АКТУАЛЬНО

Попри повзуче зростання залізничних тарифів і вартості енергоносіїв лісівники Сіверщини нарощують прибутки за рахунок допоміжної та рекреаційної діяльності

Про те, що цьогорічна зима перейшла одразу в літо, помітили не тільки лісівники. Та саме їм, як нікому іншому, не вистачало весняних днів — і на збирання березового соку, терміни заготівлі якого скоротилися майже втричі, і на садіння молодих дерев. Так що нинішній рік розпочався з проблем і лишалося вдаватися до єдиного способу справитися з ними — знайти альтернативу.

Веселка  над теплицею

Усе просто: спека випалює сіянці, не дає їм вирости і набути стійких життєвих властивостей — значить треба стати незалежними від погодних умов. А це може гарантувати лише збільшення площ сіянців в умовах контрольованого середовища, тобто у теплицях. Їх у підприємствах Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства  вже побудовано понад півсотні і близько 170 коробів. Торік таким чином вирощено понад три мільйони штук сіянців.

Також добрі результати дає садивний матеріал із закритою кореневою системою. Деревця, котрі зростали у вазонах, показали високу приживлюваність під відкритим небом. А ще таким чином лісівники одержали додатковий заробіток, оскільки почали інтенсивно займатися вирощуванням декоративного та садивного матеріалу для реалізації населенню, підприємствам, а також для озеленення сіл та міст. Упродовж посадкового сезону вторгували понад 175 тисяч гривень, що майже втричі більше, ніж торік. Дуже допомагає в цьому нещодавно відкрита спеціалізована мережа крамниць «Лісовичок» та пункти реалізації уздовж центральних трас. Це добрий бізнес, але його поки що лише почали освоювати.

Один із секретів прибутків, котрі визріють у чернігівських лісах у недалекому майбутньому взамін усихаючих ялинників, —висадження скоростиглих порід, таких як модрина, дугласія, тополя. Поки що це експеримент, на сьогодні його результати задовільні. Але для остаточного висновку має минути ще багато часу. Хоча той факт, що у віці 20 років запас деревини на 1 гектарі тополі сягає 500—700 кубометрів, — досить-таки обнадійливий.

З науковим підходом лісівники роблять ще одну справу — поступові рубки: якщо забирати деревину у два-три прийоми, це сприятиме створенню природного поновлення, завдяки чому формуватимуться різновікові мішані насадження, стійкі до різних природно-кліматичних умов. «У цьому плані ми співпрацюємо з Харківським науковим інститутом, наше управління лісового господарства визнано базовим. Науковці даватимуть свої рекомендації, скільки доцільно вирубувати в один прийом — 30, 50 чи 70% дерев», — розповів начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Валерій Лозицький.

Маленькі струмочки прибутків із другорядного «заробітку» можуть перекрити частину збитків. Фото автора

По затратах  прибутками

За перше півріччя лісівники Сіверського краю одержали 4,5 мільйона чистого прибутку. Це на 152 тисячі більше проти відповідного періоду минулого року. Більш як на 10 відсотків зросла продуктивність праці. Таких показників досягнуто всупереч зростанню залізничних тарифів, вартості енергоносіїв та покупних матеріалів, приміром запчастин. За рахунок заощадження власних ресурсів, ефективності їх використання лісівники змогли упродовж року утримати ціну на деревину на одному рівні і навіть збільшити розмір заробітної плати: доходи штатних працівників у середньому за місяць становлять 2872 гривні, що вище за середньообласний показник. Від загального обсягу реалізації підприємствами було сплачено 26% податків, що в грошовому вимірі — понад 46 мільйонів гривень.

Головна мудрість залучення додаткових надходжень полягає у вмінні… озиратися навколо. Адже недаремно говориться, що в лісі під кожним деревом — скарб. Зокрема ягоди: нинішнього літа вперше за останні два десятки років зібрано та перероблено 2350 кілограмів ягід чорниці. Вихід становить  5600 банок варення, яке буде реалізовано населенню.

Наразі лісівники заготовляють лікарську сировину для фармацевтів та доглядають плантацію фундука. Збираються сушити груші на узвар і навіть зарибнюють лісові водойми. Все правильно: рекреаційна діяльність — це завжди свіжа копійка. Приміром, кілька лісових господарств спільними зусиллями  створили «Березовий гай» — пункт для відпочинку на популярних  завдяки своїй незвичайній красі Голубих озерах.  Облаштували його, поставили три будиночки, столики, облаштували місця для наметів. За користування  беруть помірну плату. За три дні вихідних набирається до 1400 гривень — небагато, але це теж гроші. «Треба збирати копійки, аби була гривня», — так коментують цю діяльність лісівники. І називають ще одну  прибуткову  справу: екологічний туризм. Це теж поки що новинка, але вона стає дедалі затребуванішою. Розроблені з цією метою маршрути ведуть мальовничими стежками Поліського краю, демонструючи його історичні місця та багате розмаїття флори і фауни.

