Паркан заввишки вісім метрів, яким приватна особа відгородила для себе цієї весни громадський пляж у селищі Козин (Київська область) на березі Дніпра, було нещодавно знесено обуреними таким свавіллям людьми. Згодом козинці й активісти «Стоп свавіллю», «Кольори життя» й інших громадських організацій знесли ще кілька незаконно встановлених загорож у прибережній смузі. Стосовно першого з описаних випадків активісти навіть домоглися відкриття кримінального провадження за статтею 197 Кримінального кодексу. Стаття 197-1 «Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво» передбачає покарання у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців. Якщо ж на цій ділянці ще й почалося самовільне будівництво, то це карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Тут аби прокурори були достатньо наполегливими і вправними — і порядок на берегах уже за кілька років буде ідеальним.

Заґратований Славутич

Заступник голови організації «Стоп свавіллю» Сергій Северин зазначає, що сьогодні дніпровські схили і острови Києва огороджені парканами, які обмежують доступ звичайним громадянам до місць відпочинку, зокрема до водойм. Ще одна цікава деталь: згідно з публічною кадастровою картою, ці ділянки перебувають у державній або комунальній власності. Та інакше й бути не може, бо іншого закон (Водний кодекс) і не передбачає.

«Починаючи з травневих свят, тобто як тільки люди стали виходити на відпочинок, ми отримали безліч сигналів від громадян, які зіткнулися з проблемою високих парканів, що повністю перекривають доступ до води, не дають можливості пройти вздовж берега», — каже Сергій Северин. Охоче йому вірю, оскільки маю десятки власних прикладів. Варто проїхати від Вишгорода у бік Осещини, Хотянівки, Новосілок або лівим берегом Київського водосховища на північ, як натикаєшся на паркани, що перекривають підхід до Десни, Дніпра, озер та стариць. А як паркани відсікають шматок за шматком береги Обводного каналу, видно навіть з вікна рейсового автобуса на трасі біля тієї самої Осещини.

Активісти вже не раз влаштовували акції протесту біля Верховної Ради та інших установ і відомств з вимогами розібратися з незаконними забудовами на берегових територіях. Однак реакції — нуль. «Ми влаштувати акцію біля Верховної Ради, щоб донести до наших депутатів, що за часів їхнього правління відбувається свавілля – нувориші будуються без дозвільних документів, порушуючи закони, відбираючи у людей можливість підійти до водойми. Але, на жаль, депутати нас не почули», — додає Северин.

Голова громадської організації «Кольори життя» Лідія Гончаренко, яка також брала участь в акції проти забудови прибережних зон, зазначила, що всі спроби знести огорожі наштовхуються як на опір з боку забудовників, так і на дивну позицію поліції, яка вважає за краще не брати участі у врегулюванні конфлікту. Проблема безконтрольної забудови берегів не нова. «УК» про це писав у статтях «Доступ до води: в законі і в житті» (16 липня 2013 р.), «Як уберегти береги наших річок від дерибану» (21 серпня 2013 р.) та інших. Порушені у них проблеми — брак законодавчих норм про відповідальність депутатів місцевих рад, які ухвалюють незаконні рішення; заскладна процедура відме жування ПЗС, катастрофічне скорочення строків позовної давності, строків оскарження рішень суду, неможливість звертатися за захистом громадських інтересів за нововиявленими обставинами. Ці, ухвалені ще парламентом Януковича, законовиверти просто зв’язують руки державним охоронцям річок, та й не тільки їм.

Дерибан берегів поширений в усіх регіонах України. Фото з архiву редакцiї

Хто забезпечить виконання закону?

Статті 88 і 89 Водного кодексу чітко визначають особливий статус берегів. Залежно від довжини річки 25, 50 або 100 метрів (саме такий розмір визначений для Дніпра) від урізу води називаються прибережними захисними смугами, в межах яких заборонено будь-яке будівництво, за винятком гідрологічних і лінійних споруд. Важливо відразу зазначити, що паркани до останніх не належать, тому спроби власників огорож послатися на цей виняток — марні. Лінійні споруди — це газогони, лінії електропередач тощо, тобто усе, що ніяк не можна зупинити перед річкою і продовжити на іншому березі без втрати суті призначення об’єкта.

