Настрої серпня і в Україні, й в рф істотно відрізняються від тих, що були в попередні п’ять місяців війни. Як і самі воєнні події, а також ігри на міжнародній сцені. Зросло напруження, загострилися навіть ті виклики, що вважалися раніше лише «ймовірними» та «гіпотетичними».

Війна росії проти України та всього цивілізованого світу спричинила розгерметизацію планетарного простору, і фантастичні речі стали максимально наближеними до реальності: свідоме створення континентальної катастрофи шляхом ураження ядерного об’єкта; війна Китаю проти Тайваню з невизначеними для світу наслідками; нова війна на розбалансованих Балканах між Сербією та Косовом; нова війна на Кавказі між Азербайджаном та Вірменією за Нагірний Карабах; велика ескалація воєнного конфлікту між Ізраїлем та Палестиною. Та ще багато чого прихованого, що може раптом вибухнути.

Може здаватися дивним, але більшість означених подій спричинено саме авантюрними й легковажними діями путінського кремля. Водночас зросли й сподівання на наближення перемоги — саме української версії, що передбачає визволення окупованих територій. Для цього з’явилися підстави.

13 серпня оглядачі The New York Times написали, що з надходженням дедалі більшої кількості озброєння Україна непомітно змінила стратегію війни проти росії та вже готується переламати її хід.  Фото з сайту ukrinform.com

Перемога України — не ілюзія

Саме у серпні стало зрозуміло, що перемога України — зовсім не ілюзія. Це цілком усвідомили й на Заході. Наприклад, 13 серпня оглядачі The New York Times написали, що з надходженням дедалі більшої кількості озброєння Україна непомітно змінила стратегію війни проти росії та вже готується переламати її хід. Між іншим, головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний 14 серпня повідомив, що українські захисники розгромили п’яту частину російських окупаційних військ. При цьому активні бойові дії в середині серпня тривали на 1300 км фронту.

Український бойовий генерал Дмитро Марченко після удару ЗСУ по авіабазі на аеродромі «Саки» на окупованому півострові пообіцяв, що визволення Херсона відбуватиметься невдовзі й швидко. Він заявив, що Крим визволятимуть воєнним шляхом, зокрема зі знищенням Кримського мосту, щоб позбавити окупантів можливості посилювати свої війська з території росії. Звісно, тут найважливіший психологічний розріз заяви, що поглиблює шок кремлівських авантюристів. Але не тільки. Бо заява підкріплена реальними успіхами у військовій площині. 

Попри визнання Президента Зеленського у зверненні до громадян України наприкінці 160 дня війни з росією, що «ми ще не можемо повністю зламати перевагу російської армії в артилерії та живій силі», слід визнати кардинальні зміни в серпні. Так, угруповання рф ще не припинили спроб наступати, а силам оборони ще було необхідно зупинити окупантів та належно підготувати контрнаступальну операцію. Але аргументи, що це можливо зробити до кінця літа, в серпні таки з’явилися.

Не в останню чергу через яскраві епізоди в цьому місяці. Справді, потужне ураження техніки на військовому аеродромі «Саки», яке вважають одним із ключових для авіації рф у тимчасово окупованому Криму, спричинило вибух у свідомості росіян. І не тільки через те, що втрати бойових літаків 43 винищувального авіаційного полку повітряно-космічних сил рф внаслідок кількох ударів можуть виявитися найбільшими для росії з часів Другої світової війни, як дослідив CNN. Тільки внаслідок вибухів було зруйновано сім російських літаків. Ще два, ймовірно, пошкоджено — це підтверджує аналіз супутникових знімків. Інші джерела з посиланням на знімки приватних компаній вказують, що російські сили втратили від 9 до 27 літаків, і припускають, що 43 окремий морський штурмовий полк відтоді взагалі став небоєздатним. Паралельно з’явилися дані й про близько 60 загиблих та 100 поранених — пілотів та обслуговуючого персоналу. Ідеться про тотальне руйнування планів подальших операцій повітряних сил рф. Але це не головне, бо, зрештою, для країни, що має понад 1500 бойових літаків, навряд чи відчутним у сенсі збереження військового потенціалу стане втрата десятка або навіть двох десятків літаків. Фішка події  в іншому: ЗСУ фактично розгромили військовий аеродром на критичній відстані до 230 км. Це був перший удар фактично на оперативно-тактичну глибину, і саме це стало причиною переполоху в керівництві окупаційних сил. Настроїв не приховати: тисячі переляканих росіян-туристів почали хаотично тікати із Криму на тлі паралізованих подією московських пропагандистів режиму. 

