Коли йдеться про державну програму імпортозаміщення у стратегічних галузях економіки, в багатьох це асоціюється з подіями на сході України. Справді, найгостріше проблема залежності від російського постачальника комплектуючих та запасних частин і механізмів постає саме в цей період. Однак стосовно АТ «Турбоатом» нагальність її розв’язання назріла значно раніше. І не через рішення чи вказівки зверху.

Внутрішній ринок: зберегти і розширити

На порядку денному колективу АТ «Турбоатом» питання імпортозаміщення, за словами генерального директора Віктора Суботіна,  постало ще у 2009 році, задовго до подій на Донбасі. Воно було зумовлене і суто економічними аспектами, і проблемами збереження та розширення ніші на внутрішньому ринку, боротьбою за провідні позиції на світовому ринку енергомашинобудування, забезпечення енергонезалежності держави.

Щоб хоч в узагальненому вигляді зрозуміти глибинність процесів, які на початку ІІІ тисячоліття відбувалися в українській енергетиці, слід взяти до уваги, що на той час в Україні працювало 43 енергоблоки з турбінами 300 мегават харківського виробництва і 42 блоки з турбінами 200 мегават виробництва російських «Силових машин». Це майже половина ринку теплової генерації.

Зрозуміло, що енергетики змушені були звертатися з приводу ремонтів, запчастин, модернізації обладнання до росіян. Крім того, що не завжди ці заявки виконували в належні терміни, значна частина замовлень, а відповідно і коштів, тікала з України.

«Оцінивши ситуацію та перспективи ринку, ми вирішили розробити і запропонувати українським енергетикам нашу конструкцію турбіни 200 МВт, над якою самостійно працювали паралельно з модернізацією турбін 300 МВт власного виробництва. Це себе виправдало, оскільки за останні 20 років з огляду на стан економіки жодного нового блока не було введено», — розповідає Віктор Суботін.

До речі, за модернізацію харківських турбін і впровадження їх у виробництво працівники заводу отримали Державну премію в галузі науки і техніки. А пропозиція модернізації російських турбін, по суті, виготовлення принципово нових конструкцій, як ніколи, була на часі, оскільки російські блоки мали значний фізичний знос, застаріли морально і втратили економічну доцільність. Це ставило під сумнів енергобезпеку й саму енергонезалежність.

«Щодо російських турбін, то тут ми запропонували на наявні фундаменти встановити циліндри турбін з новою конструкцією проточних частин, зберігаючи всі прив’язки паропроводів, силових установок, що значно здешевлює модернізацію і скорочує строки її проведення. Наша модернізація подовжує терміни роботи турбін на 40 років. А найголовніше — економічні показники значно поліпшуються. Коефіцієнт корисної дії та потужність блоків зростають на 10%», — розповідає Віктор Суботін.

І хоч, за словами генерального конструктора «Турбоатому» Євгена Левченка, ринок до їхньої розробки спочатку поставився з деяким скепсисом, самі енергетики згодом переконалися в її надійності та вищій продуктивності. За п’ять років турбобудівники модернізували в Україні 10 турбін 200 МВт, заощадивши країні на кожному блоці принаймні 5 мільйонів доларів. А щодо будівництва нових турбін це десятки мільйонів доларів економії.

Ліпше змайструвати вудочку, ніж купувати рибу в сусіда

На заводі добре усвідомлювали, що без ґрунтовного стратегічного підходу до розв’язання проблеми насичення внутрішнього енергоринку могла скластися така ситуація, в якій конкуренти спробують витіснити українського виробника не тільки із зовнішніх, а й із внутрішнього ринку. Особливо коли конкурент — не просто недоброзичливий сусід, а відвертий агресор.

«Для нас було принциповим усі роки незалежності те, щоб Україна не купувала в Росії продукції машинобудівної галузі, якщо таку продукцію виробляють або можуть виготовляти в Україні. Це стосується не лише російських постачальників, а  й інших. Це конкурентна боротьба, ми боремося за свій внутрішній ринок. І в Україні є «Турбоатом», — сказав Віктор Суботін.

Тож після першого успішного етапу імпортозаміщення турбобудівники стали уважно придивлятися і готувати пропозиції для ключового енергетичного виробника України НАЕК «Енергоатом», який постачає більш як 50% електроенергії.

Історично склалося, що в Україні працює п’ять блоків на 1000 МВт російського виробника і вісім мільйонників виробництва «Турбоатому». Тобто в обсягах виробництва електроенергії «Енергоатому» російські турбіни займають 30—35%, що створює велику залежність від заводу-виробника. У цьому вітчизняні енергетики пересвідчились упродовж років незалежності.

«Наші розробки принципово відрізняються від російських, — пояснює Євген Левченко. — Харківські мільйонники тихохідні — 1500 обертів на хвилину, а російські швидкохідні — 3000. Світове турбобудування йде шляхом створення тихохідних мільйонників, і цілком очевидно, що харківська розробка прогресивніша  і надійніша за російську».

