СВЯТКОВЕ

Ювілейна Гуморина не вражала розмахом, але щиро давала людям дещицю позитиву

Іван ШЕВЧУК,
«Урядовий кур’єр»
(фото автора)

Якою була цього року Гуморина? Насамперед теплою. Погода на це суто одеське свято виявилася значно кращою, ніж торік. А ще Гуморина, попри заявлену круглу дату — 40 років традиції — була доволі скромною. Без величезного переліку запрошених зірок та якихось надто витратних постановок. А на вулицях було не менш велелюдно, ніж у попередні роки. Може, здалося, але наче і галасу було менше. Не те щоб ніхто ніде не дув у дудку чи відмовляв собі у задоволенні голосно посміятися. Та все-таки якось було стриманіше. І річ, напевне, не лише у великій кількості міліціянтів на центральних вулицях Одеси...

Анна Ахматова була одеситкою тільки перші 11 місяців свого життя, але у місті її люблять не за це

У Срібного віку — жіночі обличчя

Відправною точкою свята зазвичай є дворик літературного музею, де 18 років поспіль до кожної Гуморини відкривають черговий дотепний пам’ятник. Композиція, яку представили одеситам цього року, має назву «Срібний вік». Автор ідеї й ініціатор створення саду скульптур Леонід Ліптуга вибір теми пояснив тим, що саме тепер минає сто років піку розвитку Срібного віку російської культури. «Сам цей період глибоко трагічний», — каже Леонід Ліптуга. Він підкреслює, що робота присвячена не лише Анні Ахматовій та Марині Цвєтаєвій, зображеним у бронзі в образі єгипетських цариць, бо естетика Сходу була затребуваною митцями Срібного віку.

Присутній на відкритті скульптурної композиції міський голова Одеси Олексій Костусєв наполягав, що, цінувати мистецтво вміють одесити всіх поколінь: «Рівень одеської аудиторії завжди був інтелектуально і духовно високим, тому пам’ятник Срібному віку, який ми відкриваємо, — це не пам’ятник минулому, це пам’ятник теперішньому і майбутньому. Тому що Срібний вік в Одесі ніколи не закінчувався».

Від красивого до смішного — в Одесі завжди один крок

А ось площа Саду скульптур, схоже, вже вичерпується.

«Сьогодні ми завершуємо проект «Одеса літературна», який розпочали 2008 року, і переходимо до третього, завершального, етапу, що матиме назву «Музейне братство», — поділився з нами Леонід Ліптуга.

Одеський сад скульптур існує вже 18 років. Автор пишається тим, що, пропонуючи щороку новий експонат, уникає повторень: «Щоразу новий образ, нове рішення».

1 квітня комік має бути на висоті

Скромні фішки

Натомість сама Гуморина проходить уже кілька років за усталеним сценарієм, і ювілей не став приводом для особливих новацій. У традиційному карнавалі було саме сорок тематичних платформ, і одна з них — з плакатним нагадуванням про те, що у 40 життя тільки починається. Ювілею присвячена і фотовиставка «Гуморина — 40», де було представлено 120 фотографій, перші з яких датовані 1973 роком, останні — 2012-м. Тут і кадри першого засідання оргкомітету з підготовки першої Гуморини, і фото колективу, що відроджував Гуморину 1987 року. А ще — спуск Потьомкінськими сходами... на «горбатому «Запорожці».

«1973-й — це був початок традиції, — згадує один із засновників Гуморини Ігор Кнеллер. — 1974-го Гуморина підірвала не лише Одесу, а й весь Радянський Союз: тут був величезний десант відомих москвичів». Головну ж відмінність перших Гуморин від нинішніх Ігор Кнеллер визначив так: «Тепер за всієї майстерності організаторів Гуморини гості чекають, коли їх розсмішать, а раніше ми просто смішили».

Живі скульптури — головна новинка Гуморини

«Уже традиційний Міжнародний фестиваль клоунів та мімів «Комедіада-2013» цього року доповнили відкриттям Посольства Гумору в Україні, а його глава — відомий артист Георгій Делієв проголосив, що відтепер гумористичний притулок в Одесі зможе отримати кожен охочий.

Головною ж новинкою цьогорічного свята гумору організатори назвали Фестиваль живих скульптур, проведений на мальовничих околицях Оперного театру. І коли не смішно, то принаймні було гарно. А коли неодмінно хочеться, щоб смішно — то про посольство ви вже знаєте...

Тест-драйв транспорту, яким можна їздити по одеських дорогах, не чекаючи післязимового ремонту