Представник юридичної
фірми «Василь Кисіль і Партнери»
Олександр ТЕРЕЩЕНКО
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України 11 березня цього року зареєструвало скаргу про порушення антисубсидиційного розслідування щодо імпорту в Україну бензинів моторних та дизельного пального походженням з Республіки Білорусь. Вітчизняні нафтопереробні заводи просять зокрема ввести мито в 180,84 долара за тонну білоруських нафтопродуктів строком на 5 років.
«Урядовий кур’єр» поцікавився історією питання і з’ясував, що за 20 років в Україні не було жодного антисубсидиційного розслідування, тому поки що немає і юридичної практики щодо цього. У 2011 році проводилося спеціальне розслідування щодо імпорту нафтопродуктів незалежно від країни походження. Тоді воно завершилося без ухвалення спеціальних заходів. Тобто Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі не встановила порушень імпортерів, зокрема через брак факту зрослого імпорту. Також заявник не зміг довести наявність шкоди національним інтересам від імпортних нафтопродуктів.
Яка процедура антисубсидиційних розслідувань загалом і скільки може тривати конкретна справа, ми запитали у представника юридичної фірми «Василь Кисіль і Партнери» Олександра Терещенка.
— Таке розслідування починається з подання скарги національним виробником або державним органом, якщо вони вважають, що порушуються їхні інтереси, і в середньому триває рік, — пояснив він. — Зацікавлені сторони, як правило, коментують скаргу, а також надають свої контраргументи. Потім проводяться слухання, зацікавлені сторони подають докази відсутності заборонених субсидій. Мінекономрозвитку робить висновки, після чого остаточне рішення приймає Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі.
Невже на нас очікують нові торговельні війни? Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ
— У чому складність антисубсидиційних розслідувань?
— Непросто довести наявність забороненої субсидії. Важко розмежувати, яка допомога дозволена, а яка заборонена. Теоретично заборонена субсидія — це надання переваг будь-кому, створення більш вигідних умов, ніж ринкові. Наприклад, якщо банки дають кредити під 30%, а держава комусь надає позику під 20%, то це можна розцінювати як заборонену субсидію. Однак важко їх розмежувати, оцінити обсяг субсидії, довести вигоду іноземного виробника і шкоду вітчизняному. Саме через складність таких об∂рунтувань в Україні й не проводили антисубсидиційних розслідувань.
Теоретично державні витрати на наукові дослідження, розвиток загальної інфраструктури (наприклад, у напрямку вашого заводу держава побудувала дорогу) не заборонені. Якщо за вас держава погасить борг, звільнить від оподаткування, то це потенційно можна розглядати як заборонену субсидію. Перелік заборонених субсидій зазначений в Угоді СОТ про субсидії та компенсаційні заходи.
— Яких заходів можуть вжити щодо білоруських нафтопродуктів у ході й за підсумками антисубсидиційного розслідування?
— Законодавство передбачає можливість застосування тимчасових заходів ще на етапі розслідування, якщо є реальна загроза національним виробникам. Ці заходи можуть ввести не раніше 60 днів з моменту ініціювання розслідування, однак не пізніше 9 місяців. Термін дії тимчасових заходів — 4 місяці. За результатами розслідування Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі може застосувати остаточні заходи на 5 років у формі компенсаційного мита. Розмір субсидії слугує верхньою планкою для компенсаційних мит. Наприклад, якщо доведено наявність субсидії в розмірі 10 доларів на тонні товару, то й мито не може перевищувати еквівалент 10 доларів.
— Які повинні бути підстави для початку розслідування ?
— Національний виробник повинен довести факт забороненої субсидії і шкоди для нього, а також зв’язок між ними. Наприклад, якщо українські підприємства зазнають збитків через простій або корпоративний конфлікт між акціонерами, то немає і підстав для розслідувань. Тобто саме субсидований імпорт повинен завдавати шкоди національному виробникові. При цьому необхідно враховувати відповідність можливих захисних заходів національним інтересам. Наприклад, під час проведення спеціального розслідування щодо нафтопродуктів 2011 року було доведено, що введення мита порушить конкуренцію на ринку і призведе до зростання цін.
— Чи можуть бути застосовані проти України відповідні заходи Білорусі й Митного союзу ?
— Антисубсидиційне розслідування є дозволеним механізмом захисту внутрішнього ринку — це нормальна практика. Його ініціювання не повинно автоматично призвести до відповідних заходів. Однак на практиці часто застосовуються відповідні заходи, що призводить до так званих торговельних війн (особливо це характерно для Митного союзу).
— Який вплив на ринок матиме заборона ввезення білоруських нафтопродуктів, адже у разі введення мит ввозити пальне з Білорусі буде невигідно?
— Обмеження імпорту нафтопродуктів одного з великих постачальників знизить конкуренцію і призведе до зростання цін. Можливий дефіцит, оскільки поставки на український ринок обмежать, а українські виробники не встигнуть заповнити нестачу. Обмежувальні заходи матимуть негативні наслідки для кінцевого споживача. Автомобілісти можуть зіткнутися з погіршенням якості пального і його здорожчанням. Українські НПЗ, які сьогодні простоюють, з іншого боку, можливо, зможуть отримати додатковий прибуток.
Михайло КАЖАН
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Олександр ТЕРЕЩЕНКО. Закінчив Київський міжнародний університет в 2005 році зі ступенем магістра міжнародного права з відзнакою і має кваліфікацію юриста-міжнародника. Стажувався в юридичному департаменті Парламенту Канади (2004-2005). Галузі практики: міжнародна торгівля, митне, транспортне, контрактне та комерційне право, антимонопольне та конкурентне право.
ДО РЕЧІ
У Мінську також проаналізували претензії, викладені у скарзі українських НПЗ, і стверджують, що вони безпідставні. Як заявили агентству «Інтерфакс-Захід» у профільному органі державного управління Білорусі, білоруські нафтопереробні заводи не отримують заходів державної підтримки, які, на думку української сторони, роблять їх продукцію більш конкурентоспроможною на українському ринку.
Співбесідник агентства зазначив, що основна претензія стосується держсубсидії, яку НПЗ отримують у вигляді звільнення їх від обов’язкового продажу частини валютної виручки. У Києві цей захід держпідтримки оцінюють в $ 165 на тонну продукції. Ця сума є основною в пакеті з шести видів субсидій, яку нібито отримують білоруські НПЗ.
Білоруські заводи були звільнені від обов’язкового продажу 30% валютної виручки тільки на короткий період 2011 року, а після стабілізації ситуації на валютному ринку все повернулося на круги своя. Нині НПЗ продають 30% валютної виручки, одержують натомість білоруські рублі, але й тут йдеться про обмінні операції, а не про якісь субсидії держави.
Представник профільного відомства вважає безпідставними претензії української сторони і за рештою пунктів. Зокрема він зауважив, що білоруські НПЗ не входять до переліку підприємств, яким держава частково відшкодовує відсотки за користування банківськими кредитами.