Також не є виправданням для рейдерства прибережних територій відсутність стовпчиків чи аншлагів (спеціальних плакатів), які показують межі прибережних захисних смуг на місцевості. Хоча так зване винесення меж в натуру справді допомогло б уникнути частини конфліктів. Але коштів на це нині у бюджеті немає, проте, повторюся, цей факт не означає, що береги можна дерибанити.

Заборона поширюється й на водосховища та інші водойми, тому аргумент на кшталт «це — штучна водойма, тому тут усе можна» — не проходить. Стежити за дотриманням недоторканості берегів має Державна екологічна інспекція (ДЕІ). Та от проблема — у грудні минулого року Верховна Рада ухвалила закон, яким вводиться мораторій на усі (крім податкових) види перевірок. Тож в екоінспекторів зв’язані руки (детальніше читайте у матеріалі «Хто проконтролює контролера» від 23 листопада 2016 р.). Єдиний виняток — перевірка за скаргою фізичних осіб, які вважають, що їхні екологічні права порушено й можуть це аргументовано довести. Але й у цьому випадку інспекторам треба отримати згоду з центрального офісу ДЕІ, на що йде мало не два місяці. Та й складення протоколу про присвоєння шматка річки ще не означає перемогу справедливості, бо сьогодні дуже складно знести незаконну споруду.

Додам, що зараз екоінспекція перебуває у стадії реформування. Є нова концепція перебудови цього відомства, є нове, затверджене КМУ положення про ДЕІ, є нове, обране на конкурсних засадах вище керівництво. Але поки що немає коштів, аби підняти хоча б до рівня патрульної поліції зарплати, немає коштів на нові авто та катери тощо. У кращому разі ці ресурси буде закладено у новий Держбюджет-2018, а до того інспекція лишатиметься «руїною» (вислів міністра екології Остапа Семерака).

Потрібен новий закон

Активісти закликають Верховну Раду внести зміни до законодавства задля посилення відповідальності за забудову прибережних зон. Законопроект, який розв’яже проблеми забудови берегової лінії («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об’єктів для загального водокористування», № 1107), було розроблено групою депутатів ще три роки тому. Він включає всі можливі механізми для кардинального покращення ситуації. Зокрема чітко прописує механізми демонтажу незаконних споруд. Також прибирає бюрократичні перепони для звільнення берегів — дає можливість це робити через припис органів місцевого самоврядування тощо. Передбачена в ньому — у разі порушення законодавства — і втрата права оренди земельної ділянки (у т.ч. пляжу), якщо така була у власників. Цей законопроект було швидко проголосовано у першому читанні. Профільний (з питань екологічної політики) комітет Верховної Ради вчасно і оперативно розглянув усі зауваження і рекомендував законопроект до другого читання. Але ось уже понад півтора року цей проект не потрапляє до порядку денного парламенту.

Столиця хоче подати приклад

Сім років тому мені довелося бути свідком, як екологічна комісія Київради ухвалила схеми прибережних захисних смуг у кількох районах столиці. Але ці схеми не були чітко узгоджені із законодавчими вимогами ще тоді. Що казати про сьогодення, яке вимагає внесення такої інформації до електронних кадастрів та карт. Тому, за словами начальника управління екології та природних ресурсів КМДА Андрія Мальованого, київська влада планує для початку оформити за сучасними вимогами кілька найпопулярніших у киян озер — колишніх стариць Дніпра. У тому числі винести межі їхніх прибережних захисних смуг в натуру. А далі, використавши ці пілотні проекти для відпрацювання методики, оформити належним чином прибережні захисні смуги для всіх водойм Києва. За словами чиновника, навіть чинне законодавство надає владі широкі можливості, якщо вона справді хоче навести лад довкола водойм на своїй території. Проте новий закон справді потрібен і посилить позиції тих, хто вболіває за спільні цінності та ресурси.

Тож депутатам і керівництву Верховної Ради варто розглянути закон про вільний берег відразу після канікул і занести його до списку пріоритетних. А також у жодному разі не продовжувати мораторій на екологічні перевірки.