Жвава дискусія щодо того, чим саме вдалося уразити авіаційну базу, теж сприяла зростанню панічних настроїв в рф. При цьому що більше західні ЗМІ оприлюднювали анонімних повідомлень, що це робота української зброї або Сил спеціальних операцій ЗСУ, то більше в росіян ставало впевненості, що це дія саме отриманих ЗСУ ракет ATACMS — оперативно-такичних ракет для пускових установок HIMARS. Як відомо, їхні різні версії діють на відстанях від 165 до 300 км. До того ж, обидві партії Конгресу США підтримали передачу Україні таких ракет після зухвалого тероризму росіян в Оленівці, коли віроломно й підло було вбито полонених захисників Маріуполя. Деякі фахівці припускають, що нейтралізувати дії російських засобів ППО-ПРО вдалося завдяки використанню новітніх антирадарних ракет AGM-88 HARM, призначених для знищення радіолокаційних станцій, що наводять на цілі  російські системи ППО-ПРО. Надто що саме в день завдання ударів по авіабазі в окупованому Криму Пентагон офіційно повідомив про передачу Збройним силам таких ракет. З іншого боку, інформації про знищення систем ППО рф не було, отже, на практиці ситуація може бути ще простішою: легкість ураження сталася через традиційні російські самовпевненість та шовінізм, тобто вони не займалися охороною об’єкта, бо не припускали такого сценарію.

За великим рахунком, не так важливо, в який спосіб і якою зброєю було розгромлено авіабазу. Однак важливо, що після цього путінський кремль мав усвідомити, що ЗСУ нищитимуть загарбницькі угруповання й надалі та ще й отримають потужнішу зброю і зможуть стати ще більш результативними у протистоянні окупації своєї країни.

Ця майже революційна подія відбулася на тлі ухвалення в США нового пакета військово-технічної допомоги. 8 серпня стало відомо, що в цьому пакеті обсягом мільярд доларів передбачено поставки в Україну коштовних та надзвичайно потужних боєприпасів для РСЗВ HIMARS (та М270). Але ще більше мало вразити російських загарбників те, що пакет передбачає й поставки зенітних ракет для NASAMS, сучасних зенітно-ракетних комплексів середнього радіусу дії — від 20 до 40 км залежно від типу ракети.

Уже через день після ухвалення пакета допомоги командування Повітряних сил ЗСУ повідомило, що днями очікує отримати дві батареї американо-норвезьких ЗРК NASAMS, і вже триває підготовка до їх передачі. Відповідне рішення ухвалив уряд Норвегії, і це означає, що одна із країн НАТО поділиться новітніми системами ППО-ПРО (нині вісім країн мають у складі ЗС такі системи, і серед них, крім Норвегії, Нідерланди, Фінляндія, Іспанія, Литва, Австралія, Чилі та Індонезія). Як відомо, ЗРК NASAMS здатні результативно нищити балістичні ракети на підльоті до цілей. І якщо ЗСУ отримають NASAMS-3, то будуть спроможні збивати балістичні цілі, які маневрують.

До того ж, у серпні міністр оборони Великої Британії Бен Воллес повідомив: Велика Британія подвоює кількість реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) М-270, які надсилає в Україну; до трьох уже наданих установок передадуть ще три. Німеччина таки передала партію самохідних засобів військової ППО Gepard — спарені 35-міліметрові гармати дають змогу збивати повітряні цілі на відстані до 4 км.

Звісно, ці події — не привід для доброго настрою у Кремлі.

