Як відомо, 22 серпня 2018 року уряд ухвалив рішення про початок здійснення Державною службою морського та річкового транспорту України (Морською адміністрацією) повноважень та функцій, покладених на неї відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2017 № 1095. Про завдання, які постали перед новим органом виконавчої влади і потребують невідкладного вирішення, розповів днями на прес-конференції голова Державної служби морського та річкового транспорту України Дмитро Петренко.

За його словами, галузь давно потребувала реформування, адже морські адміністрації, подібні до нашої, існують в усіх морських державах світу: «Дякую уряду за те, що зрозумів необхідність створення цієї установи навіть у наші важкі часи. Якби такий центральний орган виконавчої влади створили попередні керівники держави, зараз ми мали б більше можливостей реагувати на загрози, які постають перед нами».

Та насправді, зауважив керівник служби, галуззю давно ніхто не займався. З понад тисячі суден, які колись мала морська держава Україна, лишилися одиниці. Тому постало завдання повернути привабливість нашого прапора. Це не просто гарна фраза: у морському судноплавстві має значення, під яким прапором ходить судно і які це дає вигоди (чи навпаки, створює незручності).

Фото Володимира ЗАЇКИ

Не уподібнюватися агресорові

Голова служби зауважує: треба створити сучасну модель судноплавного бізнесу в Україні, бо чинна — складна й зарегульована. Вона повністю унеможливлює швидке реагування на виклики, тоді як самих викликів у нас аж занадто багато (зокрема й стараннями східного сусіда).

З огляду на теперішню ситуацію Дмитро Петренко запевняє, що воєнний стан не вплине на роботу портової інфраструктури, всілякі спекуляції на цю тему не мають підґрунтя. Зокрема Україна не має наміру відповідати аналогічними заходами на безпідставні обшуки і затримання українських суден у російських портах: «Ми не можемо уподібнюватися країні-агресору і вдаватися до дій, що порушують міжнародне право.

Такого, як сталося в Керченській протоці, не було з часів Другої світової війни, це кричуще порушення всіх базових принципів торговельного мореплавства. Ми рішуче засуджуємо дії Російської Федерації щодо блокування Керченської протоки. Звернулися до Міжнародної морської організації, і вона офіційно висловила свою негативну позицію з цього приводу й засудила дії РФ».

Живемо за радянським кодексом?

Старий Кодекс торговельного мореплавства ухвалено ще за часів СРСР. Відтоді кілька разів робили невеликі, суто косметичні виправлення, та все одно він не відповідає вимогам сьогодення й світовій практиці. Також треба негайно ратифікувати в Україні Конвенцію про працю моряків, до якої давно вже приєдналися усі наші цивілізовані сусіди: це дасть змогу вирішити проблемні питання з нашими моряками за кордоном, які виникають постійно і щоразу потребують урядового втручання. А все тому, що Україна не є підписантом згаданої конвенції!

З адміністративними перепонами пов’язане й залучення інвестицій у судноплавство, ремонт та побудову суден. Цей напрям потребує державної підтримки і є одним з головних у роботі державної служби. Суднобудування має стати привабливим і повернути колишню славу. Те саме стосується й підвищення привабливості портів.

Дещо в цьому напрямі вже зроблено — зменшено портові збори. Але тепер слід розібратися зі ставками фрахту. Загалом, як зауважив Дмитро Петренко, наші порти ще «складні»: «Треба працювати, щоб бізнес там був прозорий, щоб можна було отримувати сервісні послуги так, як це роблять в інших країнах». Для цього створюють державне підприємство «Сервісний центр морського та річкового транспорту».

Море в електронному вигляді

Нині в нас нема системи електронних сервісів, тоді як у розвинених країнах судно може отримати всі необхідні дозвільні документи ще до заходу в порт. Тому з наступного року заплановано створити єдину інформаційну систему, яка передбачатиме автоматизацію адміністративних послуг, міститиме бази всіх необхідних даних для успішної роботи.

У нас адміністративні послуги надають не на сучасному рівні, деякі реєстри і досі ведуть у паперовому вигляді, наголосив заступник голови Морської адміністрації Дмитро Балибердін. За його словами, навіть щоб зареєструвати маломірне судно (моторний човен чи катер), його власник змушений пройти п’ять-шість інстанцій, така сама ситуація з посвідченням водія судна. І, як завжди в подібних випадках, посилюється корупційний чинник.

А штрафи за відсутність таких документів сміховинно малі. Їх збільшення може бути істотною складовою фінансування новоствореної служби поряд із портовим збором та платою за надання адміністративних чи інших послуг, як показано на схемі. У такому разі діяльність служби не потребуватиме бюджетних коштів.

Хвилі корупції

На жаль, вони на повну вирують у вітчизняних водах. Ось хоча б призначення капітанів портів: за словами Дмитра Петренка, це кланова, закрита, наскрізь корумпована система, яка збереглася ще з радянських часів. Лише тепер, уперше в Україні, відбувся відкритий конкурс на ці посади.

Не менш болюче й питання підтвердження кваліфікації моряків і відповідно скорочення попиту на наших моряків на світовому ринку праці. Нині на суднах під прапорами різних держав працюють понад 200 тисяч українців. Вони, за приблизними підрахунками, дають державі приблизно три мільярди доларів валютної виручки на рік — не менше, ніж ми з такими муками випрошуємо в міжнародних фінансових організацій.

Цей потенціал, зауважує голова служби, ми не маємо втратити. А тут є серйозна проблема. Навіть ті, хто ніколи не стикався з морем, знають, що праця моряка нелегка, потребує певних навичок і кваліфікації. Натомість у нас все аж надто просто: хай навіть ти бачив судно лише по телевізору і плутаєш камбуз із гальюном — спритники в будь-якому портовому місті за певну платню виправлять документ, ніби ти — морський вовк, пройшов усі моря й океани. За кордоном це знають, тож і престиж наших моряків у світі відповідний.

За словами Дмитра Петренка, система, яку ми маємо, прогнила. Вона дуже складна і корупційна, там взагалі нема прозорості. Її треба не те що поліпшити, а повністю зламати. Для цього створюють мережу сервісних центрів підготовки та підтвердження кваліфікації моряків, діяльність яких відбуватиметься прозоро.

Практика «продажу пластику» (тобто посвідчень) має закінчитися, цим ми підриваємо свій авторитет у світі: наш моряк не витримує конкуренції із закордонним, який регулярно проходить перепідготовку. Для когось, може, і зручно не проходити навчання, а одразу отримати готовий документ, але так не має бути і не буде, впевнений голова державної служби.