У житті вишу останнім часом багато знаменних подій: вищі нагороди міжнародної виставки «Сучасна освіта-2019», стажування ректора в університеті Медісон (штат Вісконсин, США). Про сучасне й майбутнє «Урядовий кур’єр» розмовляв з ректором Далівського університету доктором технічних наук професором Ольгою ПОРКУЯН.

— Ольго Вікторівно, наскільки все це допомагає тому, щоб молодь Донбасу могла здобути найкращі знання, не виїжджаючи з регіону?

— Рішення взяти участь у конкурсі зі стажування у сфері управління науковими дослідженнями в межах Програми підтримки адміністрації університетів UASP (University Administration Support Program), організованої Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів IREX (International Research & Exchanges Board), було не випадковим. Наш університет до війни входив у десятку найактивніших у плані наукових досліджень, мав статус дослідницького автономного вишу. Такий статус багато до чого зобов’язує, його мають дуже мало з майже 300 українських університетів. Але у 2014 році виш було переміщено в Сєверодонецьк, база, зокрема унікальні лабораторії, залишилася в Луганську, частина наукових колективів розпалася, бо когось з учених запросили на роботу в університети інших міст або навіть країн — наші співробітники виїхали на викладацьку роботу до Словаччини та Німеччини.

У підсумку ми стали помічати, що за науковими показниками наш виш трохи здав позиції. І постало питання, у який спосіб активізувати цей напрям діяльності, адже в усьому світі наука робиться саме в університетах.

В Україні реформують систему освіти, і тому значення університетської науки зростає. Адже якщо в університеті є наука, розуміння того, що актуально та потрібно наприклад для промисловості, це означає, що й знання в такому виші студентам даватимуть найпередовіші, а навички — реальні. Тобто ці два компоненти — освітній та науковий — пов’язані нерозривно.

А в межах Програми підтримки адміністрації університетів UASP пропонували саме теоретичний курс для адміністрації університетів у плані розвитку наукових досліджень і що найголовніше — досвід перебування в якомусь великому дослідницькому університеті у США. Американські університети разом з вишами Великої Британії — лідери у світі. Ось і виникла думка, що потрібно поїхати повчитися, подивитися на їхню організацію праці й навчального процесу, зрозуміти, що з цього підходить нам. Звісно, все, що я побачила, неможливо одразу впровадити у нас, але зрозуміла, з чого слід починати. Так виник проект плану, який ми обговорюємо із членами вченої ради. План спрямовано саме на те, щоб підняти рівень досліджень в університеті.

— І це можливо всупереч обставинам, зокрема втраті лабораторій?

— Вважаю, що за будь-яких умов потрібно виокремлювати такі напрями і пріоритети, де можна досягти максимального результату. Тобто не розпорошувати свої, на жаль, мізерні ресурси за всіма можливими напрямами (а у нас їх дуже багато — в університеті понад 100 спеціальностей), а сконцентрувати саме на тих, які можуть дати максимальний і швидкий результат.

Під час стажування у США Ольга Поркуян познайомилася з колегами з ПАР. Тепер обмінюватимуться напрацюваннями. Фото надав автор

— Які елементи цього плану стануть першочерговими?

— Передовсім створення мотивувального середовища для досліджень, а також вивчення та знання іноземної мови. У жоден інший спосіб науковець не зможе ознайомитися з результатами передових фахівців у своїй галузі, не матиме змоги опублікувати свою роботу в престижному журналі, який читають у всьому світі. Тож вирішено у нашому виші тим викладачам, які ведуть заняття англійською для аспірантів і магістрів, установити фінансове заохочення. Робимо це гласно й відкрито, щоб мотивувати всіх інших. І нині законодавча база сприяє цьому.

Хочемо підтримати фінансово викладачів, праці яких публікують у найпрестижніших журналах, зокрема що входять у базу Scopus.

Хоч ресурси мізерні, хочемо надати фінансову допомогу співробітникам, які збираються їхати на міжнародні конференції, за кордон і планують спільні проекти із зарубіжними університетами.

— Чому наголос саме на міжнародну співпрацю?

— Фінансування науки в нас у країні, на жаль, недостатнє. Зрозуміло, що бюджет у нинішніх обставинах, коли тривають бойові дії, не дає змоги підтримати науку в достатніх обсягах. Тому хотілося б брати участь у міжнародних проектах, щоб спільно з колегами з європейських та американських університетів отримати доступ до міжнародних фінансових ресурсів для досліджень. І це можливо. У нас є такі прецеденти — наші вчені вже працюють із закордонними партнерами. Є кілька проектів із колегами з країн Балтії, Грузії, Словаччини та Великої Британії.

— Якщо створення середовища, що мотивує засвоєння іноземної мови, — один з напрямів плану, то які ще пріоритети?

