Пісні українською мовою нині займають лише 5% ефіру українських радіостанцій. Натомість російською — 40%! Причому дані двох досліджень — громадського руху «Простір свободи» й активного автора «Порталу мовної політики» Станіслава Свідлова майже однакові. Та й наші читачі самі мають змогу перевірити достовірність цих цифр, увімкнувши свій радіоприймач.

Таке засилля російської власники радіостанцій зокрема мотивують тим, що «український пісенний продукт не має споживача» та «бракує якісної українськомовної музики». Ці аргументи вони наводять, намагаючись заблокувати ухвалення законопроекту №3822, обговорення якого тривало протягом півроку, внаслідок чого фінальна версія пропонує поетапне введення квот на звучання українських пісень від 25% протягом першого року, 30% — протягом другого та 35% — починаючи з третього року його вступу в дію. А також трансляцію української музики рівномірно протягом доби, а не у «зручний час», яким багато радіостанцій вважають глупу ніч. Не буде й жодних винятків для так званих нішевих радіостанцій, оскільки вони призведуть до спекуляцій і нівелювання закону загалом.

Бар’єр від «рускаго міра»

«Наш законопроект — це не заборона чогось. Це підтримка українського. Це створення українського контенту, продукту в умовах домінування російських медіа-мереж та російського капіталу в медіа. РФ вкладає мільйони доларів у контент, який пропагував би «рускій мір». У таких умовах ми не можемо стимулювати український продукт інакше, як через преференції нашим виконавцям», — сказав журналістам під час брифінгу народний депутат України заступник голови Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики Сергій Висоцький. Він вважає, що квоти — один із засобів стимулювання українського контенту.

Аргументи опонентів квот спростував також один з розробників законопроекту Сергій Оснач. Він навів результати ще одного дослідження С. Свідлова, яке показало, що в 47% українських виконавців основною мовою пісень є українська, на другому місці — англійська із 31%, і російська становить 22%. Якщо врахувати кількість треків, створених виконавцями, то виходить такий розподіл: українська — 56%, російська — 24%, англійська — 20%. Дані «Української правди» показують, що у 63% українських виконавців є в репертуарі українськомовні пісні, у 38% — російськомовні пісні, у 35% — англійськомовні. Отож українська музика є!

І слухачів не бракує. Сергій Оснач нагадав результати соцопитувань, які свідчать, що 78% населення України вважають себе українцями, а 68% — українську мову рідною.

Але є ще одна цифра: в побуті українською мовою говорять лише 48% українців. І це ще більше показує потребу звучання української мови в ефірі. «Можемо побачити, як медіа впливає на свідомість. Не всі українці вважають українську мову рідною, не всі, хто вважає її рідною, нею говорять, — зауважив С. Оснач. — Перемагає та мова, в якої більша комунікативна потужність, яка превалює в медіа, а не носіїв якої більше. Втрата мови — це передпоріг до втрати етнічної ідентичності, до переходу в інший етнічний стан».

Ще більш вражає наведений С. Осначем результат дієвості російської пропаганди. Вона становить 15% для українськомовних, 27% — для тих, хто користується суржиком, і 35% — для російськомовних. Причина проста: останні краще засвоюють російськомовний продукт, бо краще його розуміють.

Українці вимагають наповнення радіоефірів українською музикою усіх стилів і жанрів. Фото Володимира ЗАЇКИ

У руслі Європи

«15 років тому ми ухвалили такий самий закон у Польщі. Гадаю, що цей закон — успіх, бо нині в нас є радіостанції, де звучить 100% високоякісної польської музики. Підхід законопроекту 3822 цілком відповідає принципам європейських країн у захисті національної культури, — заявив Міхал Камінський, депутат польського Сейму й автор аналогічного закону в Польщі. — Франція, Німеччина, Іспанія — усі підтримують свою музику. Ваш законопроект і європейський, і український. Я фанат вашої сучасної музики і чекаю, коли українські пісні звучатимуть на всіх радіостанціях вашої великої країни».

Але поки що навіть у столиці України, слухаючи ефір, не можна зрозуміти, де саме ти перебуваєш. «Щойно, стоячи в київському заторі, пробігся хвилями столичних радіостанцій, — розповів фронтмен гурту Mad Heads Вадим Красноокий. — Із 14 пісень почув сім російською, п’ять англійською, і лише одну українською. На чотирьох станціях ведучі говорили російською, і тільки на двох — українською».

