Литва стала брендом в Україні, який не потребує представлення. Попри невелику територію та населення, ця балтійська країна — один з лідерів за обсягами допомоги Україні на душу населення й відіграє ключову роль у протистоянні російській агресії.

Про внесок Литви у відсіч нападу рф, розміщення наших громадян та культурну співпрацю Укрінформ розмовляв з Надзвичайним і Повноважним послом Литовської Республіки в Україні Вальдемарасом САРАПІНАСОМ.

— Міністр оборони Литви Анушаускас наприкінці грудня повідомив, що цього року на військову допомогу Україні буде спрямовано 40 мільйонів євро. На що підуть ці кошти? Наскільки буде враховано нагальні потреби України, якими, за словами глави МЗС України, є ППО, зенітні установки, ПЗРК, артилерійські снаряди та броньована техніка?

— Литва й надалі надаватиме військову підтримку обороні України, зосереджуючись на пріоритетних напрямах, визначених Збройними силами України. До матеріального забезпечення, яке Збройні сили Литви вже передали зі своїх запасів, входили сучасні системи протиповітряної оборони (Stinger), броньована техніка (M113), міномети, артилерійські системи та боєприпаси.

Як ви могли помітити, перед зустріччю в «Рамштайні» 20 січня міністр оборони Литви Арвідас Анушаускас оголосив про новий пакет підтримки Україні, в який входять транспортні гелікоптери та артилерія ППО. Його орієнтовна вартість становить 85 мільйонів євро. Ще 40 мільйонів євро надано з поточного оборонного бюджету Литви на закупівлю обладнання й техніки для ЗСУ, а також на підтримку військової підготовки.

— В опитуванні Укрінформу з нагоди 300 днів від початку війни ви зазначили, що, оскільки за перший рік війни запаси озброєнь на Заході істотно скоротилися, західній військовій промисловості доведеться прискорити виробництво озброєння і боєприпасів для України. Яким може бути внесок Литви у вирішення цього питання?

— Оборонна промисловість Литви відносно невелика, і для більшості оборонного обладнання наші Збройні сили покладаються на іноземних постачальників. Небагато литовських оборонних компаній відомі поза спільнотами спеціалістів, якщо взагалі відомі. Однак я з гордістю зазначаю, що кілька литовських виробників, наприклад NT Service і Brolis Semiconductors, стали основними постачальниками для Збройних сил України. Їхня продукція — системи боротьби із дронами, оптика та тепловізійне обладнання — мають дуже великий попит. Тому з початку війни ці компанії нарощували виробництво якомога швидше.

Спостерігаємо, як зростає кількість литовських компаній, що створюють потужності з виробництва дронів. Я впевнений, що незабаром їхня продукція знайде застосування в українських операторів безпілотників. Ще один гарний приклад того, що литовська промисловість працює на підтримку українських військових, — текстильні компанії, які вже постачали високоякісне зимове спорядження десяткам тисяч українських захисників.

— Литва організувала ремонт пошкоджених на полі бою в Україні гаубиць. На початок грудня в Литві було відремонтовано шість гаубиць PzH-2000 німецького виробництва, група українських механіків пройшла навчання у вашій країні. Чи планується розширювати ремонтну і навчальну базу з огляду на те, що Україна просить у партнерів збільшити поставки цих озброєнь?

— Справді, в Литві ремонтували кілька українських гаубиць PzH-2000. Наші військові надали допомогу з перевезенням гаубиць з України й назад. Важливо, що всі ремонтно-технічні роботи виконували німецькі виробники PzH-2000 (Krauss-Maffei Wegmann і Rheinmetall Defence), які мають необхідні ремонтні потужності в Литві. Ступінь використання цих потужностей у майбутньому залежатиме від федерального уряду Німеччини та його промислових партнерів.

Західні союзники України працюють над створенням комплексної системи матеріально-технічного забезпечення, яка серед іншого задовольнила б потреби в обслуговуванні обладнання. З огляду на інтенсивність війни є вагомі аргументи для розміщення таких об’єктів технічного обслуговування ближче до українського кордону, скажімо в Польщі чи Словаччині. Це зменшить потреби у транспортуванні та прискорить повернення критично важливого обладнання на поле бою.

— Командувач Збройних сил Литви Вальдемарас Рупшис на початку грудня повідомив, що в межах нової місії допомоги Україні від Європейського Союзу Литва має намір навчити батальйон українських військових, а загалом вона заявляла про плани навчити 2023 року 1,5 тисячі українських військових, з яких 1100 — на своїй території. Чи ці навчання вже відбуваються? Чи можете повідомити щось про специфіку цієї підготовки?

