Воскресіння» (м. Львів) та клуб історичної реконструкції «Аквітанія» (м. Луцьк). Містичності і заряду артистизму заходу, який проходив під світіння сотень запалених на газонах світильників, додали і виступи етно-колективу «Troitsa» із Білорусі та театру вогню «Махатма» з Дніпропетровська.

За неодруженими та незаміжніми гостями дійства пильнував живий золотий амур — тепер завдяки його стрілам у древньому Лучеську на десятки романів більше

Як і під час першого з’їду монархів, який проходив тут шість століть тому і вирішував оборонні та євроінтеграційні питання, знайшлося у фортеці місце і для тих, хто уміє добре почастувати гостей. Правда, тоді гостям Луцького замку та їхній свиті, що осіла у найближчих до Лучеська Великого селах, як стверджував літописець, щодня подавали на стіл 700 бочок меду, вина, мальвазії та інших напоїв, 700 волів, 1400 баранів, сотні лосів, диких кабанів і безліч інших страв. Звісно, тепер такої кількості напоїв та м’яса учасники дійства не здолали б — дрібніший пішов народ!.. Але із кількома кабанами та телятами, що цілими тушами смажилися на рожнах, та батареєю справжніх медів, що виготовлені за старовинними рецептами, лучани і їхні гості таки справилися!

Та «найсмачніше» гостям оборонної твердині подали наприкінці, коли з’явилися натяки на близький схід сонця. Цим «десертом» став виступ співачки із прекрасною енергетикою, людини, яка повсюдно відстоює інтереси українського мистецтва — переможниці «Євробачення-2004» Руслани Лижичко.

— Це унікальне явище! Головне тут — неперевершена атмосфера мультикультурного свята, у яке поринають присутні, та висока культура спілкування різних за інтересами людей… — прокоментував побачене Олександр Куценко, директор фонду розвитку демократії через культуру, який за своє життя чимало поїздив світом. — Щось схоже бачив в Іспанії, у країні басків, у Сан-Себастьяні… Але щоб на такій малій площі?! Це — дивовижно! Стара Луцька фортеця стала справжнім оборонцем культури!

Важливою деталлю розповіді про феєричне волинське дійство, автором сценарію якого стала завідуюча відділом культури міської ради Тетяна Гнатів, є і те, що на організацію його використані благодійні кошти. І, як стверджує міський голова, не витрачено жодної копійки з бюджету.