На сучасному етапі наша держава переживає безпрецедентну консолідацію народу і чинної влади. Це зумовлено і драматичними подіями на сході України, і бажанням суспільства практично освоїти життєво важливі стандарти цивілізованої Європи.

У жовтні цього року Верховна Рада України у межах антикорупційних ініціатив уряду ухвалила новий Закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Беззаперечно: цей закон дає новий поштовх для подальшої розбудови системної боротьби з відмиванням грошей та підтверджує європейський вибір розвитку нашої держави.

Цей надзвичайно важливий нормативно-правовий акт мали розробити і ухвалити ще 2 роки тому, але, на жаль, системне удосконалення та очищення фінансової системи країни від корупційних схем та відмивання коштів не було пріоритетом для колишніх високопосадовців.

Високе прагнення

У березні Державна служба фінансового моніторингу України розпочала комплекс необхідних реформ у сфері боротьби з відмиванням злочинних доходів, які переконливо свідчать про стале дотримання Україною базових принципів та рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). Безумовно, це засвідчує реальні кроки на шляху інтеграції України в європейське суспільство.

Для більшого розуміння сутності цього закону та наслідків його ухвалення зосереджу увагу на важливих позиціях.

Закон спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, гарантування національної безпеки за допомогою визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної бази даних для надання правоохоронним органам України й іноземних держав можливості виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов’язані з відмиванням грошей та іншими незаконними фінансовими операціями.

Тобто це заходи фінансового моніторингу, які провадять на всіх ринках (фінансових, цінних паперів, а також не фінансових професій і занять) правоохоронні та контролюючі органи, і вони мають подекуди складний та дискусійний характер. Головну роль у цьому процесі відіграє Державна служба фінансового моніторингу.

Держфінмоніторинг працює задля того, щоб фінансово-економічні відносини поступово, але невідворотно наближалися до тих засад, на яких грунтується весь цивілізований світ. Тобто коли гроші неможливо вкрасти — їх можна лише заробити. А якщо комусь це і вдасться, то він не матиме змоги використати доходи, одержані протиправним шляхом, спрямувати їх у злочинні сфери, зокрема фінансування тероризму. Зазначу, що в найбільш розвинених країнах ступінь реалізації цього прагнення доволі висока.

Фільтр, який оздоровлює економіку

Держфінмоніторинг відповідно до чинного законодавства — центральний орган виконавчої влади і посідає ключове місце в національній системі протидії відмиванню (легалізації) коштів та боротьбі з фінансуванням тероризму. За міжнародним статусом ця структура — це фінансова розвідка (Financial Intelligence Unit), що збирає, обробляє і аналізує інформацію про фінансові операції, які викликають підозри в здійсненні тіньових операцій з метою відмивання брудних коштів.

Держфінмоніторинг працює в органічному взаємозв’язку з фінансовими установами, контролюючими державними органами та правоохоронними структурами. Банки, фінансові та інші нефінансові установи — це першоджерела надання інформації щодо руху фінансових активів. Контролюючі та правоохоронні органи здійснюють нагляд і регулювання за грошовим оборотом і реагують на факти виявлених порушень.

У такому разі узагальнену інформацію направляють у правоохоронні органи. При цьому Держфінмоніторинг безпосередньо не втручається у діяльність фінансового сектору національної економіки. Водночас збирає й узагальнює інформацію щодо підозрілих фінансових операцій, які здійснюють фізичні та юридичні особи. Фактично наша служба —це своєрідний фільтр, що детінізує і оздоровлює фінансову систему України.

Доцільність вдосконалення розслідувань

Базою для розробки та ухвалення в Україні цього закону слугували міжнародні зобов’язання, які наша держава гарантує як член Організації Об’єднаних Націй. Це дотримання стандартів Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, останню редакцію яких схвалили у лютому 2012 року.

