Головне завдання, яке стояло перед Міністерством інформаційної політики на 2015 рік, — максимально збільшити мовлення українських електронних ЗМІ в зоні АТО. Наскільки мети досягнуто, розповів «УК» радник міністра інформаційної політики в зоні АТО Олександр Бригинець.

Радник міністра інформаційної політики в зоні АТО Олександр Бригинець

— Пане Олександре, з чого починали роботу?

— Коли взялися до справи, виявилося, що треба не просто відновлювати мовлення, а створювати його. Бо насправді українські телеканали та електронні ЗМІ були слабко розвинені в Донецькій та Луганській областях. Оскільки в держави грошей на це немає, то головне, що відбулося, — перемовини з кількома європейськими державами та США, які нам надали різноманітні аналогові та FM-передавачі. Орієнтовна вартість отриманого обладнання — майже 10 мільйонів гривень. Тож зокрема в Луганській області стався інформаційний прорив: дуже активно запрацювало обласне телебачення, відновилося мовлення місцевої радіостанції, яку тепер можна почути і в Луганську. Відновлено мовлення телеканалу ІРТА. Все це зроблено протягом останнього півроку.

— Телеканал ЛОТ та радіо «Пульс» розпочали мовлення на передавачах, сигнал з яких частково доступний для жителів Луганська. Але українські канали з того боку Сіверського Дінця просто глушать?

— Із відновленням мовлення на Луганщині проблема полягає в тому, що саме на цьому березі Сіверського Дінця дуже мало потужних телевізійних передавачів та телевеж. Майже всі вони, на жаль, на тому боці.

Тож наступного року в зоні АТО встановимо три вежі. Одна на місці знищеної на горі Карачун, поблизу Слов’янська. І дві — абсолютно нові, в нових місцях. Геологорозвідувальні роботи вже проведено, але з військових причин не можу сказати, де саме.

Ми хотіли використати телевежу в Попасній. На жаль, вона не працює, бо під час обстрілів споруді завдають пошкоджень. А вона дала б змогу накрити сигналом велику частину окупованих земель. Однак місцеве телебачення в Попасній запрацювало, там є передавач, що транслює і «на той бік». Тобто це менше, ніж хотілося б, але значно більше, ніж розраховували наші вороги.

Цікаво, що коли все це запрацювало, керівництво так званої ЛНР одразу почало робити заяви про заборону українських каналів. Тоді й пересвідчилися, що щось хороше ми всі разом зробили, раз у ворога істерика. У відповідь вони почали глушити наш телесигнал пристроями, які завезла Росія.

— Є інформація, що з того боку теж планують збільшити потужність сигналу. А нині у прифронтових селищах картинку російських телеканалів легше спіймати, ніж нашу.

— В України техніки для глушіння немає, бо ми як цивілізована країна ніколи не думали про такі дії. Але в цьому разі йдеться про те, що деякі канали просто захопили чужі частоти і мовлять незаконно. Можемо розглядати їх не як телеканали, а як незаконного мовця.

Коли йдеться про те, що ми називаємо «сепарські канали», немає на кого скаржитися — їх юридично не існує. А за те, що там російські канали незаконно мовлять на чужій території, рано чи пізно доведеться юридично відповідати.

— Ви зробили акцент на відновлення теле- та радіомовлення. А як щодо газет?

— Ситуація тут і простіша, і складніша. Бо щоб видавати й розповсюджувати газету, не потрібно додаткових технічних умов. Непогано знаю Донбас, часто бував тут до війни, і був вражений, як багато люди тут читають пресу. Мабуть, це можна пояснити недостатнім рівнем інтернет-забезпечення.

— Але, скажімо, на Луганщині нині немає навіть обласної газети.

— Не можу зрозуміти, чому так відбувається, бо знайти цілеспрямовані гроші в бюджеті на газети можливо. Вважаю, що саме інформація про місцеве життя вкрай важлива. Для тутешніх жителів, зокрема й окупованих територій, важлива кожна деталь, яка стосується нашого мирного життя. А цієї інформації бракує. Як на мене, на Донбасі слід як підтримувати муніципальні газети, так і сприяти приватним. Роздержавлення ЗМІ дуже важливе, але, гадаю, там, де триває війна, навпаки, варто створювати саме державні додаткові інформаційні структури.

Олена ОСОБОВА,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Олександр БРИГИНЕЦЬ. Народився 1962 року в Києві. Народний депутат України, поет, прозаїк, журналіст. Президент мистецької агенції «Територія А».