Наші перемоги у виробництві зерна останніми роками ні в кого не викликають сумнівів. Приміром, у 2016—2017 маркетинговому році Україна посіла друге місце за показниками експорту цієї продукції. Тоді нас залишили позаду тільки США. Перемога? Так, і дуже велика! Однак цього маркетингового року буде все інакше. І це надає причини для неабиякого хвилювання. У 2017—2018 МР наше місце спокійнісінько може зайняти Росія. До цієї думки аналітики дійшли за підсумками прогнозу Міжнародної ради із зерна. Цей орган підвищив оцінку російського експорту зерна на 1,7 мільйона тонн — до 43,9 мільйона. А ось експортний прогноз для України, навпаки, знижено на 1,5 мільйона тонн — до 41 мільйона. У 2017—2018 МР Росія впевнено посяде перше місце за обсягами експорту, збільшивши їх до 32,2 мільйона тонн пшениці і пшеничного борошна (в перерахунку на зерно) порівняно із 27,18 мільйона тонн сезоном раніше. Це лідерство їй прогнозують американські фахівці. 2017 року Російська Федерація зібрала на 10 мільйонів тонн зерна більше, ніж очікували. Тому в 2017—2018 МР Росія веде і вестиме вельми агресивну політику на світовому зерновому ринку. Нам треба бути до цього готовими. Слід орієнтуватися на ринки країн, з якими нас пов’язує давня спів-праця. Насамперед це стосується ринку Єгипту. Його роль для України важко переоцінити. Ця країна займає найбільшу частку в експорті всієї української пшениці — 12,8%. 2017-го Єгипет закупив в Україні на 10,5% більше зерна, ніж попереднього року, — на загальну суму понад 833 мільйони доларів. Однак усе може змінитися вже цього або у другій половині 2017—2018 МР саме через агресивну поведінку Росії. На думку фахівців, тут криється й інша важлива причина: єгипетська сторона стала пред’являти набагато вищі вимоги до якості української пшениці, зокрема рівня вмісту білка в культурі.

Якщо торік ми експортували до Єгипту 11,5 мільйона тонн і були одним із найбільших експортерів, то цього року поступаємося конкурентові — Росії. У неї якість пшениці за вмістом білка вища. Ще один козир, який має проти нас хитра РФ, — вона будівництвом свого керченського мосту фактично заблокувала прохід великим вантажним суднам, які перевозять чимало експортної пшениці в різні країни. Це стосується бердянського та маріупольського портів. Як зазначають фахівці, великі судна не можуть проплисти під мостом. Намагання щось змінити в цьому питанні поки що не дали результатів. А ми втрачаємо у зв’язку з цією проблемою чимало: у маріупольський торговельний порт останніми місяцями не зайшло майже 150 великотоннажних кораблів. А більшість із них заходять в Азовське море, щоб забрати українське зерно з українських портів. Україна через це втрачає сотні мільйонів доларів! Можна лише сподіватися, що наша держава виграє в міжнародних судах справи щодо економічних втрат у зв’язку з будівництвом керченського мосту. Але це буде не скоро, і що зробить Росія, коли програє їх, невідомо. Дуже важливо для нас нині не втратити торішніх і позаторішніх експортних надбань. А ми збільшували експорт пшениці в різні країни, зокрема європейські — Іспанію, Італію. Не варто забувати ще одну дуже дружню до нас країну — Туреччину. Протягом багатьох років вона майже не купувала українського зерна. А в 2017-му ця держава імпортувала з України зерна на 237 мільйонів доларів (3,6% усього обсягу українського зернового експорту). Тож будемо пильними та маркетологічно мудрими і не дамо Росії завдати нам болю, як це вона завжди робить, на зерновому ринку.