Дніпропетровщина першою в Україні (27 травня 2015 року) ухвалила Перспективний план формування територій громад з урахуванням пропозицій їхніх представників. Згідно із планом, у 22 районах замість 348 сільських та селищних рад створять 89 нових об’єднаних територій, які почнуть самостійно управляти своїми фінансами. Крім того, за конкурсом обрано як пілотні чотири райони, що першими розпочали процес децентралізації. Про те, як Дніпропетровщина об’єднує громади, розмовляємо з директором Офіса реформ Дніпропетровської області Оленою ТЕРТИШНОЮ.

Олена ТЕРТИШНА, директор Офіса реформ Дніпропетровської області. Фото надане Оленою ТЕРТИШНОЮ— Олено Анатоліївно, Дніпропетровщина, напевно, невипадково веде першість у процесі децентралізації, цьому передувала планомірна підготовка. 

— Так. Дніпропетровщина вигідно вирізнялася серед інших областей організаційною роботою над ухваленням Перспективного плану формування тергромад. І не лише тому, що ми перші розробили проект і схвалили його на сесії. Ставлення до питань реформування органів місцевого самоврядування (ОМС) в нашому регіоні — це не лише позиція окремої групи керівників, це стан професійної діяльності більшості посадовців. Ми методологічно формували основу проекту плану і забезпечували його обговорення у громадах. Свідомо найбільшу увагу приділяли територіям, де виникало найбільше дискусій. Адже коли ініціатива випереджає процес, може статися помилка, яка  призведе до втрати шансу стати об’єднаною  громадою.

— Що маєте на увазі?

— Наприклад, є села, які було включено до міст. Деякі їхні громади вважали, що можуть вийти зі своєї адміністративно-територіальної одиниці  й стати окремою громадою. Згідно із законом, це неправильно. Об’єднаною громада може стати лише на основі об’єднання ОМС — якщо їх кілька.

І ми зосередили увагу на питаннях, які потребували глибокого роз’яснення. Сформували великий просвітницький ресурс. За сприяння швейцарсько-українського проекту DESPRO «Підтримка децентралізації в Україні» організували навчання  в онлайн-школі місцевого самоврядування. Днями майже тисяча управлінців Дніпропетровщини завершили дистанційне навчання, прослухавши курс «Реформування місцевого самоврядування та децентралізація влади» з питань формування спроможних тергромад.

— Наскільки мені відомо, Дніпропетровщина єдина в Україні, де громади мали майже місяць на обговорення плану.

— До речі, саме цей дистанційний курс, у якому взяли участь представники ОМС, державної влади, депутати місцевих рад, активісти громадських організацій та лідери громад області, й дав змогу масштабно обговорити перспективний план. Щойно обласна рада ухвалила його проект, який налічував 51 громаду, документ почали активно обговорювати учасники курсу.

Виявилася дуже цікава тенденція: у проекті  пропонували об’єднання територій навколо міст обласного значення і районних центрів. Ця модель була помітною на карті. Але сільські території запропонували власне бачення. Більшість населених пунктів відмовилися об’єднуватися навколо міст, захотіли створити свої громади. Врешті до плану внесли ще 38 громад. Так його затвердили вже у кількості 89 громад, об’єднаних із 348 ОМС, які існують в області. Фактично якщо взяти середній показник, то з п’яти сільських рад сформовано одну громаду. 

— А чого відмовлялися об’єднуватися навколо міст?

— Села, мабуть, побоялися стати частиною приміської території, на яку ніхто не звертатиме уваги, остерігалися, що їх забудуть.

З іншого боку,  село побачило в Законі «Про добровільне об’єднання територіальних громад» потужну перспективу розвитку своєї території. Там прописано таке: як центр спроможної громади можна розглядати сільський населений пункт, у якому не менш як 150 дітей дошкільного віку і 250 — шкільного.

І саме ця позиція для більшості сільських громад стала головною.  Якщо держава в законі прописала, що в основу економічного розвитку країни поставлено дитину, яка виросте, побудує будинок, створить на селі робочі місця, я поважаю таку державу. І мені особисто як жінці й матері подобається такий закон. Сьогодні ми зробили перший крок до відродження України у плані формування заможного села.

Ще приклад: у Царичанському  районі прийняли рішення щодо Ляшківської громади, малої територіально і з невеликою кількістю населення — приблизно 2 тисячі осіб. Фінансово така громада не зможе забезпечити всіх необхідних послуг, які слід  наблизити до людей, і не отримає статусу спроможної. Проте робоча група прийняла рішення включити громаду до перспективного плану, розуміючи, що в подальшому життя саме розставить пріоритети. Адже є громади, які чітко сформулювали свою економіку, географію та інфраструктуру, максимально врахували якість і наближення послуг. Вони будуть лідерами, і до них потягнуться інші: побачать, що у сусіда все складається добре.

— Тобто план може змінюватися.