«У Європі є лише три країни — Ірландія, Білорусь, Україна, які мають проблеми з національною мовою, — нагадав фронтмен гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк. — Я виростав наприкінці 1990-х на піснях Ірини Білик, яка тоді була українськомовною, Олександра Пономарьова, «Скрябіна». Може, комусь важко в це повірити, але в часи Кучми було більше української мови в ефірі, ніж нині. Тому закликаю таких популярних виконавців, як Руслану, Олега Скрипку, Святослава Вакарчука підтримати українську пісню на радіо, підтримати цей законопроект».

Аби було бажання

Ще один аргумент проти збільшення української музики на радіо — «низька якість записів». Тим часом арт-директор студії звукозапису «Кофеїн» Тетяна Шамшетдінова зазначає, що питання технічної якості не стоїть уже багато років. Тетяна принесла на зустріч із журналістами 10 дисків українських музикантів, записаних у «Кофеїні» — це лише одна двадцята торішнього доробку студії.

Потужний срібний цвях у марудну нечисть про «неформатність» українських пісень забила головний редактор радіо «Промінь» Вікторія Польченко. Вона розповіла, що «Промінь» ще з 2010 року ухвалив рішення, що 90% музики транслюватиме українською. І слухачів у станції не бракує, і пісень. Утім, за словами пані Польченко, шанувальники «Променя» не можуть почути його, наприклад, в авто, адже встановлені у них приймачі не ловлять 73,1 ФМ — нижнього регістру «еф емок» просто немає у цих приладах.

«Тож, як і більшість українських музикантів, ми опиняємося в інтернеті. Сподіваюся, що Рада з питань телебачення і радіомовлення нарешті перегляне вимоги до розбудови мережі ФМ і надасть зручну частоту для української музики, щоб її могли чути всі охочі», — зазначила Вікторія Польченко.

А баба Путінка — проти

Тим часом група депутатів з різних фракцій вирішила наплювати на проблеми мовної безпеки і, пролобіювавши інтереси проросійських медіа-холдингів, подала альтернативний законопроект №3822-1, який встановлює квоти для україномовного контенту лише формально. На відміну від громадського законопроекту, він пропонує настільки заплутану процедуру реалізації квот, що робить фактично неможливим контроль за виконанням закону та безліч схем для ухилення від його виконання.

Зокрема, «альтернативний» передбачає істотне зменшення розміру квоти (фактично до 10%) для радіостанцій ледь не всіх популярних і непопулярних форматів: академічна і народна музика, популярне ретро, джаз, рок, блюз, R&B, хіп-хоп, лаундж (релакс). Цю дивну законодавчу ініціативу українці вже піддали різкій критиці.

«Вважати, що в Україні бракує записів академічних творів і народних пісень, можуть тільки невігласи, які не знають української культури та не здогадуються про величезний український музичний спадок», — зазначено в заяві, яку підписали понад 260 українських виконавців та кілька десятків представників патріотичних громадських організацій та ініціатив.

«Так само легко вже нині можна заповнити квоту 35% і в жанрах рок, ретро та в інших, — упевнені активісти. — До того ж, якщо деякого контенту бракуватиме, радіостанції могли б заповнювати ефір інструментальною музикою відповідних жанрів, трансляцію якої законопроект 3822 не обмежує. Але автори альтернативного 3822-1 вдалися до безпідставних і безглуздих винятків. Для визначення жанру пісень знадобиться спеціальний експертний орган. А з огляду на те, що в тижневому ефірі пересічної радіостанції сотні пісень, то це унеможливлює повноцінний контроль за дотриманням закону. На додачу, законопроект 3822-1 зменшує українськомовну квоту вдвічі за трансляцію нового контенту. Тобто деякі радіостанції зможуть транслювати лише 10% українськомовної музики — це повна профанація! Також альтернативний законопроект дає змогу радіостанціям транслювати українські пісні не рівномірно впродовж доби, а у зручний для них час. Очевидно, законопроект 3822-1 внесено, щоб заблокувати ухвалення будь-якого законопроекту й поховати ідею квот».

Патріоти звернулися до голів парламентських фракцій з вимогою відкликання підписів депутатів цих фракцій під антиукраїнським законопроектом. Адже припинення русифікації та підтримка української мови була однією з головних вимог Майдану.