Ювілейна 70-та сесія Генеральної асамблеї ООН офіційно розпочне роботу 15 вересня. Понад 100 світових лідерів зберуться у Нью-Йорку для обговорення найбільш актуальних міжнародних проблем, зокрема ситуації навколо російської агресії у Східній Європі. Про те, наскільки ця подія може посприяти встановленню миру в Україні, які механізми приборкання агресора можна застосувати, як дійти згоди щодо створення міжнародного трибуналу у справі MH-17, в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу розповів Постійний представник України при ООН Юрій Сергеєв.

Позбавити права вето

— Пане посол, чим важлива для України нинішня сесії Генасамблеї ООН? 

— 70-та сесія — виклик для ООН загалом, оскільки існують проблеми, з якими Організація не може впоратися: ні з конфліктами, що тривають у різних регіонах упродовж десятиліть, ні з подоланням фінансових та економічних криз, ні з питаннями зміни клімату. Але найголовніше та найпроблемніше, що відбувається, — це відверте нахабне порушення основоположного документа ООН — Статуту. Таке порушення відбулося зокрема щодо України, коли країна — постійний член Ради Безпеки, маніпулюючи положеннями Статуту, окупувала Крим, а тепер проводить агресивні дії на сході України.  

Річ у тім, що Статут не передбачає чітких механізмів притягнення до відповідальності. Тому всі країни-члени, зацікавлені у збереженні ООН, зокрема й Україна, мають визначити механізм позбавлення членства в Організації, а не тільки в Раді Безпеки того, хто порушує Статут. Це прописано, але механізми не діють.

 Президент Порошенко нещодавно висловив ініціативу про необхідність позбавлення Росії права вето в Раді Безпеки ООН у питаннях конфліктів, у яких вона сама бере участь. Як це можна реалізувати?

— Щоб застосувати цей механізм особливо проти постійного члена Ради Безпеки ООН, потрібно уточнити положення деяких статей з точки зору їх реалізації. Наприклад, стаття 27, де йдеться про те, що країну, яка є стороною конфлікту (а Росія є такою стороною),  слід позбавити права голосу під час розгляду цього конкретного питання. Якщо так буде зроблено, звертаємося до статті 6 Статуту ООН про членство в Організації. У ній ідеться, що країну, яка постійно порушує принципи, віддзеркалені у Статуті, потрібно виключити з Організації.

Трибуну ООН під час Генасамблеї використаємо і ми, й інші зацікавлені держави, щоб встановити чіткіші механізми покарання країн, які йдуть на такі порушення. Насамперед це стосується Росії. Утім, треба визнати, що негайного рішення так просто досягти буде складно, весь процес займе певний час.

Трибунал щодо МН-17 буде створено

— Наскільки реалістична, на вашу думку, ініціатива Франції для постійних членів Радбезу ООН щодо утримання від права вето у справах про масові злочини, яку одразу ж відкинули Росія і Китай?

— Ми підтримуємо цю ініціативу, оскільки головна проблема, що стримує врегулювання будь-яких конфліктів, лежить в абсолютно волюнтаристському використанні права вето. Росія тільки впродовж літа використала його кілька разів. Абсолютним викликом стало ветування нею резолюції щодо створення міжнародного трибуналу щодо збитого малайзійського Боїнга. 

Заборонити право вето дуже непросто, і перший крок повинні були зробити країни — постійні члени ООН. Такий крок зробила Франція, запропонувавши не застосовувати права вето у випадках загрози миру й безпеці, загрози життю людей. Ця ініціатива набирає підтримки серед широкого загалу ООН. Поки що великої підтримки Радбезу не бачу, але знаємо, що деякі члени з постійного складу ставляться з розумінням до цієї ініціативи.

— Як відомо, в роботі Генасамблеї планує взяти участь Петро Порошенко. Крім того, очікується присутність у Нью-Йорку і Володимира Путіна. Чи заплановано їхню  зустріч?

— Усі двосторонні зустрічі планують у столицях, ми на своєму рівні лише координуємо ці питання. Нині, очевидно, йдуть погодження між Києвом і Москвою. Тому дати конкретної відповіді зараз не можу, так само як і в питанні, де може відбутися наступна зустріч у форматі «нормандської четвірки» — у Парижі до Генасамблеї чи в ООН. Ці питання — у компетенції столиць.

— Як розвиватиметься ситуація зі створення міжнародного трибуналу щодо MH-17 і яку позицію з цього приводу займають інші країни — члени ООН?

— Більшість країн — членів ООН підтримують позицію про створення трибуналу та покарання всіх винних у цьому злочині. Рівень співчуття родинам загиблих надзвичайно високий. Це було видно навіть під час складного голосування в Раді Безпеки за резолюцію, яку Росія заветувала. Країни, на які РФ здійснює постійний тиск, знайшли в собі мужність утриматися від голосування, а не голосувати проти, як хотілося б Москві.

Широка підтримка існує, і трибунал буде створено в тій чи іншій формі. Нині країни, що входять у так звану спільну групу з розслідування — Голландія, Малайзія, Австралія, Бельгія, Україна, — виробляють формулу, за якою визначатиметься, яким буде наступний крок для формування цього трибуналу. Очевидно, що до певного рішення країни дійдуть, зустрівшись під час нинішньої сесії.

Консультації, які відбулися на рівні експертів наприкінці серпня, свідчать про налаштованість країн просуватися далі, і жодне вето Росії цього не зупинить, бо існують інші механізми крім тих, які має Рада Безпеки.

РФ веде політику Середньовіччя

—  Як може вплинути на рішення Генасамблеї ООН у вересні нинішнє головування Росії в Раді Безпеки?

— Ніяк. Це головування технічне. Члени Радбезу головують в алфавітному порядку. Росії випало таке право, але рішення щодо скликання засідань з окремих питань приймають усі члени Ради Безпеки. Проте вона має ініціативу щодо порядку денного. Наприклад, росіяни можуть запросити міністра закордонних справ Лаврова вести засідання. До речі, це заплановано на 30 вересня, коли розглядатимуть питання щодо ситуації в Північній Африці та на Близькому Сході.

Росія головувала й раніше в РБ ООН. Вона робила кілька спроб внести резолюції явно антиукраїнського характеру, але це блокували інші країни — члени Ради Безпеки.

— Як реагує світова спільнота в ООН на судові процеси над українцями в Росії, зокрема над Надією Савченко, Олегом Сенцовим, Олександром Кольченком?

— Це складне питання, бо цивілізований світ має справу з позицією середньовічної держави, яка ігнорує всіх і все. Якщо вона зневажає Статут ООН, то вона зневажає і правила міжнародної гри. Але довго протистояти колективній позиції їй буде складно.

Ми використовуємо будь-яку можливість, щоб донести нашу правду та наш біль до всіх, а також щоб підтримувати високий рівень солідарності міжнародної спільноти з Україною. Я абсолютно переконаний, що така позиція має зробити свою справу. Усіх, кого незаконно утримують, повинні звільнити, а ті, хто їх утримує, мають відповідати.

ДОВІДКА "УК"

Юрій СЕРГЕЄВ. 59 років, народився у Ленінакані, Вірменія. У 1981 році закінчив КДУ ім. Т. Шевченка, філолог-викладач. З 1992 року – на дипломатичній роботі в МЗС України. 1997—2000 рр. —посол України у Греції. 2000—2001 рр — керівник Головного управління з питань зовнішньої політики Адміністрації Президента. 2003—2007 рр. — посол України у Франції. З 18 квітня 2007  — Постійний представник України при ООН.

Повну версію інтерв'ю читайте на сайті ukrinform.ua