— Він не догма, а модель економічного розвитку території. Жодну територіальну громаду не можна створити, якщо не  враховано принцип добровільної  згоди людей. Це головний чинник, який ми враховуємо.

— А якщо хтось не захоче об’єднуватися за перспективним планом?

— Житимуть і працюватимуть у тих межах своїх рад, у яких нині перебувають. А життя визначить лідерів децентралізації. Вони гарантовано матимуть від держави і області економічну підтримку: на дороги, соціальні заклади, транспортне сполучення. Де людина хоче жити? Не там, де ні світла немає, ні води, все розвалено, а в заможному селі. Правильно?

До речі, у проекті пану враховано ініціативу 4 районів, які вже давно почали роботу з добровільного об’єднання, не чекали вказівки згори. Це Солонянський, Апостолівський, Верхньодніпровський і Дніпропетровський райони.

— Пілотні?

— Так. Але я не хотіла б їх називати пілотними — це лідери. У цих районах уже все готове, проведено всі необхідні процедури до об’єднання. І ми розраховуємо, що найближчим часом матимемо затверджений урядом перспективний план. І добровільно об’єднані громади зможуть обрати своїх представників на перших виборах, які мають відбутися разом із виборами до місцевих рад 25 жовтня.  Але це стане можливим, якщо громади  завершать об’єднання до 5 вересня. Тому слід активізуватися. Громади, які підуть на перші вибори, відповідно будуть першими включені у прямі бюджетні відносини з державою, вийдуть з підпорядкування районному бюджету і почнуть отримувати прямі державні субвенції — на медицину, освіту тощо.

— Чи вистачить їм коштів на все це?

— Формуючи план, регіональним ноу-хау визнали обов’язкову вимогу не лише підготовки паспорта громади, а й обгрунтування, що виграють люди за такого об’єднання.  І в кожній ситуації ми отримували цікаві розрахунки. В цих обгрунтуваннях представлено не лише економічні, а й етнографічні, історичні, культурні чинники.

Візьмімо Петриківську громаду, мистецтво якої внесено до списку ЮНЕСКО як світова нематеріальна культурна спадщина. Це український бренд, туристична Мекка Дніпропетровщини, і позбутися такої громади не можна. Її головне об∂рунтування — збереження свого бренда і об’єднання тих сіл, які беруть участь у створенні цього виду народного мистецтва. Модель Петриківської громади — творча майстерня.

Отже, коли ми отримали приблизний бюджет громад, побачили величезну любов до рідної землі й бажання її розвивати,  історичну пам’ять і впевненість, що жоден з населених пунктів не втратить самобутності, що мале не загубиться у великому. Як Ювілейна громада  Дніпропетровського району, що вже перебуває на останніх етапах добровільного об’єднання.

У паспортах громад ми також вимагали вказати заходи щодо розвитку території і які на них необхідні кошти. Усі громади відповідально підійшли до цього. Загалом у нас вийшло понад 4 мільярди гривень.

— Розгулялися наші громади!

— Зазначу, що це не запит на кшталт «Дайте більше, бо дадуть менше». Усі ці кошти обгрунтовані: є певне приміщення, потрібні фахівці тощо. Ми розуміємо, що все це робитиметься не на рік. Якщо проекти буде документально підтверджено, то, крім допомоги від державного фонду, область також надасть кошти.

— А те, що на місцях зароблять, рахували?

— Так, прорахували всі податки, які мають залишитися на території. Аналіз показав, що здебільшого вони покривають видатки на соціальну сферу.

— З Юр’ївського району заплановано зробити всього одну  громаду.  Чому?

— Це найменший район області й за кількістю жителів, і за кількістю ОМС, і за територією. Непросто проходитиме робота в ньому. Але частина тамтешніх людей позитивно ставиться до об’єднання і розуміє його переваги.

— Децентралізуватися Україні допомагає Польща. Використовуючи польський досвід, місцеву специфіку враховуємо?

— Не калькуємо польський досвід, а вивчаємо його. Тим більше, що в середньому кількість польської гміни  — приблизно 3 тисячі осіб, а наша середня об’єднана громада — від 5 до 10 тисяч. І території у нас більші. Співпраця з Польщею триватиме, фактично це супроводження проекту об’єднання громад нашими партнерами «під ключ».

Поляки дадуть нам безцінний подарунок — свій практичний досвід.

Наталія БІЛОВИЦЬКА,
«Урядовий кур’єр»

ДОCЬЄ «УК»

Олена ТЕРТИШНА. Народилася в 1967 році в  с. Дніпрово-Кам’янка Верхньодніпровського району Дніпропетровської обл. Працювала на посадах заступника голови Солонянської райдержадміністрації Дніпропетровщини, начальником управління державної служби Головдержслужби України в Дніпропетровській області, заступником начальника Головдержслужби, першим заступником голови Державного фонду сприяння місцевому самоврядуванню в Україні.  З травня 2015 року очолює Офіс реформ Дніпропетровської області.