Міжнародний фестиваль «ГогольFest» креативно освоїв відчищені та провітрені площі заводу біля метро «Видубичі», що далеченько від центру столиці. Його власник Анатолій Юркевич прагне перетворити експериментально-механічні цехи на мистецьку територію, відмовляючи орендарям у промислових потребах. Тут з 13 по 22 вересня свої творчі здобутки представляють більш як 1000 митців із 15 країн.

Сам організатор фестивалю вже виявив дефіцит 50 тисяч євро і розраховує на допомогу всіх, хто придбає квитки за 20–100 гривень.

У приміщеннях та дворах, де художники розписали сотні метрів вікон і стін, Влад Троїцький пропонує однодумцям співпрацю задля духовної користі. Його ідеологію відновлення почуття власної гідності українців, особливо в гуманітаріїв, підтримали культурні фундації та Євген Уткін. 

На відкритті фесту пан Євген сказав нашим читачам: «ГогольFest» — одна з найяскравіших подій у культурному житті країни. А Троїцький — непересічна індивідуальність у мистецтві. Завдяки таким подіям і людям хочеться тут жити і робити щось справжнє й потрібне країні. Відчуваю пахощі успіху, що підтверджує велелюдність на відкритті. А щодо призначення відкриття на п’ятницю, 13 — то це ж Гоголь!..»

П’ятниця, 13 не позначилася жахами на різножанрових візіях фестивалю. Організатори «ГогольFest’у» очікують на позитивні емоції, хоч у постмодернізмі (чи неомодернізмі) це поганий тон. В оформленні території було використано частини голих та убого вдягнених манекенів. Численні відеокамери створили враження значущості події.

У такому обрамленні всі стають красунями. Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

VI Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва відкрився антигламурним перфомансом «Не бог, не цар і не герой», тобто наспівом з «Інтернаціоналу». І фестиваль, і перфоманс режисера Влада Троїцького та московського хореографа Валентина Цзина має виразний інтернаціональний тренд.

У створенні враження вони використали металеві ванни, з якими повзали босі перфомери у парадних чорно-білих костюмах, та дерев’яні башти, на які дерлися юнаки та дівчата у довгих бальних платтях. Відсторонене споглядання, навіть оторопіння від активних перфомерів змінювалося на зацікавлене, коли дійові особи вступали між собою в конфлікти. Згодом перфомери перетворилися на сцені на гомункулусів у плетених головних уборах. Вони ніяк не могли випростатися, пластикою тіла виявляючи своє ставлення до світу.

Територія виробництва стала територією культури. Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Кульмінацією відкриття фесту став підйом під дах цеху металевої величезної голови Гоголя, який супроводжувався потужним співом «ДахиБрахи». З-під стелі на глядачів падав золотий пил. (Потім ця запиленість виказувала в метро відвідувачів «ГогольFest’у»).

Через дві години майже голі гомункулуси з’явилися на центральній сцені в експресіоністичній пластичній виставі Валентина Цзина. У ній героїня — вигадливо вдягнена юнка Євгенія Четверткова — емоційно протистояла навалі кордебалету на чолі з безволосим гігантом Цзином у прозорій пластиковій спідниці. Вони, дрібненько кружляючи або уповільнено наступаючи, витісняли героїню до краю сцени — до межі сновидіння. Напевно, тут треба було б підняти голову Фрейда… Своєю вродженою пластичністю та темпераментом юна танцівниця зірвала гучні оплески.

А що з цього вийде — побачимо. Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Отож хоч би яким вигадливим був режисер і талановиті оформлювачі, останню крапку у враженні ставить виконавець. Саме він доносить месидж і бентежить серце глядача.

Після перфомансу, що розвінчував наш загламурований і негероїчний час без Бога в душі, без царя в голові, показали чорно-білий фільм «Хліб» режисера Миколи Шпиковського. Як тепер заведено, показ німого кіно перетворили на музичний перфоманс «Круг Дзиги. Хліб» у супроводі білоруського інструментального тріо «Порт Моне».

Ванна як третя дійова особа. Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Важко зрозуміти, чому селянсько-пролетарську кіноагітку про необхідність колгоспів було заборонено ще в 1929 році. Може, тому, що йшлося про хліб? Чи тому, що в ній є кадри з недолугим пам’ятником Ленінові на тлі труб, що димлять? Чи не сподобалася цензорам самодостатня художня виразність операторської роботи Олексія Панкратьєва? Тепер фільм наївно демонструє специфіку кіно як мистецтва і як ідеологічного чинника.

Оце так портрет! Фото Світлани СКРЯБІНОЇ.

Окрім центрових подій, у день відкриття на глядачів очікували музичні майданчики, кінозал, інсталяція зі свічками і понівеченими манекенами, а на стінах — численні камерні малюнки, графічні роботи негероїчного змісту та живопис, який важко уявити в побутовому інтер’єрі.

І після опівночі молодь не поспішала залишити завод сучасного мистецтва. Організатори обіцяють і нічні «бдєнія».

Уособлення сумної долі. Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Попереду ще кілька днів процесу творчого освоєння духовної та фізичної території зі ста годинами майстер-класів від іменитих професіоналів та зустріч із вітчизняними та заїжджими зірками театру, музики, кіно, літератури.

Зазначу, що майже всі 9 напрямів функціонування «ГогольFest’у» — це поєднання кількох творчих стихій: звуку, пластики та візій. 

Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»