Однією зі складових зменшення витрат енергоресурсів є будівництво шляхів лісогосподарського призначення, —як з твердим покриттям, так і земляного полотна. Жителі навколишніх сіл називають їх «дорогами життя», адже вони з’єднують віддалені населені пункти, значно поліпшуючи умови проживання їх мешканців.

Екологічний туризм вимагає естетики

Чоловік + жінка = корупція?

Працівники лісу — люди відкриті. Вони однаково відверто розповідають як про позитив у своїй роботі, так і про негатив. Адже  цій галузі, як і всім нам, часто допікає отой уїдливий сполучник «якби». Приміром, молоді насадження часто потерпають від потрави дикими звірами — від зайців до лосів. Щоб вберегти від цього майбутній ліс, доводиться робити височенні загорожі. А це  відчутні затрати, яких ніхто не компенсує. Якби українські страхові компанії страхували ризик загибелі новостворених лісових плантацій, як це робиться у закордонних країнах, збитки були б значно менші. У «якби» впирається і боротьба з браконьєрством: згідно із законодавством у порушника слід вилучити зброю. Та як це зробити беззбройному єгерю? Це питання слід урегулювати на законодавчому рівні.

Ще один момент — теж дуже болючий: об’єкти природно-заповідного фонду, котрі містяться на території лісових підприємств області і займають 21% їх площі. Це понад 83 тисячі гектарів, на яких дерева також ростуть, розвиваються, хворіють і всихають. Тобто без догляду за ними заповідні місця втрачають свою привабливість. На це і вказала лісівникам природоохоронна прокуратура: треба, мовляв, чистити дерева, здійснювати санітарні рубки тощо. Але такі питання вирішуються тільки через Міністерство екології та природних ресурсів, котре дуже затримує рішення-відповіді на запити щодо виконання цієї роботи. Тим часом заповідний ліс усихає, громадяни нарікають на бездіяльність працівників лісу, а останні — на те, що деревина втрачає цінність і рубки догляду, які врешті-решт доведеться зробити, виллються в затрати, що теж ніхто не компенсує.

Ще одну проблему створив закон про корупцію. «Раніше трудові династії були в пошані, навички лісівників передавалися з покоління в покоління. Сьогодні члени сім’ї стали «корупціонерами», — зауважує головний лісівник області. — Доходить до абсурду: аби нас не звинуватили в корупції, розриваємо родину: жінка їде працювати в один кінець області, чоловік — у другий. За суто людськими мірками, це неправильно».

Та чи не найбільше лісівники переймаються введенням у дію закону про заборону державним комунальним підприємствам надавати благодійну допомогу.  Населення йде просить для садочків, для шкіл — то дошку, то саджанець. «Відмовляти не в наших правилах, адже там, де ліси, розташовані віддалені села, можна сказати, «глибинка». Хто ж і допоможе, якщо не ми? — запитує Валерій Лозицький. — Я вважаю, що треба внести зміни в закон. Дозволити допомагати людям у межах розумного, витрачаючи на це один відсоток чистого прибутку».

Розум, руки, фінанси і душа — це те, що потрібно для успіху господарям лісу, за їхнім же визначенням.

ПРЯМА МОВА

Валерій ЛОЗИЦЬКИЙ,
начальник Чернігівського обласного
управління лісового та мисливського господарства:

—Торік Остерський та Прилуцький держлісгоспи повністю відмовилися від газового опалення і перейшли на дрова та відходи переробки. Завдяки цьому зменшилося споживання природного газу майже на 13 тисяч кубометрів. А Добрянський, Корюківський і Ніжинський держлісгоспи цьогоріч придбали верстати-дроворуби. В селах цих районів проживає чимало людей похилого віку, для яких дрова — основне паливо, тож ця послуга має попит.

Іван ГОРОХІВСЬКИЙ,
директор ДП «Добрянське лісове господарство»:

— Головні завдання — реалізацію деревини, виплату заробітку, сплату податків — ми виконуємо. Але маємо дві найбільші проблеми: потреба в технічному переоснащенні і залізничні поставки. Якщо на перше ми ще можемо хоч  якось впливати, збирати кошти, то з другим ніяк не справитися: монополія є монополія. Залізниця працює неритмічно, іноді по 2—3 дні вагонів немає, а тарифи зростають, здається, не по днях, а по годинах.

Відчутно зросли витрати з доставки до споживача. Я розумію, що є питання, на які практично ніхто не впливає. Але якщо й далі внутрішній ринок стоятиме, а залізничний тариф підніматиметься, то я не знаю, скільки підприємств зможе витримати роботу в таких умовах.

Олександр ШАНОЙЛО,
заступник голови Чернігівської облдержадміністрації:

— Приємно відзначити, як наші лісівники шукають вихід із ситуації, що склалася: по копійці, по гривні — і створюють додаткові прибутки. Галузь для області дуже важлива, працює ритмічно і стабільно. Хоча ще є не до кінця задіяні резерви. Зокрема, відходи деревини. Містячись у зоні, де велика кількість лісів, де можна одержати багато другорядної сировини як енергоносія, треба користуватися цим сповна. Це  велике заощадження коштів.