Три роки знадобилося народним обранцям, експертам з питань ЖКГ, громадськості, щоб нарешті допрацювати закон «Про житлово-комунальні послуги». Нещодавно його ухвалив парламент. З огляду на те, що раніше було ухвалено ще три закони, котрі регулюють відносини у сфері ЖКГ — «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про енергетичну ефективність будівель» та «Про комерційний облік комунальних послуг», основні законодавчі засади для проведення масштабних змін у житлово-комунальній сфері є. Нині документ скеровано на підпис Президентові України. Після підписання він набуде чинності через півроку, крім деяких положень, що стануть чинними з 2019-го. «Урядовий кур’єр» з’ясовував, які нюанси нового закону найбільше обговорюють.
Відносна збалансованість?
Наскільки досконалий закон? Майже всі експерти, думками яких ми цікавилися, схвалюють його ухвалення. Так, координатор житлово-комунальних програм громадської мережі ОПОРА Тетяна Бойко назвала закон серйозним кроком для декомунізації ЖКГ.
Старший юрист юридичної компанії «Алексєєв, Боярчуков і партнери» Інна Рудник зауважила «Урядовому кур’єру», що загалом закон збалансований з точки зору захисту інтересів споживачів і виконавців. «Він революційний і вводить нові терміни, поняття й підходи до сфери надання житлово-комунальних послуг. Зокрема документ містить чіткіші визначення, які відповідають сьогоденню, регулює порядок укладання, виконання й розірвання кожного з видів договорів, істотні умови тощо. Чинна редакція Закону «Про житлово-комунальні послуги» містить більш загальні поняття й умови, які не конкретизовані й не розділені залежно від виду послуги. До тексту нового закону законодавець підійшов відповідальніше, щоб учасники відносин у сфері надання і споживання житлово-комунальних послуг мали змогу відшукати в ньому відповіді на всі запитання, що можуть виникати під час укладення, виконання договорів чи виникнення спорів», — зазначила юрист.
Як зауважує голова Спілки співвласників житла України екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко, у законі більше позитивних моментів, ніж негативних. Однак, на його думку, документ може працювати на споживача в нормальній системі координат, а в нашій призведе до збільшення монополізації, подальшого зростання тарифів і ще більшої незахищеності споживача.
Договір на вибір
Одна з новацій закону — те, що модель договірних відносин з надавачами житлово-комунальних послуг обиратимуть споживачі. «Закон встановлює порядок укладення споживачами договорів на отримання всього комплексу ЖКП — управління, поводження з відходами, водо-, газо-, електропостачання, — зауважив віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко. Тут правила гри диктуватиме споживач: що обере, з тим мають погодитися надавачі послуг. Визначено три моделі. Перша — індивідуальні договори: їх укладають з кожним власником помешкання, по суті, така модель діє й нині у будинках без ОСББ. Друга — колективні договори: їх укладають управителі, об’єднання співвласників чи уповноважені особи від імені всіх співвласників. Третя — договори з колективним споживачем, тобто з юридичною особою, якою може бути наприклад ОСББ.
Як зауважує Інна Рудник, договори укладатимуть терміном на рік з автоматичною пролонгацією по закінченні строку. «Мешканці самостійно обиратимуть одну з моделей організації договірних відносин за кожним видом комунальної послуги. Отже, на певні послуги можна укладати прямі договори із власниками квартир, а в інших стороною в договорі виступатиме управитель. Це не стосується послуг з постачання й розподілу природного газу і електричної енергії, які надають виключно на підставі індивідуальних договорів. Мешканці також матимуть право обирати обслуговуючу організацію, тож є сподівання, що за умов існування конкуренції якість послуг зростатиме, а ціни будуть справедливими», — каже юрист.
Що вигідніше?
«Людям треба дати право порахувати, скільки коштує прямий договір, а скільки колективний. Тому законопроект відкриває можливості вибору для мешканців багатоквартирних будинків. Послуги продаватимуть тільки за лічильниками», — зазначила під час презентації документа заступник голови парламентського Комітету з питань будівництва, містобудування і ЖКГ народний депутат Альона Бабак.
Що ж для людей вигідніше? Чимало лідерів об’єднань співвласників щодо цього відмовчуються і чекають підписання закону Президентом України. Експерти ж висловлюють власне бачення. Так, Тетяна Бойко прогнозує, що найбільше людей віддадуть перевагу колективному договору як найдешевшому і найвигіднішому, за яким неплатники за компослуги стануть проблемою монополіста. А згідно з договором з колективним споживачем за боржників доведеться відповідати самим ОСББ, тож це найнезахищеніший варіант, каже експерт.
А ось директор дослідницько-аналітичного центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко зауважує: «Новий закон про ЖКП переповнений абсурдними нормами, наприклад: мешканцям багатоповерхівок дають рік на «обрання форми управління». Знову рік, як у законі № 418 на утворення ОСББ, який провалився. Вони просто-таки «зобов’язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг», але це однозначно закріплено в законі № 1198 — лише прямі договори. А якщо мешканці не приймуть рішення, не зберуться на збори? Тоді управителя їм зобов’язана призначити місцева влада — «у тримісячний строк з дня отримання протоколу зборів співвласників б/б із проханням призначити управителя». Необхідно провести збори! А якщо мешканці не зберуться? Тоді, мабуть, ще раз треба провести збори, де вони приймуть рішення, що не можуть зібратися на збори, чи не так? Законодавці, агов, внесіть правочку!»
