Під час розрахунку норми тривалості робочого часу безпосередньо на підприємстві слід керуватися нижчезазначеним.

Відповідно до статті 50 Кодексу законів про працю України (КЗпП) нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Відповідно до частини першої статті 51 КЗпП скорочена тривалість робочого часу встановлюється: 

1) для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

2) для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №163.

Законодавство встановлює скорочену тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших). Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.

Під час розрахунку балансу робочого часу слід мати на увазі, що, згідно зі статтею 53 КЗпП, напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 КЗпП, скорочується на годину в разі п’ятиденного і шестиденного робочого тижня, а напередодні вихідних тривалість роботи у разі шестиденного робочого тижня не може перевищувати 5 годин.

Відповідно до статті 73 КЗпП, у 2019 році на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводиться у такі святкові дні:

1 січня — Новий рік

7 січня і 25 грудня — Різдво Христове

8 березня — Міжнародний жіночий день

1 травня — День праці

9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги)

28 червня — День Конституції України

24 серпня — День незалежності України

14 жовтня — День захисника України.

Робота також не проводиться у дні релігійних свят:

7 січня і 25 грудня — Різдво Христове

один день (неділя) — Пасха (Великдень)

один день (неділя) — Трійця.

Згідно з частиною третьою статті 67 КЗпП, якщо святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним, вихідний переноситься на наступний після святкового або неробочого. Тому за графіком п’ятиденного робочого тижня з вихідними у суботу та неділю у 2020 році вихідний день у неділю 8 березня має бути перенесено на понеділок 9 березня, вихідний у неділю 19 квітня — на понеділок 20 квітня, вихідний у суботу 9 травня — на понеділок 11 травня, вихідний у неділю 7 червня — на понеділок 8 червня і вихідний у неділю 28 червня — на понеділок 29 червня.

Як правило, для створення сприятливих умов святкування, а також раціонального використання робочого часу розпорядженнями Кабінету Міністрів України рекомендовано переносити робочі дні для працівників, яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними у суботу та неділю.

У зв’язку з тим, що розпорядження має рекомендаційний характер, рішення про перенесення робочих днів приймає роботодавець самостійно шляхом видання наказу чи іншого розпорядчого документа. Прийняте роботодавцем рішення про перенесення робочих днів змінює графік роботи підприємства, установи, організації та норму тривалості робочого часу в місяцях, у яких запроваджено перенесення робочих днів. Тому всі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу слід здійснювати за зміненим у зв’язку з перенесенням робочих днів графіком роботи підприємства, установи, організації. При цьому слід мати на увазі, що в разі перенесення робочого дня, який передує святковому чи неробочому, на інший вихідний, для збереження балансу робочого часу за рік тривалість роботи у цей перенесений робочий день має відповідати тривалості передсвяткового робочого дня, як це передбачено статтею 53 КЗпП.

Законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на рік. Ця норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень встановлено на підприємстві, в установі, організації (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлено вихідні. У зв’язку з цим на підприємствах, в установах і організаціях норма тривалості робочого часу на рік визначається самостійно з дотриманням вимог статей 50—53, 67 і 73 КЗпП.

Приклад розрахунку норми тривалості робочого часу на 2020 рік, розрахованої за календарем п’ятиденного робочого тижня із двома вихідними в суботу та неділю з однаковою тривалістю часу роботи за день упродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів, наведено нижче.

За таких умов залежно від тривалості робочого тижня норма робочого часу на 2020 рік становитиме:

► у разі 40-годинного робочого тижня — 2002 години;

► у разі 39-годинного робочого тижня — 1957,8 години;

► у разі 38,5-годинного робочого тижня — 1932,7 години;

► у разі 36-годинного робочого тижня — 1807,2 години;

►  у разі 33-годинного робочого тижня — 1656,6 години;

► у разі 30-годинного робочого тижня — 1506 годин;

► у разі 25-годинного робочого тижня — 1255 годин;

► у разі 24-годинного робочого тижня — 1204,8 години;

► у разі 20-годинного робочого тижня — 1004 години;

► у разі 18-годинного робочого тижня — 903,6 години.

Норми  тривалості робочого часу на 2020 рік

Генеральний директор
норм та стандартів гідної праці
Міністерства соціальної політики 
Ю. Кузовой