Децентралізація — це ніщо інше, як зважений і розумний вибір українського суспільства, що гостро відчуло нагальність змінити застарілі радянські принципи управління державою, запровадити обґрунтований паритет відносин між центром і територіями, прибрати надмірний волюнтаризм управлінської вертикалі, вивільнивши енергію та потенціал громад.
Тільки не тих десятків тисяч дрібних населених пунктів, самоврядність яких довгі роки, зокрема і вже за часів незалежності, переважно визначалася благенькими стінами стареньких сільрад, тьмяною печаткою, скромним, вигорілим на сонці державним прапором і ще бідним як церковна миша бюджетом. А нових потужних самодостатніх громад, кількість яких нині добігає 1000, де проживає понад 37 % українських громадян і які не бажають повернення в колишні злидні та безправне «стійло».
Реформа стала усвідомленою реальністю, а її здобутки — очевидністю. Це підтвердило й останнє на часі соціологічне опитування, проведене наприкінці минулого року: зміни на краще вже відчули майже 60% людей. І справді, від добра добра не шукають.
Що більше успішних справ, реалізованих проектів розвитку, виважених поточних і стратегічних планів у нових об’єднаних територіальних громадах, то впевненіше почуваються реформатори у відповідь на розуміння та підтримку всіх інститутів влади. Зокрема і судової гілки, бо, за європейськими стандартами, саме вона, а не лихої пам’яті «телефонне право», кумівство, хабарництво, чиновницький волюнтаризм на місцях має і повинна цивілізовано, керуючись законодавством, безвідкладно вирішувати спори і суперечності, пов’язані із процесами децентралізації.
Ідеться про нові для нашої країни правовідносини, що поєднують аспекти місцевого самоврядування та наріжні основи державотворення — чинний адміністративно-територіальний устрій держави. Вони певною мірою незвичні для адміністративного судочинства, бо допоки ще не вироблено чіткої правозастосувальної практики щодо добровільного об’єднання (приєднання) територіальних громад.
Якщо шукати те, що об’єднує, завжди знайдуться союзники. Рада Європи на запит Мінрегіону через Програму «Децентралізація і реформа місцевого самоврядування» нещодавно розробила тренінгову програму для українських правників, щоб вони не шукали манівців в окресленій сфері. Зокрема спонсорувала видання посібника для суддів, що розглядають спори, пов’язані з оскарженням процесів добровільного об’єднання (приєднання) територіальних громад.
Це, безумовно, потрібна справа, оскільки впродовж п’яти років реформи вітчизняні юридичні виші, за нашою інформацією, не спромоглися підготувати бодай спецкурсу з цієї дуже важливої суспільної проблематики. Так-от, учасники вже першого такого тренінгу, який відбувся у столиці, висловилися за підтримку нагальної ініціативи Ради Європи, яка багатьом з них, передусім молодим суддям, допоможе краще зрозуміти принципи та мету реформи з децентралізації.
Крок назустріч зробив уряд, схваливши розроблений Мінрегіоном законопроект, що унеможливлює затягування через суди процесу об’єднання громад, яке вже мало місце в кількох судових установах. Новації знакові: судові позови щодо оскарження добровільного об’єднання (приєднання) пропонують зарахувати до категорій термінових адміністративних справ і розглядати їх за скороченою процедурою в місячний термін. Законопроект вносить зміни до Закону «Про добровільне об’єднання громад» і Кодексу адміністративного судочинства України.
«Час зрозуміти, що всі ми в одному човні, — каже адвокат одного зі столичних адвокатських об’єднань Олексій Барабаш. — Партнерство, порозуміння між різними гілками влади, зацікавленість у позитивних змінах, які вже відбулися у вітчизняних громадах, і які, переконаний, ще попереду, — це реальний конструктивний шлях для європейської України. Недавно отримав приємну новину: одна з об’єднаних територіальних громад, інтереси якої представляла наша комадна, виграла справу в Сумському окружному адміністративному суді».
Ми в Google+