Пеня і штраф
Вочевидь, експерти накидають законодавцям й інших пропозицій для правок. Ідеться зокрема про положення, які набудуть чинності з 2019 року, а саме нарахування пені й штрафних санкцій. Багато хто каже, що варто посилити відповідальність комунальників за погану якість послуги чи її ненадання. Бо поки що бачимо лише посилення відповідальності споживачів. «Закон містить умову про відповідальність за порушення строків оплати спожитих послуг. У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище як 0,01% суми боргу за кожен день прострочення, — пояснює Інна Рудник. — Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги».
Якщо порахувати, це більше дисциплінарний важіль. Бо за борг 1000 гривень за місяць набіжить три гривні (по 10 копійок за день). Але річ не в сумі, а у чинниках справедливості (чи несправедливості).
Ось один з них. Якщо людині заборгували зарплату, то чи винна вона, що не може вчасно сплатити, і чи законно їй нараховувати пеню? У телеефірах багато експертів на це запитання відповідають, що якщо борг із зарплати документально підтверджено, то пеню не нарахують. Але тут виникає суперечність: якщо в людини борг за компослуги, то збитки несе надавач послуг, і пеня — логічна компенсація йому. Але якщо того, кому не платять зарплату, звільняють від сплати пені, то страждає надавач послуг. Чи не означає це, що тут найкраще захищений роботодавець, який вчасно не платить зарплату? Може, логічніше цю пеню адресувати саме йому? Однак виявляється, не все так просто.
Інна Рудник зауважує: «Ухвалена законодавцем остання редакція законопроекту не містить випадків, які б звільняли споживача від відповідальності за порушення грошового зобов’язання, як-то погіршення матеріального становища тощо. Можливість розстрочення/відстрочення боргу вирішуватимуть сторони в кожному конкретному випадку за домовленістю».
Ось так. А щодо відповідальності надавачів послуг складається враження, що її виписано м’якше. Як зауважив під час виступу у Верховній Раді у день ухвалення закону Геннадій Зубко, документ передбачає право споживача на зменшення розміру плати за ЖКП у разі їх ненадання, надання в неповному обсязі або зниження якості. Згідно із законом, споживач має право не оплачувати вартості комунальних послуг (крім теплової енергії), якщо ними не користується за період тимчасової відсутності в приміщенні понад 30 календарних днів.
«Договір про надання послуги може передбачати відповідальність у вигляді штрафу чи пені для виконавця, який не надав послугу вчасно чи в обумовленому обсязі, або за перевищення нормативних строків проведення аварійно-відновних робіт чи вчинення інших дій», — пояснює Інна Рудник. Однак чіткої деталізації, як це має спрацьовувати, не бачимо. Не хотілось би, щоб закон діяв у форматі гри в одні ворота — із правами для надавачів послуг і лише з обов’язками для споживачів.
Диявол у деталях
Експерти кажуть, що без низки нормативних документів закон не запрацює. «Попереду ще титанічна робота з імплементації, бо диявол у деталях», — зауважує Тетяна Бойко. На думку Інни Рудник, зарано казати, наскільки чітко та правильно виписано закон, бо впровадження новацій ще не почалося. «За рік-два чинності нормативно-правового акта можна буде аналізувати недоліки, які з’ясувалися на практиці, і вносити в нього зміни та доповнення. Щоб закон запрацював на повну, необхідно ухвалити ще деякі підзаконні нормативно-правові акти, зокрема Кабмін має затвердити типові договори про надання комунальних послуг, порядок монетизації субсидій (їх виплати у грошовій формі) тощо», — каже юрист.
Цей процес уже розпочався. «Ми підготували всі підзаконні акти, які дають змогу проводити конкурс, укладати типовий договір, управляти майном. Наступний крок — напрацювання додаткових інструментів, які дадуть можливість більше контролювати постачальників послуг», — зауважив віце-прем’єр-міністр.
ТОЧКА ЗОРУ
Олексій КУЧЕРЕНКО,
голова Спілки співвласників житла України, екс-міністр ЖКГ:
— До жодної норми закону в мене немає серйозної претензії. У документі закладено багато стратегічних позитивів. Основне завдання — стимулювати ефективного власника, насамперед у багатоповерхових будинках. Та я не побачив, куди і до кого слід звертатися споживачеві завтра, коли окрилені монополісти і виконавці підуть його завойовувати. Хоч споживачеві й нині нікуди звертатися. Споживачам і власникам житла життєво необхідно об’єднуватися для захисту своїх інтересів в усіх органах влади.
Насамкінець. Ми описали тільки кілька нюансів нещодавно ухваленого Закону «Про житлово-комунальні послуги». Здається, ті, які найбільше турбують людей. Вочевидь, ще є час, щоб напрацювати ті нормативні акти, які насправді захищатимуть і добросовісного надавача послуг, і сумлінного платника. Хотілось би тільки, щоб принцип «покупець (читай — споживач) завжди правий» справді діяв у ЖКГ. А не так, як нині, коли він цілком залежить від волі монополіста.
Ми в Google+