Агресор і окупант топче нашу землю. Він не збирається полишати незаконно загарбане, а навпаки, нарощує там свою присутність. І хоч весь світ каже йому, що це військовий злочин, окупантові те байдуже. А ми… поки що лише будуємо плани, як і коли зможемо повернути своє.
Гібридна окупація
Станом на осінь 2019 року російська присутність у Криму становить 31,5 тисячі військових, а також близько тисячі одиниць техніки, зокрема танків, броньованих машин, потужних бойових засобів артилерії, авіації та флоту. Такі дані оприлюднив на брифінгу у штаб-квартирі ООН заступник міністра закордонних справ Єгор Божок, повідомляє Укрінформ.
Урядовець повідомив, що на території тимчасово окупованого українського півострова перебувають кілька десятків російських танків, 583 одиниці броньованої техніки, 162 важкі артилерійські установки, 122 бойові літаки, 62 гелікоптери, 12 систем залпового вогню. У регіоні 34 російські військові кораблі та сім підводних човнів.
Мілітаризація Криму країною-окупантом зросла в рази, і це відбувалося сплановано й послідовно. Та Росія не збирається зупинятися на цьому. «Очікується, що чисельність російських військ і озброєння зросте в 1,5 раза до кінця 2025 року», — зауважив заступник міністра.
Однак анексія не лише військова. Вона, на переконання експертів, гібридна. Що ж до тих, хто намагається чинити опір агресорові, також доволі сумна статистика. Нині 81 людину в Криму позбавлено волі за політичні переконання, а понад 10 осіб вважаються жертвами насильницьких зникнень.
Про це йдеться у презентованому дослідженні «Російська військова присутність в Україні та її вплив на ситуацію з правами людини», яке інформує про становище з правами людини до і після анексії Криму. Проєкт реалізовано за підтримки Форуму громадянського суспільства «Східного партнерства» та фінансування Європейського Союзу. Схожі дослідження провели у Молдові й Вірменії.
Суцільні заборони
«Ні для кого не таємниця, що з початку окупації Криму там масово порушують права людини: право на життя, свободу слова й віросповідання. Людей незаконно позбавляють волі, катують. Їх позбавлено права навіть на мирні зібрання», — наголосив аналітик Кримської правозахисної групи Олександр Сєдов. Він додав, що ці заборони інколи доходять до повного абсурду. Так, цього року в Керчі заборонили зібрання навіть з такого зовсім аполітичного приводу, як святкування Геловіну.
Аналітик закликав не забувати про збройні формування Росгвардію та ФСБ РФ, представники яких проводять обшуки й незаконні затримання громадських активістів, нападають на журналістів і розганяють мирні зібрання. Людей затримують за сфальшованими звинуваченнями, а судді потім виносять їм такі самі сфальшовані вироки.
Цього року відбувся вже десятий призов кримчан на військову службу до армії РФ. А з 2014 року туди призвали близько 19 тисяч місцевих чоловіків. І це також воєнний злочин.
Російські військові виступають не лише в ролі карателів, які залякують і чинять тиск на місцевих, а й пропагандистів. За цей час на півострові створили велику кількість військових дитячих таборів, де школярів і дошкільнят навчають користуватися зброєю і паралельно змінюють їхню свідомість, нав’язуючи думку, буцімто єдина їхня справжня батьківщина — Росія, а Україна — ворог.
Нав’язують цю думку і дорослим, пропонуючи змінити українське громадянство на російське. А ще за цей час до Криму переїхало чимало цивільних росіян, тож відбувається зміна складу населення півострова. Під різними приводами за час окупації переселено понад 140 тисяч росіян.
Експертка Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Наталя Беліцер наголосила, що українські й міжнародні правозахисні організації констатують значне й постійне погіршення ситуації з дотриманням прав людини у Криму після окупації та анексії Росією півострова в 2014 році. Ці порушення стосуються фактично всіх сфер: громадянських, політичних, соціальних, економічних, культурних.
Документування конкретних випадків здійснюють громадські активісти, насамперед члени організації «Кримська солідарність», які зазнають тиску, залякувань і репресій від окупаційної влади.
Ситуація ускладнюється забороною доступу на окуповану територію міжнародних правозахисних місій, зокрема Моніторингової місії ООН, а також браком правових інструментів, які змусили б РФ виконувати рішення міжнародних судів (щодо заборони Меджлісу).
Під час презентації учасники дослідження надали статистику, згідно з якою від початку окупації у Криму зафіксовано майже 400 випадків порушень прав людини на масові зібрання та задокументовано понад 300 випадків порушення свободи слова і прав журналістів. З початку 2019 року проведено 73 рейди, здійснено 69 затримань і 67 арештів. Близько 90 кримчан утримують у місцевих та російських тюрмах за політичними мотивами.
Потрібна стратегія деокупації
Репресії спрямовано переважно на проукраїнськи налаштованих активістів, передусім кримських татар. Згідно з даними Кримськотатарського ресурсного центру, у 2019 році серед 69 затриманих 57 були кримськими татарами, з 97 допитів — 59 кримських татар. Більшість так і не з’ясованих випадків зникнення на території Криму також становлять кримські татари (13 із 17). Для фабрикації фальшивих звинувачень у «тероризмі» використовують переважно належність до мирної панісламської організації Хізб ут-Тахрір, залучаючи так званих секретних свідків і порушуючи права на справедливий суд.
Експертка переконана, що Україна має розробити цілісну стратегію деокупації Криму. Важливою складовою визначення його півострова має стати законодавче закріплення прав кримських татар як корінного народу і статусу цієї території як національно-територіальної автономії кримських татар у складі України.
Любов ДМИТРЕНКО
для «Урядового кур’єра»