Після всебічного і глибокого вивчення потреб «Енергоатому» та визначення виробів, які найбільше й найшвидше зношуються і потребують заміни, турбоатомівці вирішили на власний ризик взятися за виготовлення лопаток парової турбіни п’ятого ступеня низького тиску з титанового сплаву. Це було складне інженерне рішення, адже на «Турбоатомі» титану ніколи не обробляли. Підготовку до виробництва розпочали у 2012-му й упродовж двох років конструювали й готували до цього виробництво на рівні технологічної наукової розробки.

«Ризик був значний — і технологічний, і конструкторський. Ми самостійно виготовили проєкт, принципово відмінний від російського, провели розрахунки. Знаючи проблемні місця російської лопатки, підсилили перо, хорду, змінили бандаж по периферії лопаток. Тобто це була повністю власна розробка лопатки. Самостійно замовили штампування лопатки на заводі в Європі, яких одиниці у світі. Італійський виробник був той самий, що виконував замовлення російського заводу. Італійці дуже прискіпливо розглядали наше замовлення, категорично не могли припустити, щоб було порушення авторських прав, і зробили висновок, що наша лопатка оригінальна.

Це була справді витратна справа, яку ми повністю профінансували власними коштами і ризикували», — згадує Віктор Суботін.

Коли половину першого ряду лопаток було вже оброблено, до генерального директора «Турбоатому» звернувся президент НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський щодо нової розробки харків’ян. У зв’язку з тим, що російські постачальники підвели з поставками титанових лопаток для турбіни блока Хмельницької станції, який був уже ремонті, НАЕК «Енергоатом» запропонувала харків’янам  виготовити у стислі строки партію титанових лопаток.

Працювали у три зміни без вихідних і впоралися із завданням на той час ще потенційного замовника, забезпечивши своєчасний пуск мільйонника Хмельницької АЕС. Із цього розпочалася продуктивна й тривала співпраця з НАЕК «Енергоатом» в імпортозаміщенні.

На сьогодні «Енергоатом» — один з основних замовників «Турбоатому», який зміг повністю витіснити з вітчизняного ринку російського виробника, щорічно постачаючи титанові лопатки. За п’ять років «Турбоатом» планує повністю замінити російські титанові лопатки на продукцію власного виробництва.

Попереду великі обсяги роботи, але це вже не непочатий край

Нині на підприємстві тривають роботи з імпортозаміщення. Уже готовий проєкт виготовлення робочих лопаток третього ступеня низького тиску, випуск яких розпочнеться в наступному році, розробляють конструкторські та інженерні рішення щодо виробництва найбільш затребуваних запасних частин до російських турбін.

Зусилля турбоатомівців сконцентровані  на виробництві конденсаторів парової турбіни. Це дуже об’ємні й металоємні конструкції. Виготовлення згідно з розробленим проєктом нового конденсатора забезпечує не просто заміну російського, а й значне підвищення потужності блоків АЕС. Це близько 40 МВт додаткового приросту потужності.

Перший зразок конденсатора блочно-модульного виконання з модернізованою трубною системою з корозійностійких матеріалів для заміни раніше виготовленого на російському підприємстві вироблено на «Турбоатомі» навесні 2019 р. Його монтаж завершують на блоці №3 Южно-Української АЕС. Передбачено заміну аналогічних конденсаторів ще на чотирьох блоках АЕС за програмою імпортозаміщення.

«Перед нами постало ще одне глобальне завдання — забезпечення українським обладнанням добудови 3-го і 4-го блоків Хмельницької АЕС, фундаменти яких уже на стадії завершення будівництва за проєктом російських «Силових машин». Упевнений, ми разом з нашими партнерами й замовником НАЕК «Енергоатом» із цим завданням упораємося», — зазначив Віктор Суботін.

Оскільки наша розмова відбувалась у переддень професійного свята машинобудівників, не міг не запитати в генерального директора українського флагмана галузі, як його відзначатимуть харківські турбобудівники і що він побажав би колегам.

Генеральний директор розповів, що свято на підприємстві проходитиме традиційно масштабно, насичено і творчо. З нагородженням найкращих працівників, концертами, спортивними змаганнями, за безпосередньої участі дирекції.

«А колег, звісно, від імені нашого колективу вітаю із професійним святом. Ми впевнені, що галузь машинобудування характеризує нашу країну як високотехнологічну, розвинену, з науковим та промисловим потенціалом державу.

Наше завдання — забезпечити машинобудівників гідними зарплатами, припинити відтік професіоналів в інші країни й повернути наших людей, які виїхали на заробітки за кордон, в Україну. Для цього треба створювати робочі місця та умови для самореалізації людей зокрема в матеріальному плані. Таке завдання поставив Президент України, і ми його реалізуємо тут, на місцях», — сказав на завершення Віктор Суботін.