— Виокремити точки зростання і підтримувати. Тобто знайти додаткове фінансування для тих наукових програм, які вже зараз дають результат і перспективні на майбутнє. Одне слово, концентрація ресурсів на найбільш перспективних напрямах.

Зокрема ми обрали психологію. У Далівському виші на високому рівні дослідження на стику наук психології та соціології. А досвід стажування в університеті Медісона (це один з найпотужніших університетів США: щорічний бюджет на дослідження перевищує мільярд доларів) показав, що саме міждисциплінарні дослідження затребувані, це передовий фланг наукової діяльності людства.

Другий напрям — інформаційні технології. У нашому виші дві профільні кафедри, сильний викладацький склад, є цікаві розробки.

Третій традиційний — транспорт. Тут величезний потенціал, тема розвитку залізничного транспорту виграла державний конкурс. І традиційно важливі для нас екологія, хімія та хімічні технології. Дослідження тут теж ведуть на стику наук, вони міждисциплінарні. І у нас є кілька проектів, які можуть бути цікавими наприклад для Південно-Африканської Республіки.

Під час стажування у США я познайомилася з колегами з Африки. Там величезна проблема з водою. Нам важко уявити, як це, коли двічі на тиждень завозять воду в регіони, де її немає зовсім. Ми вже обговорили те, що деякі наші напрацювання можуть бути цікаві колегам з університетів ПАР. Тепер плануємо направити їм наші матеріали, щоб подумати, як разом розвивати цей напрям з наукової точки зору.

— Тобто контакти, які виникли в результаті стажування в Америці, підуть у справу?

— Так, обов’язково. Програму було побудовано так, що перший тиждень у Вашингтоні були воркшопи, тобто лекції та практичні заняття за участі представників університетів різних країн. Але особливо зацікавило мене спілкування з колегами з Африки — хотілося скласти власне уявлення, як у них розвиваються наука та освіта, які освітні системи там практикують. 

— Як за вашими спостереженнями, чи актуальна для викладачів вишів в Африці й Америці така проблема, як міграція молоді?

— Ця проблема є всюди. З африканських країн молодь масово виїжджає, адже здебільшого це держави англомовні. Але і в США тему обговорюють. Не у всіх регіонах (і це стосується будь-якої країни!) однаково комфортно жити. Тож треба думати, як залучити трудові ресурси, утримати молодь. Я запитувала про це в університеті Медісона. І дізналася, що в нього дуже потужна підтримка університету саме від губернатора штату Вісконсин. Співробітники весь час із гордістю наголошують, що це університет штату, що є спільні програми з губернатором й адміністрацією. Уряд штату надає додаткове фінансування місцевим студентам. Тож вартість навчання для молоді з цього штату відрізняється від вартості для приїжджих. Штат зацікавлений утримувати молодь у себе, і це фінансують. Там дуже добре все розуміють і працюють над проблемою.

Тому це відповідь і для нас. Очікувати, що ситуація врегулюється сама собою, немає сенсу.

— Саме СНУ ім. В. Даля став першим у регіоні, який налагодив таку співпрацю з виробничниками, що студенти від них отримують іменні стипендії під час роботи над дипломними проектами.

— Ми намагаємося налагоджувати добрі стосунки з усіма підприємствами, бо самі виробничники зацікавлені в нових кадрах. І ми зацікавлені, щоб студенти отримували практичну підготовку. В ідеалі кожний дипломний проект має бути розв’язанням якоїсь нехай невеликої, але реальної практичної задачі. 

— Здатність університету виховати такого молодого фахівця відзначено новими нагородами?

— Гран-прі міжнародної виставки «Сучасна освіта-2019» ми отримали за наукові дослідження та рівень публікацій, серед яких чимало саме в міжнародних престижних наукових журналах. А золоту медаль нам вручено за організацію інклюзивної освіти. Ми працюємо не перший рік над доступністю освіти для всіх людей, навіть якщо йдеться про студентів з порушеннями слуху або опор­но-рухової системи. Намагаємося створити умови для всіх, щоб не було тих, для кого через проблеми зі здоров’ям закрито шлях до освіти. Уже багато років наш університет працює в цьому напрямі, й ми розвиватимемо його.

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ «УК»

Ольга ПОРКУЯН.  Народилася 1961 року в селищі Борівське на Луганщині. Закінчила Дніпропетровський державний університет. Працювала в Рубіжанській філії Ворошиловградського машинобудівного інституту, Сєверодонецькому технологічному інституті у складі СНУ ім. В. Даля доцентом, заві­дувачем кафедри, заступником директора, проректором. 

Із 2015 року — ректор Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, доктор технічних наук, професор. Автор семи книжок і монографій, восьми патентів та авторських свідоцтв.