У ЗМІ прочитав витяги з Плану дій Кабінету Міністрів України на 2016 рік. Загалом позитивно оцінюючи документ, вважаю, що заходи варто було б вибудувати на науково об∂рунтованих засадах. Скажімо, розділ 1 «Безпека і впевненість» мав би враховувати особливості відносин між партнерами, що виникли у зв’язку з агресією Росії на сході України. Дуже важлива проблема через ці обставини — реформування Збройних сил і органів військового управління за принципами й цінностями, які застосовують у країнах-членах НАТО відповідно до стратегічного оборонного бюлетеня (дорожньої карти реформування Міноборони і Збройних сил України). У цьому розділі мало б ітися й про розвиток Національної гвардії.

Підрозділ 3 «Закон і справедливість» варто було б виокремити в розділ, який передбачав би, крім реформування поліції, судової, пенітенціарної системи, розв’язання проблем адаптації вітчизняного законодавства в контексті європейських вимог. Конкретних механізмів активізації потребує й антикорупційна діяльність, яка в умовах незалежної держави цілеспрямовано розпочалася лише після Революції гідності. Складається враження, що антикорупційна реформа має перманентний характер, на даючи жодних результатів.

Дуже актуальне розширення доступу до безоплатної правової допомоги для малозабезпечених сімей, здешевлення й поліпшення якості послуг, що передбачає План дій уряду. У цьому контексті потребує встановлення обмежень на оплату нотаріально-правових послуг, які необ∂рунтовано високі. Копії елементарних документів, утвердження угод, акти купівлі й продажу коштують нині сотні гривень, що не сумісно з низькими зарплатами українців.

Розділ, що розглядає забезпечення енергонезалежності, має передбачати не лише розроблення й упровадження нових моделей ринків енергетичних ресурсів, а й створення сприятливих умов, механізмів та обставин для реалізації нетрадиційних джерел енергії, раціонального використання ресурсів. П’ятий пункт першого розділу «Українська національна ідентичність» варто зміцнити ідеологічним концептом.

Надзвичайно важлива компонента плану — розвиток освіти, культури й охорони здоров’я, за які відповідальна держава. Тим часом, визначаючи напрями їх розвитку, не варто деталізувати, приміром, боротьбу із серцево-судинними захворюваннями, яку розглядають у контексті реорганізації системи первинної і вторинної медичної допомоги. До прямих обов’язків Міністерства охорони здоров’я належать функції забезпечення більшої фінансової доступності лікарських засобів для громадян шляхом реалізації означених у плані трьох складових реформи.

У царині культурного розвитку є певна підміна функцій Міністерства культури. Наприклад, у плані передбачено створення комплексної електронної системи обліку культурної спадщини України. Тимчасом як відомо, що ця інституція має, крім реалізації всіх функцій, розвивати, скажімо, патріотизм на основі національних традицій тощо.

Такі самі зауваження можна зробити стосовно освіти й науки, які залишилися за полем зору уряду, передбачивши не лише удосконалення структури управління, а й ефективний розвиток освітньої та наукової галузей, оплату праці науковців.

Доцільно скористатися пропозиціями науковців щодо формування інституційних засад Економічної конституції України. Третій розділ «Турбота про кожного» не містить конкретних механізмів підтвердження цього заклику. Що ж стосується децентралізації регіонального розвитку, формування громад, то не враховано напрацювання вчених у цій сфері й зокрема концепції впровадження повного регіонального розрахунку, який міг би протистояти пропонованій агресором федералізації України.

План потребує більш конкретного розмежування між розв’язанням екологічних проблем і проблем сталого розвитку. В документі не передбачено конкретних механізмів контролю й відповідальності за виконанням власних рішень і рішень Верховної Ради, указів Президента. Наприклад, уже тривалий час точаться розмови про скасування податків на пенсії, але їх і надалі утримують. Провокаційні ідеї щодо перегляду пенсійного віку.

У постконфліктних умовах у плані доцільно передбачити посилення конкретної відповідальності за невиконання взятих на державному рівні зобов’язань перед народом. Фактично план не передбачає й реформ інформаційного забезпечення українців. Сільський житель, по суті, не отримує газет, епізодично слухає радіо, не кожен має змогу скористатися інтернетом.

Вважаю, що обговорення цього документа насамперед мало розпочатися у наукових установах і закладах. Це могло б наповнити його додатковими конструктивними пропозиціями.

Богдан АНДРУШКІВ,
професор Тернопільського національного технічного університету
імені Івана Пулюя, для «Урядового кур’єра»