Не вперше співаю осанну туристичній Херсонщині, а вона не перестає вражати ще незвіданими перлинами. Цього разу відкриттям став Бирючий Острів.

Самотній вовк Азовського моря

Півгодини від Генічеська на швидкісному глісері — і нас зустрічає зовсім інший світ. У ньому діють закони природи, тому брати наші менші, які його переважно населяють, не надто переймаються присутністю людини. Перед нашою вантажівкою-позашляховиком раз по раз, наче граючись, стрімко проскакує довгий ланцюжок ланей, а ось невелика група статечних оленів до гостей поставилася стримано: навіть не поворухнулись, тільки поглядом провели. Цих видів копитних тут тисячі, а є ще муфлони, кулани, косулі… Про пташине царство — окрема мова. А тепер уявімо картину, коли вся ця вольниця прямує-летить на водопій до прісних озер острова! Не обділена територія й унікальними степовими рослинами, яким сотні років. Знаєте, після такої інформації якось уважніше дивишся під ноги.

Хтось скаже, що це зменшена копія Асканії-Нови. Не вірте: природа не повторюється. Цю місцину вона наділила якоюсь вселенською самотністю і тишею, яку не перериває ні шурхіт морських хвиль, ні співи птахів, ні присутність людини. Мудре рішення про надання їй заповідного статусу ухвалено ще на початку минулого століття. Але й до цього, здається, ніхто особливо не зазіхав на її освоєння. За переказами, острів насипали за наказом Петра I з оборонною метою. Але знову-таки природа розпорядилася по-своєму, бо цар їй не указ: вітер і пісок насипали косу, яка з’єднала острів з материком. Можливо, тоді й забрів сюди самотній вовк — так перекладають назву Бирючий. Кажуть, існує й інша легенда. Історію в нас усі трактують по-своєму, тож можна фантазувати. А ось коли побудували маяк, який уже став пам’яткою, відомо достеменно: в 1878 році, а він і досі трудиться.

Але про дати на острові найменше думається. Та й їдуть сюди не для того, щоб смажити шашлик. Тут по-особливому відчуваєш, яке коротке людське життя і як багато часу в ньому відводиться зовсім не потрібним речам. Тому, гадаю, сюди навідатися не зайве багатьом з нас. Хоч, за статистикою, найчастіше сюди приїжджають ті туристи, які відпочивають на Арабатській Стрілці.

Фото автора

Цілюща коса

Узбережжя Арабатської Стрілки — один суцільний пляж, доступ до якого, на відміну від кримських, відкритий усім: паркани тут не практикують. Уздовж берегової лінії сила-силенна закладів відпочинку на гаманці будь-якого наповнення. Додайте до них приватний сектор, який теж навчився пропонувати пристойні умови відпочинку, і можна сміливо вирушати в дорогу — місце знайдеться всім. На власні очі наша журналістська група переконалася — гостей тут чекають: чепурять територію, завершують ремонти, додають інфраструктурні об’єкти, готують розважальні програми.

Однак не тільки цілющий клімат і лагідне море приваблюють сюди відпочивальників. Арабатка славиться й іншими цілющими природними чинниками: термальними мінеральними водами, лікувальними грязями, рапою. Про їхню ефективність свідчить те, що поблизу села Щасливцеве відомий світові своєю авторською методикою лікування дитячого церебрального паралічу та інших захворювань опорно-рухового апарату і нервової системи Володимир Козявкін будує міжнародний реабілітаційний центр. Науковець зазначає, що його метод доповнюють унікальні кліматичні й бальнеологічні ресурси цієї місцини.

Щоправда, клініці Козявкіна, як і загалом бальнеологічному напряму Херсонщини, потрібна увага інвесторів. Поки що на Арабатці професійно надає послуги пацієнтам водолікарня «Гаряче джерело», що в селищі Генічеська Гірка. А ось грязелікування та приймання ванн у солоних озерах хворі прописують собі самі. Чи є від цього користь? Мабуть, так, судячи з кількості охочих оздоровитися в такий спосіб.

Однак не можна сказати, що інвестори вже зовсім обходять увагою популярну у відпочивальників косу. Незабаром має завершитися реалізація проекту «Сафарі-парк», де пропишуться у природних умовах леви з тиграми, а гучною туристичною подією цього сезону, поза сумнівом, стане відкриття 1 червня одного з найбільших у країні дельфінаріїв.

Окраса місцевого пейзажу. Фото з сайту bike-crimea.com

Шляхами сивого Сивашу

Цей день обрав для презентації маршруту «Шляхами сивого Сивашу» і підприємець Анатолій Харламов з Генічеська. А ось апробувати його вирішив на журналістах. Забігаючи наперед, скажу: як самій ідеї, так і її втіленню ми одностайно виставили найвищий бал.

Отже, сивим Сивашем нас веде невеличкий катер «Тайфун», а ще недремне око Анатолія Харламова. Бо шляхи озера-моря такі заплутані, що й не всі місцеві здатні пройти фарватер — впіймати мілину дуже легко. Але то справа лоцмана, а ми не можемо відвести очей від покручених мальовничих берегів і численних безлюдних острівців, поки нарешті не причалюємо до одного з них — Козачого. Чим іще славний Сиваш, окрім мальовничості, цілющої грязі та води, то це рибою. Як висловився Анатолій Харламов, тут для неї справжній санаторій. Тому тим, хто після нашої команди залюднюватиме Козачий, буде чим зайнятися. Та не тільки рибалкам тут роздолля. Не забуваймо, що чисте, напоєне різнотрав’ям повітря — вже неабияка розкіш. Для непосидючих обладнають футбольне поле, волейбольний майданчик, плавучий причал, з якого можна пірнати. Після таких розваг стократ смачнішими видадуться і щойно зварена юшка, і запечена риба, і шашлик, і солоний азовський бичок, який подадуть до живого пива «Царське». Воно місцевого виробництва, але виборює престижні нагороди на всеукраїнських конкурсах. Чого ви ще ніде більше, окрім цих місць, не спробуєте, то це лимонаду, квасу «Чумацький» і хліба — все це виготовляють без усіляких консервантів та інших шкідливих домішок.