— Литва й надалі підтримуватиме навчання Збройних сил України стільки, скільки буде потрібно. Конкретні навчальні програми формуватимуть так, щоб вони відповідали найнагальнішим вимогам ЗСУ. Торік литовські інструктори провели широкий спектр навчальних заходів: від базових військових навичок у новопризваних українських піхотинців до індивідуальних програм із розмінування, кібербезпеки чи обслуговування обладнання, курсів для операторів ССО та ППО з високими вимогами.

Як зазначив командувач Збройних сил Литви генерал-лейтенант Вальдемарас Рупшис, 2023 року кількість українських стажистів, які прибудуть до Литви, збільшиться до понад 1000. Крім того, Литва надаватиме спеціалістів для багатонаціональних навчальних ініціатив, подібних до тієї, яку нині координує Велика Британія. Із цього року ЄС візьме на себе координаційну роль у підтримці військової підготовки України. Вірю, що це дасть змогу ще більше підвищити масштаб і якість навчання, яке надають союзники ЗСУ.

— В Інтернаціональному легіоні разом із представниками інших країн за визволення України воюють і литовці. Чи можете повідомити, скільки їх, хто ці люди, які завдання вони виконують?

— Це правда, що з початку російського вторгнення 24 лютого кілька громадян Литви зв’язалися з українським посольством у Вільнюсі та приєдналися до Інтернаціонального легіону в Україні. Так вони стали невід’ємною частиною Збройних сил України, діючи під командуванням ЗСУ. Тому лише українська влада має право коментувати цифри, передісторію чи завдання, які виконували ці особи.

Знаємо, що дехто з них уже повернувся в Литву. Дехто навіть поділився своїми історіями з литовськими ЗМІ, надавши особисті розповіді про головні битви цієї війни, як-от оборона Києва та Сєверодонецька чи визволення Ізюма й Херсона. Інші продовжують служити в складі Інтернаціонального легіону. Посольство Литви в Києві готове надати їм будь-яку консульську допомогу в разі потреби (як і кожному громадянину Литви в Україні).

— Міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс назвав дев’ятий пакет санкцій ЄС проти росії втраченою можливістю і висловив жаль із приводу того, що стільки часу довелося витрачати на обговорення відступів, а не посилення санкцій. У цьому контексті, за вашим прогнозом, наскільки складним буде процес ухвалення санкцій проти російської ракетної програми, про що неодноразово просила Україна?

— Усі країни-члени бачили пропозиції України, оскільки Жозеп Боррель поділився листом Дмитра Кулеби із пропозиціями для всіх країн-членів. Знаю, що ці пропозиції було сприйнято серйозно, і країни-члени працюють над ними, аби викласти їх юридичною мовою та винести на розгляд, щоб їх було погоджено консенсусом. Хочу бути обережним оптимістом.

— Литовські волонтери зібрали в листопаді 750 тисяч доларів на придбання трьох морських безпілотників для України і обрали їм промовисті назви «Peace Дец», «Peace Да» і «Peace Дюк», а до цього збирали кошти на дрон Bayraktar для України. Якими проєктами допомоги вони опікуються нині?

— Як ви, напевно, знаєте, є литовські громадські організації, які з перших днів війни працюють на підтримку Збройних сил України та надання гуманітарної допомоги українцям. Знакові проєкти, про які згадуєте, — купівлю Bayraktar і трьох військово-морських безпілотників — реалізували Laisvs TV (ТБ Свободи) та його засновник Андрюс Тапінас. Не сумніваюся, що 2023 року будуть інші ініціативи на підтримку України від Андрюса та його надзвичайно креативної високопатріотичної команди.

Користуючись нагодою, хочу згадати ще кілька литовських неурядових організацій, які невтомно працюють над збиранням коштів та наданням підтримки Україні. Blue Yellow — найбільша та найдосвідченіша НУО, що працює в Україні. Очолювана невтомним Йонасом Охманом, організація постачає різноманітне обладнання для ЗСУ з 2014 року. 1K Paramos Fondas (Фонд підтримки 1K), заснований Олегасом Шураєвасом, популярним стендап-коміком з українським корінням, уже зібрав понад 3 мільйони євро Україні з початку війни. Stiprs kartu (Сильні разом) — це неймовірна команда, яка підтримала десятки тисяч українських біженців у Литві, а нещодавно доставила в Україну сотні електрогенераторів. Lietuvos Љauli Sjunga (Союз литовських стрільців), Iki pergals («До перемоги»), Gedimino legionas (Легіон Гедиміна), LDK palikuonys (Нащадки Великого князівства Литовського), Sakalo skrydis («Соколиний політ») — литовські організації та приватні ініціативи, які протягом року надавали безцінну допомогу Україні.

