Для області нинішній урожай став рекордним — 1 мільйон 300 тисяч зернових. Але при цьому Луганщина має найнижчу закупівельну ціну на зерно в Україні. Так виходить через непросту логістику, прагнення торговельних компаній, що ведуть роботу на ринку зерна, зберегти свої монополії і, нарешті, такий чинник, як війна та блокпости. Такі самі проблеми й у Новоайдарського ТОВ «Айдар-Овоч».

Урожай ТОВ «Айдар-Овоч» забезпечує сучасна техніка, яку пристосовують до місцевих умов. Фото автора

«Безвіз» для зерна

«Протягом останніх трьох років ми отримуємо стабільний урожай — від 40 до 45 центнерів з гектара. Може, він когось не вразить, але на те є свої причини. Наприклад, у нас парових попередників немає, ми сіємо пшеницю після соняшнику і сіємо на землях другої категорії. Для таких умов урожай є дуже непоганим. Своє ми добираємо за рахунок боротьби з ерозією ґрунту і правильно підібраної техніки під нашу технологію», — розповідає керівник господарства Олексій Павлов.

Про себе каже, що «не кабінетний працівник, а агроном, який пройшов хорошу школу». Тож націлений на те, що «техніка повинна бути системною». Системною, за його словами, має бути й співпраця фермерів із державою. Та розмірковуючи про особливості цьогорічного сільськогосподарського року, виокремлює проблеми. Перш за все, щодо оподаткування аграріїв.

«Нинішнього року режим оподаткування для сільського господарства України порушений, від чого ми страждаємо, — підкреслює Олексій Павлов. — Раніше існував спецрежим з ПДВ, який давав можливість накопичувати кошти на рахунках господарства і використовувати їх на такі захищені статті, як придбання матеріально-технічних ресурсів. Для нас це було добре, оскільки могли ці кошти витрачати, скажімо, протягом двох років і не поспішати. Сьогодні цю норму прибрали. Тож зараз, якщо ти купуєш техніку, ПДВ у тебе залишається, але, з іншого боку, ти обмежений термінами, що не дає змоги вчасно зорієнтуватися, коли і що необхідно придбати. І цією ситуацією користуються продавці».

Друга за важливістю проблема — дуже складний процес укладення договорів, а також «луганські» логістика та дороги. Але багато з проблем, які непосильні для одного аграрія, на думку Павлова, можна розв’язати в рамках Асоціації сільгосптоваровиробників Луганської області. Іншими словами — спільно. Він сам нещодавно став членом цієї громадської організації.

«Це майданчик, причому для фермера нашої області — унікальний, де ми можемо про себе заявити і сформувати власну стратегію подальшого розвитку своїх господарств», — констатує агропідприємець.

Наприклад, на думку керівника ТОВ «Айдар-Овоч», один із варіантів того, як зменшити витрати на логістику, — це переробка продукції.

«Всі ми розуміємо, що коли на ринку монополія, то вона завжди працює на зниження ціни, особливо щодо фермера. Монополіст диктує умови. Вихід на додаткові ринки і укладання прямих вигідних контрактів, скажімо, для членів Асоціації, одразу ж прибирає монополію. Відповідно, ціна, яку ми отримуватимемо за свою продукцію, буде вища», — розмірковує фермер.

Але в чому складність? На думку Олексія Павлова, необхідно, щоб члени Асоціації були відповідальними і дисциплінованими. Це важливо, перш за все, для якості та безпеки вирощеної продукції. Власне, як і зазначається в сертифікаті НАССР, який являє собою знак якості, що гарантує безпеку продукції. Невдовзі без нього жодна країна світу не пускатиме на свої ринки чужий продукт. Це своєрідний міжнародний паспорт, у тому числі — для луганського зерна.

Але своє розуміння відповідальності керівник агрогосподарства поширює і на взаємини людей. Перш за все, підкреслюючи соціальний компонент відповідальності бізнесу.

Плани сміливі, але реальні

«Сьогодні наше суспільство розвивається так, що є середній клас, який зароджується, та  оточений простими людьми. І якщо ти сильніший та успішніший за інших, повинен взяти на себе розв’язання окремих їхніх проблем», — вважає О. Павлов.

За його словами, через певні об’єктивні й суб’єктивні моменти виконавча державна влада не завжди може розв’язати проблеми людей на селі. Наприклад, надати допомогу на похорони, отримання позики та ін.

«А в нашому господарстві налагоджено надання такої допомоги пайовикам і працівникам, — розповідає Павлов. — Другий рік ведемо проект з ремонту колишньої їдальні: в цій будівлі плануємо відкрити фельд­шерсько-акушерський пункт для місцевих жителів. Адже до районної лікарні з Айдар-Миколаївки далеко, а іноді людині потрібно пройти курс лікування уколами. В цьому ж будинку відкриємо соціальну перукарню, щоб наші пенсіонери могли тут причепуритися. Окрім того, буде тут і зал для урочистостей, де можна відсвяткувати весілля, привітати ювілярів, наприклад».

Сміливо? Так, але реально. Просто слід ставити таку планку, щоб вона спонукала подолати висоту. Про що і свідчить досвід роботи цього підприємства. Перше десятиліття розвитку ТОВ «Айдар-Овоч», за визнанням Павлова, було витрачено на відпрацювання технології, підбір сучасних машин для сільськогосподарського виробництва. Техніку, навіть найсучаснішу, доводилося підлаштовувати під місцеві умови. Наприклад, до канадської сівалки «Моріс» умільці з ТОВ «Айдар-Овоч» зробили до 10 різних удосконалень.

Друге десятиліття планують витратити на створення потужної інфраструктури — побудувати необхідні приміщення, відремонтувати дороги, налагодити переробку сільгосп­продукції та створити хороші умови для праці.

А для цього потрібна можливість планування. Саме цього, в першу чергу, за словами Олексія Павлова, і чекають луганські аграрії від створеної в області асоціації.