Тим часом Україна зосередилася на формуванні можливостей контратакувати на південному напрямку. Херсон має величезне політичне, стратегічне та психологічне значення. По-перше, це найважливіший населений пункт, який захопили російські загарбники з моменту масштабного вторгнення 2022 року. По-друге, Херсон з’єднується з окупованим рф Кримом стратегічно важливою залізничною гілкою, яка істотно впливає на здатність окупантів поповнювати матеріально-технічні запаси з півдня. Відрізати ці можливості — потужна передумова для ліквідації того сухопутного коридора, який вдалося захопити росії в ході війни 2022 року. По-третє, Херсонську область окупанти захопили досить швидко, і не тільки через відсутність належно підготовленої територіальної оборони, інженерних споруд та своєчасно замінованої території. Не в останню чергу внаслідок вдалої роботи російської агентури та певної кількості зрадників. Тому повернення Херсона матиме й надзвичайне психологічне значення. У разі здобуття ЗСУ стратегічної переваги на Херсонщині українська армія здатна створити передумови для загальної перемоги. І це не перебільшення, якщо тільки західні партнери будуть послідовними і здатними нарощувати поставки зброї Україні й посилення санкційної політики.  

У ворожому таборі нервова лихоманка?

Здається, в серпні у ворожому таборі почалася справжня нервова лихоманка. Згідно з численними повідомленнями ЗМІ, 8 серпня начальник військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту зс рф генерал-майор Валерій Васильєв, який на той момент командував гарнізоном Запорізької АЕС, заявив про готовність підірвати заміновану атомну станцію. «Тут будєт ілі руская зємля, ілі вижженная пустиня», — заявив путінський терорист у погонах. Його шеф, злочинець планетарного рівня путін у такий спосіб спрямував свій черговий шантаж до лідерів західних держав. Мету підполковника-кадебіста зрозуміти легко: він зажадав зупинити постачання західної зброї в Україну. Але, здається, загрався в небезпечні ігри. Світ же, напевно, почав усвідомлювати, що терорист Усама Бен Ладен порівняно з путіним був просто хуліганом. Бо сучасний ядерний тероризм путіна навколо ЗАЕС — це загроза цілому континенту за масштабами спланованої очільником кремля катастрофи.

Проте головне в цьому посланні — факт, що путіна таки почало лихоманити. Він, очевидно, досить ясно побачив наближення власної катастрофи, тому його особиста нервовість відобразилась у жахливих заявах, намірах, діях підлеглих. Але й путін, і його кліка вперто мовчать про удар ЗСУ по авіабазі в Криму, тому що будь-яке публічне визнання успіху України одразу виявить недолугість не тільки військового управління, а й повний крах східної стратегії кремля та особисто кривавого диктатора.

Певним непрямим доказом зростання проблем в рф та їх сприйняття військово-політичним керівництвом росії стало звільнення командувача чф рф осіпова. Хіба не показово, що після потоплення українськими ВМС флагмана чф рф крейсера «москва» адмірал осіпов втримався на посаді, а ось після ударів по авіабазі, де, згідно з міноборони рф, жодних втрат немає, адмірала одразу змістили.

До речі, не менш цікаво, що в росії нині близько 30—40% генералів та офіцерів, які брали участь у плануванні так званої спеціальної військової операції в Україні, було усунуто від виконання обов’язків, вони перебували під слідством.

До слова, російські окупаційні сили, мабуть, не наважаться проводити фейкові «референдуми» про приєднання окупованих 2022 року територій України 11 вересня. Принаймні у серпні про це повна мовчанка. Очевидно, через невпевненість внаслідок потужних атак української армії та необхідності зосередитися на захисті вже окупованих територій. Стало занадто небезпечно для штучних карнавалів та помпезної брехні.

З іншого боку, маючи в арсеналі строкату історію окупації іноземних територій, рф вибудувала цілий пакет механізмів підкорення народів — ці засоби, ймовірно, й застосовуватимуть. Окрім депортації та розділення батьків і дітей зі злочинним викраденням останніх, окупанти активно застосовували примусову паспортизацію, поширення зони рубля, а ще новітні «методи», як «фільтрація», що кошмарить цивільне населення захоплених населених пунктів України.

Окупанти почали застосовувати ще один пікантний вид тортур — це можна назвати окупацією українського інтернету. Ідеться про перенаправлення даних з мобільних та інтернет-мереж окупованих міст у російські мережі. Унаслідок цього блокується доступ до Facebook, Instagram і Twitter, а доступ до українських сайтів новин чи будь-яких незалежних джерел інформації відрізається. У такий спосіб жителі окупованих територій змушені користуватися послугами російських компаній, відповідно споживати пропаганду на тлі вакууму правдивої інформації. Такі обмеження, за задумом окупантів, мають якщо не перекроїти свідомість, то вплинути і примусити жити за соціальними правилами росії, яка стрімко деградує.

