Кількість ріелторів в Україні поступово і неухильно зменшується. Так, приміром, у Києві за останні три роки їх стало вдвічі менше — у столиці працює 150 агенцій нерухомості з чотирма тисячами фахівців із нерухомості. Керівники різних галузевих асоціацій твердять, що ця професія стала практично вимирати, а люди шукають можливостей для купівлі-продажу квартир чи будинків на різних сайтах без посередництва ріелторів.

Справді, останнім часом такі ресурси надто популярні у населення. Проте, продаючи або купуючи житло без посередників, можна потрапити в халепу: знайдуться не виписані особи, житло може бути заставним у банку тощо.

Чого лякаються клієнти?

Однією з причин, чому населення почало відмовлятися від послуг професійних ріелторів, експерти називають, приміром, високі відсотки, які ті беруть за послугу з продажу-купівлі нерухомості. Також, за словами консультанта з юридичних питань девелоперської компанії UDP Сергія Перчака, людей відштовхують ріелтори ще тому, що вони не несуть жодної відповідальності у випадках, коли у покупця або у продавця після оформлення угоди виникають різні проблеми, інколи доволі неприємні.

Також слід зазначити, що ріелторська діяльність в Україні не регламентована жодним законом. Як не билися свого часу фахівці з нерухомості (вже й один із законопроектів було ухвалено у першому читанні), вони так і не отримали документа, за яким мають жити та працювати.

Що ж є правда, а що лише вимисли? Чи справді вмирає професія ріелтора в Україні? Як людям нині себе убезпечити від усіляких шахраїв, а також від ріелторів, які не виконують сумлінно своїх обов’язків?

Насправді, якщо зробити невеличкий аналіз, то, приміром, за купівлю квартири, вартість якої становить 50 тисяч доларів, посереднику (тобто ріелтору) треба заплатити 1200 —1800 доларів. У нашій країні ріелтори беруть винагороду у 2—3% вартості житла. А звернувшись до сайту, можна «обійти увагою» такого фахівця з нерухомості.

І юрист ЮФ «Центр конфліктології і права» Тетяна Журавель каже, що ставити якісь вимоги ріелтору після підписання договору, коли ви погодилися на запропоновані умови, безрезультатно. «До того ж ріелтор, який має досвід роботи, напрацьовану клієнтську базу, його знають як хорошого спеціаліста і рекомендують знайомим, не буде займатися сумнівними угодами. Якщо людина бажає зекономити, шукає ріелтора через інтернет чи іншим сумнівним способом, то існує велика ймовірність натрапити на шахраїв. Що стосується регламентування діяльності ріелторів, то потрібно прописати на законодавчому рівні вимоги до їхньої освіти, навчання на певних курсах і отримання сертифіката/посвідчення. Але щоб це працювало, має бути одна професійна спілка, яка б відповідала, наглядала за діяльністю ріелторів», — зазначає вона.

Сьогодні дуже цінують вузькофахових спеціалістів із нерухомості, які досконало знають певні сегменти ринку та всі юридичні тонкощі. Фото Володимира ЗАЇКИ

Влада цим займатися не хоче

Що стосується спеціалізованих спілок ріелторів, то, як і буває в Україні, їх навіть не дві і не три (і це лише на центральному рівні). Що стосується регіонів, то там у кожній області є ще свої спілки, які жодним чином не підпорядковуються центральним.

Багато питань міг би прояснити спеціальний закон, який би регламентував діяльність спеціалістів із нерухомості. І, до речі, різні спілки ріелторів свого часу намагалися зробити все, щоб такий закон ухвалили.

Так, ще до 2011 року за участі ріелторської громади було виписано законопроект, який вважався більш-менш нормальним. Але потім влада «передумала», і під впливом її консультантів було підготовлено законопроект, де основним моментом стали повноваження державного органу, який регулює ріелторську діяльність. Саме він має видавати сертифікати і карати. Проте і цей документ не дійшов до першого читання. А, погодьтеся, це було б ефективним починанням. Тоді б некваліфікованих ріелторів і тих, хто не дуже добре працює і заздалегідь вчиняє певні правопорушення, могли карати.

Нова ж влада після 2014 року взагалі цим питанням не займалася, та й самі ріелторські організації не дуже поспішали це робити. Що цілком зрозуміло — настала жорстка криза, почали закриватися агенції нерухомості, тому вже було не до цього.

Тож, за словами голови Асоціації фахівців із нерухомості (ріелторів) Сергія Злидня, керівники організацій зосередили свою увагу на питанні більш якісної освіти ріелторів та наданні їм відповідних сертифікатів.

Вузькофаховість і чисте житло

Що стосується відсотків, які беруть фахівці з нерухомості за свої послуги з операцій купівлі-продажу квартир, то, на думку Тетяни Журавель, такого показника, який би влаштовував усіх, не існує. Проте, за її словами, в країнах Заходу на законодавчому рівні визначено 3—6% вартості житла.

В Україні це питання на законодавчому рівні не врегульовано.

«Якщо в Україні законом встановлять, приміром, від 3 до 6%, то чимало агенцій нерухомості виставлятимуть саме верхню планку і казатимуть, що це законно. Проте наразі, враховуючи економічну скруту, в якій опинилися наші співгромадяни, вони можуть з великим успіхом домовлятися із тим же ріелтором та отримати мінімальний показник — 2—3%. Так що, як не крути, а виходить, що і без закону про ріелторську діяльність краще саме клієнтам агенцій, а не їм самим», — зазначає Сергій Злидень.

До речі, сьогодні дуже цінують так званих вузькофахових ріелторів, і не лише на ринку житлової нерухомості. Час широкопрофільних спеціалістів минув. Так, приміром, це стосується специфічного ринку складської нерухомості, адже фахівець, який займається її купівлею-продажем, повинен знати цей ринок дуже добре, мати великий досвід роботи на ньому, а також бути фахівцем суміжних ринків, приміром, логістики. Те саме можна сказати про ріелторів, що займаються купівлею-продажем землі. Але сьогодні таких операцій, що стосуються цього специфічного, проте дорогого та перспективного товару, не так вже й багато.

Однак мине певний час, з’явиться ринок торгівлі землею сільськогосподарського призначення, і таких спеціалістів він затребує чимало. А поки що знайти фахового «земельного» ріелтора навіть у столиці дуже складно.

Що стосується купівлі-продажу житла, то з власного досвіду можна стверджувати, що треба звертатися до ріелтерів у разі необхідності такого важливого кроку. Слід шукати фахівця в компанії, яка має хорошу репутацію. Проте і це ще не все — паралельно треба знайти вузькопрофільного юриста з нерухомості, який допомагатиме шукачу чи продавцю житла обійти всі «гострі» кути, щоб не потрапити в халепу. Послуги таких юристів зазвичай коливаються від 3 до 5 тисяч гривень(?), проте клієнт точно знатиме, що придбав чисте житло, і жодних проблем в майбутньому в нього не буде. А ріелторську діяльність таки треба регламентувати. А то на цьому специфічному ринку все ще панують невизначеність і хаос.