Новий закон імплементує зазначені міжнародні стандарти. Однак не слід забувати й те, що мета його прийняття — це і виконання домовленостей в рамках угоди про стенд-бай (SBA) з Міжнародним валютним фондом та урахування пропозицій стосовно національного законодавства експертів Комітету Ради Європи з оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (MONEYVAL).

Цей правовий акт удосконалює національне законодавство у сфері фінансового моніторингу за такими напрямками:

♦ запровадження національної оцінки ризиків системи фінансового моніторингу та удосконалення ризик-орієнтованого підходу;

♦ виокремлення заходів щодо боротьби з фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;

♦ зміни до підходу щодо визначення предикатних злочинів (включення податкових злочинів до предикатних);

♦ вдосконалення законодавчих аспектів, які впливають на якість розслідування злочинів з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

♦ зміни у Кримінальний процесуальний кодекс України (щодо підслідності злочинів з легалізації);

♦ здійснення фінансового моніторингу щодо національних та іноземних публічних діячів і посадових осіб міжнародних організацій;

♦ встановлення порога для міжнародних грошових переказів;

♦ зняття порогових сум для здійснення фінансового моніторингу ріелторами та нотаріусами;

♦ поліпшення процедури зупинення фінансових операцій.

Безумовно, всі вищезазначені новели потрібні й актуальні з огляду на ті виклики та загрози, з якими зіткнулася Україна.

Навряд чи хтось заперечуватиме доцільність вдосконалення якості розслідування злочинів з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або ж моніторингу фінансових операцій публічних людей.

Закон справді комплексно вирішує поставлену перед ним мету правового регулювання, оскільки одночасно вносить зміни у низку інших законодавчих актів, серед яких Цивільний, Кримінальний, Кримінальний процесуальний кодекси, закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про боротьбу з тероризмом» тощо.

Слід зауважити, що ухвалений закон не змінює чинні принципи роботи суб’єктів первинного фінансового моніторингу, а навпаки — конкретизує їх, уточнює та впорядковує.

Тому діяльність фінансових та нефінансових попередників щодо вивчення свого клієнта — це необхідний чинник для викриття підозрілих фінансових операцій, пов’язаних з відмиванням коштів або фінансуванням тероризму. Ця інформація потрібна для проведення оцінки ризиків таких осіб.

Однак попри позитивний ефект захищеності економічної безпеки та добробуту суспільства, якого вже вдалося досягнути ухваленням закону, завжди існуватиме потреба у подальшому розвитку національної системи протидії відмиванню злочинних доходів.

В першу чергу це стосується розробки нової підзаконної бази нормативних актів, спрямованої на реалізацію закону. Це нові акти Кабінету Міністрів України, регулюючих та правоохоронних органів.

І найголовніше — потрібно розпочинати роботу щодо розробки нової стратегії розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення на період до 2020 року. Цей документ має стати орієнтиром для розв’язання ключових проблем шляхом об’єднання зусиль державних органів і приватного сектору для удосконалення національної системи запобігання та протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.

Держфінмоніторинг уже розробляє нове бачення концепції фінансового моніторингу, щоб не просто ухвалювати нові нормативно-правові акти для імплементації міжнародних стандартів, а самим на основі власних розробок і напрацювань вносити пропозиції для покращення існуючих світових стандартів.

Новий закон покликаний стати потужним інструментом у запобіганні легалізації кримінальних активів та фінансування тероризму. Проте ефективність роботи учасників національної системи фінансового моніторингу хоч і залежить безпосередньо від належного правового регулювання, але може піддаватися впливам й інших чинників, що більш пов’язані із практичною його реалізацією. Тому реальний позитивний ефект від ухвалення цього закону варто очікувати через кілька місяців після набуття ним чинності.

Держфінмоніторинг докладе максимум зусиль, щоб і в подальшому наближати національну фінансову систему України до міжнародних правових стандартів, зміцнювати її здатність протистояти тінізації фінансових активів, відмиванню брудних грошей, протидіяти фінансуванню тероризму. 

Ігор ЧЕРКАСЬКИЙ,
голова Державної служби фінансового моніторингу України