Ідеться про законопроєкт №3012-1, який стосується приватизації земель державних або комунальних сільськогосподарських підприємств та організацій. Голосами 315 депутатів його було відправлено на доопрацювання. Навіть більшість владної фракції проголосувала за таке рішення, хоч її ж депутати і вносили проєкт закону.

І не дивно, бо у законопроєкті містилися положення не те що спірні, а подекуди просто дивні. Так, землі державних і комунальних сільськогосподарських підприємств можна приватизувати не лише під час приватизації самих підприємств, а й навіть без цього, на підставі рішення вищестоячого органу, якому підпорядковане підприємство, або під час ліквідації підприємства.

Ще цікавіше те, як запропоновано розподіляти приватизовані землі підприємства. З усього масиву сільськогосподарських земель пропонується до 40% розподілити між працівниками підприємства, його пенсіонерами, а також працівниками соціальної сфери. Розподіл здійснюють за таким принципом: працівникам підприємства — у розмірі середнього паю в районі, а працівникам державних і комунальних соціальних закладів — не більш як по 2 гектари. Уже тут закладено ймовірність конфліктів: не більше є, а не менше — нема. А якщо часток середнього розміру не вистачить навіть на працівників підприємства?

Ще до 20% заплановано надати учасникам бойових дій для ведення особистого селянського господарства, але знов-таки не більш як 2 гектари на особу. Ще 40% має бути продано на земельних торгах, а під час мораторію продажу з аукціону підлягають права оренди.

Законопроєкт спричинив ґрунтовні зауваження Головного науково-експертного управління Верховної Ради. Згідно з недавно ухваленим законом про ринок землі, продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, заборонено. А тут — ні! Така сама заувага міститься й у висновку аграрного комітету Верховної Ради.

Питання викликає і пропонований розподіл земель між працівниками: якщо так, то до чого тут якісь аукціони? Або продавайте, або безплатно роздавайте, але ж не те й те разом! Можна уявити, які тут виникнуть зловживання на місцях: пенсіонерові — пісочок, тому, хто більше заплатить, — чорнозем.

Крім того, передання земель в оренду із правового боку суперечить самому змісту приватизації: вона передбачає зміну власника, тоді як оренда зміною власника не є. Невідповідність із чинним законодавством і щодо того, хто і як змінюватиме цільове призначення земельних ділянок.

Утім, це лише квіточки. Тут небезпека ще більшу: невже досвід розпаювання земель колишніх колгоспів нічого не навчив? Хочемо створити ще один загін землевласників, які не мають змоги чи бажання самі обробляти свої наділи, тобто орендодавців? Ми і так за кількістю орендодавців маємо незаперечну першість в усьому світі, більше ніде такого нема!

І ця історія матиме продовження, адже скоро відкриється ринок землі, й ті, хто отримав не потрібні їм наділи, скористаються нагодою якнайскоріше їх продати. А що буває, коли на ринку надлишок пропозиції? Правильно: знижується ціна.

Власники земель погодяться на будь-яку ціну, бо ж отримали ділянки безплатно (влаштовувати безоплатну роздачу земель напередодні відкриття земельного ринку — сама по собі дія сумнівна). Отже, створюються передумови до скупівлі щойно безплатно розданої землі для спекуляції або створення замість особистих господарств, що є нібито завданням законопроєкту, великих латифундій. Чи не це прихована мета подання такого проєкту?