Піком цієї страшної російської хвороби можна вважати показовий епізод на початку серпня. Ідеться про наполегливого прихильника путіна режисера міхалкова, який відверто вихваляв рецидивіста за те, що невиправний злочинець пішов на війну проти України. Зрозуміло, що цей ганебний вчинок придворного клепальника кінопродукції спрямований на психологічну підтримку особисто путіна, але є, серед іншого, чудовим та беззаперечним показником рівня страхів у кремлі, про які міхалков, звісно, добре обізнаний. Як, до речі, і показником всебічної деградації російського суспільства.

У першій декаді серпня відомий в рф експерт з питань озброєнь відверто визнав технологічне відставання армії окупантів. Так, директор центру аналізу стратегій та технологій (ЦАСТ) Руслан Пухов повідомив про вкрай низький рівень армії рф та висловив припущення, що «до кінця літа ситуація на фронтах може стати драматичною».

До того ж, очільник московського ЦАСТ назвав українців «талановитими воїнами», які «дуже швидко навчаються». Говорячи ж про повітряно-десантні війська рф, Пухов зазначив, що «зараз повітряно-десантні війська, грубо кажучи, — погана ерзац-піхота». Експерт визнав категоричне відставання рф в артилерії та висловив переконання, що під час артилерійської дуелі українські системи переможуть російські. Але надзвичайним стало визнання експерта, що немає домінування авіації рф в небі України.

Поряд з тектонічними зсувами в зс рф розпочалися дива й у колах розробників тієї «надсучасної» зброї, якою хизувалася москва. Так, в росії розпочалися арешти у справі про державну зраду розробників гіперзвукової ракети. На початку серпня там заарештували вже третього науковця, причетного до розроблення гіперзвукової ракети, — директора інституту теоретичної та прикладної механіки Олександра Шилюка. Першим, за повідомленням тасс, був доктор фізико-математичних наук Новосибірського державного університету Дмитро Колкер, другим заарештували 75-річного професора інституту теоретичної та прикладної механіки Анатолія Маслова (на початку липня перший заарештований Дмитро Колкер помер у реанімації однієї з московських лікарень).

Отже, разом із своєю, як виявилося, погано підготовленою армією, захлинатися почала вся росія.

Коли завершиться ця війна?

Російсько-українська війна в разі її затягування призведе до багатьох криз. Більшість з них — гуманітарні катастрофи у Маріуполі та інших захоплених містах, проблеми голоду в цілих регіонах земної кулі, мільйонні потоки біженців, енергетична криза в Європі — свідомо створив кремль задля отримання козирів до переговорів. Деякі, пов’язані з ескалацією воєнних конфліктів, виникли як логічні наслідки путінської агресії. Усе це змусило світ замислитися: може, краще й легше для планети позбутися чергового тирана, ніж наражати планету на неосяжну небезпеку.

11 серпня маленька смілива Латвія оголосила росію країною-спонсором тероризму. Сейм Латвії ухвлив постанову про цілеспрямовані воєнні атаки росії на мирне населення України та громадський простір, у якій насильство росії проти мирного населення було визнано тероризмом, а росія — державою, яка підтримує тероризм. У заяві також наголошено на аморальному та незаконному характері тактики, яку обрала росія, широко застосовуючи особливо жорстоку, неточну зброю, яка калічить та завдає особливих страждань.

Якби така позиція Латвії спричинила ланцюгову реакцію в інших країнах, зворотний відлік путіну було б відкрито за законами людської справедливості. Багато чого тут залежить від США, де Сенат наприкінці липня вже ухвалив резолюцію із закликом визнати рф спонсором тероризму за агресію проти України, Грузії й Чечні та загибель величезної кількості людей. Чому це необхідно? Тому що утворить ефект планетарного засудження верхівки країни, яка легковажно, через свої деструктивні шовіністсько-фашистські бажання поставила людство на межу глобальної катастрофи. Після того як таке рішення зафіксують кілька десятків країн цивілізованого світу, путіну ніхто вже не телефонуватиме.