Не п’ємо, Господи, а лікуємось

Єдиний сухопутний тракт до моря з Херсона — Бериславський. Назва промовиста: місто Берислав визнане найдавнішим поселенням Херсонщини. Та й загалом район зажив слави найбагатшого щодо історичних пам’яток, особливо козацького періоду. Одна з них — залишки оборонної вежі на території виноробного господарства князя М. П. Трубецького, що в селі Веселе. Та й саме підприємство налічує вже понад сотню років, а серед його творінь відомі українцям вина-легенди «Перлина степу» та «Оксамит України». Нині воно повертається до активного життя на ринку. За рахунок чого, й цікаво подивитися туристам.

Передовсім проведено повну реконструкцію виробництва, посаджені нові виноградники. Скажімо, на придніпровських землях добре прижився французький сорт мерло. Щоб про все це розповісти докладніше, а також щоб відвідувачі могли не поспішаючи оглянути і колекцію вин у відновлених погребах, яка налічує 10 тисяч пляшок, і господарські будівлі та флігель князя Трубецького в сусідньому селі Козацьке, помилуватися навколишніми дніпровськими краєвидами, тут спорудили міні-готель. Урізноманітнить відпочинок і басейн, спорудження якого завершується.

Але головне, гадаю, задля чого не варто обходити увагою цей туристичний об’єкт, — катастрофічна ситуація в країні із споживанням усілякого алкогольного різнокольорового каламуття, особливо поширеного серед молоді. Її треба виправляти не тільки заборонами, а й пропагуванням культури вживання напоїв. У дегустаційній залі, яка розмістилась у відремонтованому головному корпусі винзаводу, допоможуть відчути справжній смак натурального вина, яке не тільки не шкодить здоров’ю, а й лікує. Колишній головний технолог заводу Ольга Кирсанова запевняє, що будь-яку застуду можна вилікувати вином за ніч, підігрівши його до 40 градусів.

Ловись, рибко

А вже за 15 хвилин дороги від пам’яток старовини не оминути вам чудове сучасне місто Нова Каховка, яке його жителі називають перлиною на березі Нижнього Дніпра. Звідси починається, як кажуть, інша іпостась знайомства з водним світом Херсонщини: мальовничі плавні з їхніми тихими зеленими островами, озерами та річками. Тож закономірно, що поряд із цим дивом природи виросли численні бази відпочинку відповідного спрямування. Причому човен для мандрівки разом з рибальською амуніцією вам видадуть і в новокаховському яхт-клубі «Maxim marine», який здатен одночасно прийняти 100 яхт і катерів, і на базі зеленого екотуризму «Славутич» міста Таврійська, де до того ж створено всі умови для занять спортом, і в «Дельті Дніпра», що в селі Дніпровське, яка щороку організує змагання з риболовлі, а кілька років тому приймала чемпіонат світу з ловлі хижої риби спінінгом з човна.

Її сусідство з єдиним у країні Дніпровським осетровим рибовідтворювальним заводом, який зариблює Славутич білугою, севрюгою, стерляддю, а Каховське водосховище — вислоносом, дає привід сподіватися, що незабаром ці екземпляри потраплятимуть не тільки на вудочки рибалок, а й у тенета промислового вилову, а на наших столах з’явиться давно забутий чорний делікатес.

Оаза у степу

Хай би що оповідали про Херсонщину, а всі її туристичні дороги все одно завертають до Асканії-Нови. Екскурсію сюди запропонують у всіх відпочинкових закладах області. Скористайтеся нею обов’язково! До того ж на вас тут чекають. Ось що сказав нам незмінний директор заповідника Віктор Гавриленко: «Ми завжди раді туристам, бо одна з головних функцій заповідника — еколого-просвітницька. Чим більше людей дізнається, як живе природа, коли ми в неї не втручаємось, тим більше стане прихильників її збереження. Треба нарешті всім зрозуміти: не піклуватимемося про довкілля — не вбережемо й людину як біологічний вид».

КОМПЕТЕНТНО

Юрій ОДАРЧЕНКО,
голова Херсонської обласної
державної адміністрації:

— Область серйозно готувалася до туристського сезону. Нині всі заклади відпочинку готові приймати гостей. Ми спеціально запросили журналістів, щоб вони переконалися і в цьому, і в тому, що на Херсонщині все спокійно, область виступає за цілісність України. Щоб у відпочивальників не виникало труднощів із проїздом, потурбувалися транспортники: змінено незручні маршрути, введено додаткові потяги. Прийматиме борти і херсонський аеропорт. 

 

ГАМАНЕЦЬ

Цінова політика

Експерти кажуть, що ціни залишилися на рівні минулого року без урахування курсу підвищення валют. Популярним стає окрема сплата за проживання і харчування. За проживання в готелях — 80–100 гривень за добу, триразове харчування — від 160 гривень. За комфортніші умови проживання ціна стартує від 400 гривень за добу.