СВЯТО

У Національний музей народної архітектури та побуту запросили на таке дійство всіх охочих

 

Ліна ПАРТОЛЕНКО,
для «Урядового кур’єра»
Володимир Заїка
(фото),
«Урядовий кур’єр»

За давнім українським звичаєм саме восени найкраще виходити заміж і одружуватися. Тож не випадково в Національному музеї народної архітектури та побуту України «Пирогово» відіграли гучне свято «Осінь весільна».

Викуп нареченої  — не труднощі для молодого  

Неможливо відвести погляд від краєвиду: тягнеться бруківка, обабіч глиняні хатки з садами, трохи далі, на узвишші вітряки,  — скрізь зелено і свіжо. Легка мелодія бандури і вдалині жіночий спів. Це справді Київ, але інший бік його прояву. «Пирогово» — велике українське село у великій столиці України.

Розплітання коси — перший крок у подружнє життя 

«Осінь весільна» — це традиційне свято, яке з року в рік влаштовує музей «Пирогово». Цього разу в дійстві взяло участь понад 30 фольклорних колективів з Київщини, Черкащини, Чернігівщини та інших областей. Вони провели старовинні весільні обряди: запрошення до весілля, випікання та прикрашання короваю, дівич-вечір, розплітання коси, приїзд молодого, викуп та скривання молодої і снідання. «Українське весілля — це своєрідна опера. Це дійство, яке сповнене дивовижними обрядами. Мені дуже цікаво спостерігати за випіканням короваю, виплітанням вінків і сватанням. Наприклад, сьогодні ми відтворили дуже давній звичай, що зафіксований в літературі, — подвійний викуп молодої, обряд, який майже відійшов, але в пам’яті людей ще залишився. Загалом, весільна обрядовість — це ніби благословення на добре життя. І тому воно таке поетичне», — розповіла старший науковий співробітник музею Романа Кобальчинська.

Яке весілля без коровая і самогону?

Якщо фольклорні колективи лише відтворили весілля, то вінчання в церкві було справжнім. Дедалі більше стає молодят, які воліють повінчатися саме тут, у церкві Святого Михаїла. Не випадково в цей день можна було зустріти стільки закоханих. «Нині молодь повертається до минувшини. Намагається в сучасному весіллі відтворити хоча б якусь частинку давніх традицій», — вважає Романа Кобальчинська.

Грицьку довелося танцювати з гарбузом

Серед інших розваг, які пропонували організатори свята, були майстер-класи з ткацтва, писанкарства, традиційної ляльки, гончарства, соломоплетіння та лозоплетіння.

Ціни на готові вироби дещо кусалися: писанки — 100—800, глиняний посуд — 35-70, вишивані рушники і сорочки — 250—300, солом’яні капелюхи — 150—200 грн. Півлітра меду з акації, липи чи гречки — 30—35, пряники — 5—22 грн.

Навіть янголи з кукурудзяного листя пустилися в танок

Приємним сюрпризом на святі стало пригощання короваєм. Але загалом ціни в місцевих кафе досить-таки завищені. Борщ в баняку коштує 38 грн, плов у казані — 30, картопля в глечику — 35, куліш — 20, шашлик — 25, млинці з начинкою — від 12.

«Весілля — це, мабуть, найбільш відповідальний момент у житті людини. Коли родина проводить весілля, вона намагається зробити все для того, щоб молода сім’я була щаслива в майбутньому. Український народ наділений своєрідним баченням краси життя, тому наше весілля таке особливе», — підсумувала організатор свята старший науковий співробітник музею Олена Громова.