На що нині сподівається кремль?

Чинник Китаю спрацьовує лише наполовину — там, де це стосується протистояння Китаю зі США. 11 серпня Китай назвав Сполучені Штати «головним винуватцем» війни росії в Україні — за постачання зброї українським захисникам. Але це не означає, що Китай повністю на боці рф. Пекін готовий підтримати москву для ослаблення позицій Вашингтона, але зовсім не зацікавлений мати поряд росію як потужну супердержаву.

Наприклад, показово, що наприкінці липня Китай припинив інвестиції в росію щодо проєкту «Один пояс — один шлях» і навряд чи піде на відверте порушення санкцій через вагомість ринків Європи й Америки. Хоч, як вказує видання The Wall Street Journal, 2022 року постачання мікросхем із Китаю в рф зросли більш як удвічі. А обсяги експорту в рф оксиду алюмінію, важливого у виробництві зброї та аерокосмічної промисловості, — у 400 разів. Вашингтон реагує: міністерство торгівлі США додало п’ять китайських компаній з виробництва електроніки до торгового чорного списку за допомогу російській оборонній промисловості і до вторгнення, і після його початку.

Однак цього недостатньо. Напруження між країнами різко зросло після відвідання Тайваню спікеркою Палати представників Ненсі Пелосі — під час раптових військових маневрів армія Китаю демонстративно напрацювала репетицію захоплення Тайваню військовою силою. Однак військова міць та побоювання масштабних санкцій США так чи інакше стримують Китай. Принаймні сьогодні.

Не менш претензійним став і чинник Ірану — для України він більш болючий. У серпні стало відомо, що збройні сили рф таки опановують іранські безпілотники. Про те, що російські військові протягом кількох тижнів проходили тренінг в Ірані в межах угоди про надання безпілотників, офіційно повідомив представник Держдепартаменту США. Наскільки вони можуть посилити російську армію, не відомо. Але постачання дронів росії можуть прискорити дзеркальні постачання Україні потужнішої зброї, зокрема літаків, здатних знищувати дрони сучасними ракетами «повітря-повітря». Хоч не можна ігнорувати й того, що з початку масштабного вторгнення до кінця липня вантажні літаки Ірану здійснили понад 40 рейсів в рф — можливо, завезли багато чого для російської армії.

Туреччина теж продовжує грати свою небезпечну гру. Зокрема, пропускає через протоки судна з військовою технікою, яку рф намагається зібрати в усьому світі. Це серпневі висновки агентства Bloomberg, аргументовані аналізом даних західних розвідок та відповідних супутникових знімків. Однак турецька гра не проросійська, скоріше, Анкара намагається витягти з цієї війни найбільше можливостей для збільшення регіональних впливів.

На жаль, саме Туреччина (можливо, разом з Китаєм) завадила Заходу ізолювати економіку рф: згідно з агентством Bloomberg, експорт турецьких товарів у росію в першому півріччі досяг максимуму за останні вісім років. Це та історія, яку президент Ердоган називає новою економічною моделлю. І те, що неабияк дратує союзників Туреччини в НАТО. Серед іншого зафіксовано зростання торгівлі автомобілями з росією на 58% за перші чотири місяці року. Однак коли йдеться про принципові речі, червоні лінії Туреччина не перетинає.

Показовий епізод трапився з турецькими безпілотниками: під час особистої зустрічі Ердогана з путіним на початку серпня останній просив розгорнути виробництво безпілотників компанії Вaykar Makina на території рф. Однак приватна компанія рішуче відмовилася. А через кілька днів її гендиректор Халук Байрактар запевнив, що компанія Baykar має намір збудувати в Україні не просто завод з виробництва ударних безпілотників Bayraktar TB2, а й створювати в Україні Bayraktar Aknc та Bayraktar Kizilelma — новий безпілотний винищувач. Це так розлютило путіна, що його прессекретар пєсков пригрозив знищити завод після того, як його збудують в Україні.