На основі того, що бачив торік, я впевнений, що литовський народ підтримуватиме своїх українських братів і сестер стільки, скільки буде потрібно, щоб перемагати у цій війні.

— Станом на липень торік кожний третій українець працездатного віку, який прибув до Литви після повномасштабного вторгнення росії в Україну, вже працевлаштувався, ще третина шукала роботу. А яка ситуація із працевлаштуванням українців тепер? Чи збільшився потік українських біженців до Литви в зимовий час після посилення російських атак на критичну інфраструктуру України?

— Литва прийняла понад 70 000 біженців війни з України. Українці почуваються в нашій країні соціально та економічно захищеними. Із початку війни в Литві працевлаштовано понад 22 тисячі українців. Вони працюють у всіх муніципалітетах Литви.

За даними Єврокомісії, Литва добре справляється з набором українців порівняно з іншими країнами ЄС. Понад 53% українців працездатного віку зайняті в нашій країні. Ця оцінка підтверджує, що концентрована підтримка литовських інституцій та неурядових організацій надає реальні можливості українцям, які втекли від війни, інтегруватися та постояти за себе. Українці намагаються скористатися цими можливостями і дуже швидко інтегруються на ринку праці, з нетерпінням чекають повернення додому.

Ми не бачимо збільшення потоку українців до Литви в холодні зимові місяці.

— Ви за першою спеціальністю інженер-будівельник. Зараз багато їздите Україною. Як оцінюєте рівень руйнувань? Якою, на вашу думку, могла би бути стратегія відновлення?

— Не треба бути інженером-будівельником, щоб зрозуміти величезну шкоду, якої путінська росія завдала Україні. Повний масштаб руйнувань буде відомий лише після закінчення війни, оскільки росія щодня знищує міста України та їхню критичну інфраструктуру. Але очевидно, що витрати на реконструкцію будуть колосальними, обійдуться в сотні мільярдів євро.

Але не сумніваюся, що Україна дуже швидко відновлюватиметься після війни. Світ буде з вами, і росія повинна буде оплатити значну частину реконструкції. Ми чуємо, що ЄС і деякі західні країни вже працюють над створенням правових механізмів для передачі Україні заморожених активів росії. Це дуже складне та безпрецедентне завдання, але з часом його буде виконано.

— Ця війна — і за збереження української ідентичності. Литва з Україною тісно співпрацюють і в галузі культури, мистецтва. Що нині реалізовують у цій царині? Які плани на рік, що настав?

— Торік з ініціативи перших леді Литви та України Діани Науседене та Олени Зеленської у Вільнюсі було відкрито Український культурний центр, який став чудовим прикладом співпраці між нашими країнами. Це місце, куди кожен українець може звернутися по все: від допомоги до спілкування та спільного часу.

Ми підтримуємо українських кінематографістів та фінансуємо їхні проєкти. Віддаю належне литовському режисерові-документалісту Мантасу Кведаравічюсу, який загинув у Маріуполі з камерою в руках, щоб зафіксувати та показати світові злочини, що скоїли росіяни.

Наша країна також фінансує проєкти українських митців, надає гранти на їхні ініціативи, працевлаштовує велику кількість українських професіоналів у галузі мистецтва та культури. Я радий продовженню співпраці між Національним музеєм Литви та українськими музеями. Ми обов’язково побачимо плоди цієї співпраці пізніше цього року. Тому я переконаний, що активна співпраця між литовськими та українськими мистецькими й культурними інституціями триватиме, буде реалізовано ще не один спільний проєкт.

— Деякі одеські краєзнавці пропонують встановити на місці прибраного пам’ятника катерині II  пам’ятник Вітовту Великому, за правління якого з’явився порт у поселенні, що передувало Одесі (Коцюбіїв, пізніше Хаджибей). Як ви ставитеся до такої ідеї?

— Кому в місті встановлювати пам’ятники, вирішувати українському народові та жителям моєї улюбленої Одеси. Ми в Литві плекаємо наші історичні зв’язки з Україною, вшановуємо нашу давню та нещодавню боротьбу проти спільних ворогів. Вітовт Великий і ціла династія Гедимінів, Костянтин Острозький та багато інших представників литовської знаті відіграли важливу роль в історії України. Як послу Литви мені надзвичайно приємно відвідувати різні місця в Україні та знаходити добре збережені залишки нашої спільної історії, наприклад, замок Любарта в Луцьку чи «Вітовтову вежу» на Херсонщині. Упевнений, що наша спільна історія відіграє особливу роль, коли йдеться про підтримку України Литвою. Люди в Литві щиро поділяють ваш біль і надалі надаватимуть усю необхідну допомогу для остаточної перемоги.

Іван КОСЯКІН,
Укрінформ, Київ