Губернатор Токіо Йоіті Масудзое вирішив добровільно піти у відставку через звинувачення у «фінансовій недобросовісності». Скандал навколо посадовця розгорівся після того, як у пресу потрапила інформація про щотижневі поїздки на дачу пана Масудзое на службовому(!) авто. Пізніше громадськість дізналася, що й сім’я чиновника полюбляє мандрувати коштом політичних фондів Масудзое. Так само за ці гроші він купив картини і шовковий китайський одяг для... занять каліграфією. Чиновник не чекав, поки законодавчі збори столичної префектури висловлять йому вотум недовіри, й пообіцяв повернути всю(!) зарплату, тож попросив дозволити йому попрацювати до вересня.

Очільнику японської столиці пощастило, бо якби він жив у Китаї, то за свою «фінансову недобросовісність» міг би поплатитися головою. Скажімо, як це трапилося із мільярдером Лю Ханем, який брав хабарі та просував на високі посади родичів і друзів. Одного з найбагатших людей Піднебесної стратили, бо серед інших провин була і пристрасть подавати у відповідні органи недостовірну інформацію про доходи для отримання банківських кредитів.

Оце так боротьба з корупцією! Глава японської столиці не має права їздити на дачу на службовому авто! Натомість наші чиновники (рангами набагато нижчими) узяли б пана Масудзое на глум, бо вони не те що службовими авто користуються на власний розсуд, а й літають державним коштом за кордон. Ще й разом із членами своїх родин, коханками, помічниками та приятелями. При цьому почуваються наші корупціонери досить безпечно через свою недоторканність.

До речі, прізвища надто знахабнілих наших земляків оприлюднив нещодавно Інститут імені Гадсона у Вашингтоні, надрукувавши так званий архів клептократії: презентуючи безплатну онлайн-базу даних майже трьох тисяч клептоманів (людей з хворобливою схильністю до крадіжок), американці (наївні!) сподівалися, що допоможуть Україні побороти корупцію. Але наші антикорупційні органи на підказку цього інституту публічно не відреагували. Ніби їх це не стосується. І вже не вперше — згадаймо, якого галасу наробили нинішньою весною «панамські офшори»! Деякі політики, так звані слуги народу, ледь сорочки не рвали на собі від нібито обурення. А чим усе закінчилося? Голова Національного агентства з питань запобігання корупції Наталія Корчак заявила пресі, що їй не цікаві офшори, бо очолюване нею відомство має нагальніші проблеми, наприклад, штат, приміщення.

Зате коли пересічний українець не в змозі платити за комуналку, то державні служаки в особі суддів без зволікань забирають у боржника (класичний приклад міста Луцька) квартиру. Феміда сліпне, й коли йдеться про масштабні фінансові афери, до яких у 2011—2015 роках вдавалися українські банки: через австрійський Meinl Bank AG вони вивели за кордон понад 400 мільярдів гривень! Значну частину цих коштів для держави втрачено вже безповоротно, повідомило Головне слідче управління Національної поліції України, матеріали якого частково оприлюднені в Єдиному реєстрі судових рішень.

Цікаво, що в списку українських банків, що переказували значні суми на кореспондентські рахунки Meinl Bank AG, поліція називає фінансові установи, які відверто «кинули» своїх вкладників-співвітчизників. З-поміж них банки «Таврика» (спрямувала до Австрії 26 мільйонів доларів), «Південкомбанк» (448,54 мільйона гривень та 38 мільйонів доларів),  «Автокразбанк» (106 мільйонів гривень), «Міський комерційний банк» (59 мільйонів євро), «Фінростбанк» (72 мільйони гривень), «Терра Банк» (40,4 мільйона доларів), «Дельта Банк» (87,3 мільйона доларів), «Київська Русь» (50 мільйонів доларів), «Вернум Банк» (7 мільйонів євро), а також «Кредит Дніпро», «КБ «Хрещатик», «Актив-Банк».

Окрім того, правоохоронні органи Австрії (повідомила Deutsche Welle) запевняють, що торік через Meinl Bank AG відмили чималу суму грошей не лише українські банки, а й деякі державні(!) підприємства та фізичні особи (197 українців). Порівняно з 2014 роком ця цифра зросла в чотири рази! Але за ці фінансові оборудки й досі нікого не покарано.

У Китаї цих ділків давно знайшли б. А от в Україні таких сміливців немає. Мабуть, потрібно запрошувати до Києва іноземців не для очолювання міністерств і відомств, скажімо Укр залізниці чи Укрпошти. Слід кликати безстрашних антагоністів, які змогли б запроторити за грати корупціонерів. До речі, один із таких — перуанець Хосе Угас, голова Transparancy International — нещодавно побував у Києві. Пана Угаса як великого фахівця права президент Перу Альберто Фухіморі призначив спеціальним прокурором. Ініціативний Хосе створив слідчу групу, яка без вагань порушила 200 кримінальних справ проти керівника перуанської розвідувальної служби та півтори тисячі(!) його поплічників, до того ж висунула звинувачення безпосередньо президентові країни Фухіморі та 120 корумпованим високопосадовцям. Усі ці перуанці накивали п’ятами. Але їх відшукали за кордоном і невдовзі повернули до Перу та засудили. Нині вони відбувають справедливі покарання. Своїй країні Хосе Угас повернув сотні мільйонів награбованих у неї грошей.

Тетяна ПАРФЕНЮК
для «Урядового кур’єра»