Отже, навіть ті, хто підтримує путіна, грають переважно на себе. Ще існував і, можливо, існує чинник пристосовування. Він діятиме доти, коли з’являться механізми контролю за дотриманням санкцій. Ідеться про те, що аналітики британського центру Royal United Services Institute вивчили 27 найефективніших систем озброєнь, які росія використовує у війні проти України. І зробили дивні відкриття: усі озброєння містять мікроелементи іноземного виробництва. У звіті RUSI зафіксовано: у проаналізованих системах виявили щонайменше 450 унікальних мікрочипів, які зробили компанії зі США, Європи та Східної Азії, — сенсори, процесори, двигуни, системи локації й передачі даних тощо. Наприклад, точність наведення 300 міліметрової ракети РСЗВ «Торнадо-С» забезпечують чипи компаній зі США. Так само і стратегічні крилаті ракети «повітря-земля» X-101 залежать від імпортної мікроелектроніки. У 2017-2022 роках чипи для російської зброї в обхід санкцій експортували зі США, Японії, Тайваню, Швейцарії, Нідерландів, Німеччини, Китаю, Південної Кореї, Великої Британії та Австрії, йдеться у доповіді.

Не дивно, що 13 серпня Сполучені Штати повідомили про рішення посилити експортний контроль над технологіями для передових напівпровідників і газотурбінних двигунів, які вважають важливими для своєї національної безпеки. Нині експортний контроль США охоплює ширший спектр технологій, зокрема додаткове обладнання, програмне забезпечення і технології, що використовують для виробництва напівпровідників. Та й сам президент США Байден неодноразово наголошував, що росія не може мати доступ до напівпровідників для виробництва зброї.

Тож якщо налагодити насправді серйозний контроль за пересуванням критичних технологій, путіна можна стримати й технологічно виснажити. Для цього потрібні рішення на рівні оформленої антипутінської коаліції. А її оформлення може бути прискорено в разі спільного визнання росії країною-терористкою або країною, що спонсорує тероризм.

Нотатки до шести місяців війни

Майже шість місяців кривавої війни, яку розгорнули путін і його оточення, продемонстрували світові нову Україну. Країну зі зцементованою національною ідеєю — гуртування навколо протистояння зовнішній агресії та створення розвиненої, захищеної Української держави. Без перебільшення, найдивнішим виявився перший етап масштабної війни, коли тактичні засоби ураження, помножені на патріотизм захисників, змінили воєнну стратегію великої агресивної держави з амбіціями наддержави.

Другий етап, який назвали битвою за Донбас, виявився вкрай важким, але довів здатність України успішно й результативно проводити оборонну операцію. Її серпневий етап може стати часом переходу до нового етапу — боротьбу за південь України. Як і раніше, Україна критично залежить від якості й кількості допомоги Заходу озброєнням та ресурсами. Однак з кожним новим пакетом допомоги доводить, що може максимально ефективно використовувати її не тільки для стримування російської агресії, а й для захисту добробуту Європи.

Забезпечення України сучасною високотехнологічною зброєю може стати запорукою не тільки виснаження росії й позбавлення кремля амбіцій агресії, а й ліквідації злочинного режиму. У серпні Україна яскраво довела, що здатна підвести до будь-якого сценарію завершення війни. Це може бути вихід на кордони 23 лютого 2022 року з подальшим переходом до процесу переговорів про визволення Криму та раніше окупованих територій Донбасу. Це може бути й повне визволення всієї України від російських загарбників. Нарешті це може бути створення умов для капітуляції рф з ліквідацією злочинного режиму путіна та зміни політичного ладу в державі за певних умов разом з ядерним роззброєнням. Звісно, і замороження війни за корейським сценарієм також можливе — в разі припинення постачання Україні зброї та допомоги ресурсами.

Але будь-який сценарій можна реалізувати тільки в партнерстві із групою держав, що оформляться в антипутінську коаліцію для забезпечення безперебійної всебічної допомоги Україні, посилення санкцій та створення потужного світового фільтра для унеможливлення потрапляння сучасних технологій та високотехнологічних комплектуючих в рф. Тільки спільними, свідомими діями багатьох можна відвернути катастрофу планерного рівня.

Тож гарячу фазу цієї вій-ни можна завершити до кінця 2022-го, а можна й розтягнути ще на кілька років. Це залежить далеко не тільки й не стільки від України.

Володимир ГОРБУЛІН,
перший віцепрезидент Національної академії наук України,
голова наглядової ради Українського інституту безпекових досліджень,
академік,

Валентин БАДРАК,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння

Укрінформ