НОВІ ЗАКОНИ

Вітчизняні законодавці ухвалили в першому читанні проект закону про громадські організації

Що можуть легко і швидко зробити троє суспільно небайдужих громадян в будь-якій демократичній країні, приміром, у недалекій від нас Естонії? Принаймні, зайти до офісу місцевої влади і щонайбільше за півгодини зареєструвати свою організацію, діяльність якої не суперечить тамтешньому законодавству. Й уже цього ж дня зібрати своїх однодумців, щоби пояснювати загалу: куріння знищує націю, годування материнським молоком - запорука здоров'я дитини, а гонитва за натуральним хутром паплюжить людську душу.

Саме тому в цій країні, яка вже є повноправним членом ЄС, на 10 тисяч населення нараховується 210 громадських організацій. А в Україні їх допоки лише 17. І не лише тому, що наша активність переважно обмежується гострими дискусіями на кухнях. Досі започаткування будь-якої суспільно важливої ініціативи впиралося в "глухі двері" ухваленого ще 1992 року Закону "Про об'єднання громадян", котрий рясніє нормами, які не відповідають навіть здоровому глузду.

Приміром, ініціаторів має обов'язково бути кілька десятків. І боронь Боже, коли хтось з них живе в іншому, ніж решта, районі чи місті. Захищати вони можуть лише свої інтереси, як-от, очищати сміття на березі річки, котра протікає лише╔ за місцем їхньої реєстрації . Якщо ці та ще багато інших безпідставних засторог враховано, то у кращому випадку через місяць, а то й через значно більший проміжок часу чиновники зжаляться над настирливими активістами і видадуть їм документ на право збиратися більше ніж по троє.

Тобто навіть бізнес, представники якого постійно скаржаться на нелюбов влади до їхньої скромної діяльності, зареєструвати значно легше, ніж будь-яку громадську організацію.

Смішно і сумно водночас. А ще соромно, бо три роки тому Європейський суд, також подивований цими "мамонтами" сталінської демократії, після розгляду справи "Корецький та інші проти України" визнав наш закон таким, котрий порушує Конвенцію ООН про захист основних прав людини.

Нагадаю: у згаданій вище справі, котра пройшла всі вітчизняні судові інстанції і докотилася таки до Страсбурга, йшлося про те, що столичні чиновники-юристи до того часу відмовлялися зареєструвати громадську організацію захисників унікального київського озера Тельбин, допоки будівельники на замостили висотками всі його береги впритул до самісінької води.

Шість останніх років поспіль активна частина вітчизняного суспільства добивалася змін до законодавства, яке врегульовує діяльність громадських організацій, наполягаючи на приведенні його до європейських норм. Тож законопроект N7262-1, до якого доклали руку представники чотирьох політичних парламентських сил, ухвалювався "малою кров'ю": його підтримало 311 народних депутатів.

Рудименетів стало значно менше. Так, не передбачено обмежень за територіальною ознакою, знято засторогу щодо захисту інтересів виключно членів організації. За новою концепцією легалізації громадських організацій помітно обмежено втручання держави в їхню діяльність. Зрозумілішими стали підстави для ліквідації таких структур, прозорішими - правила участі в них іноземних громадян та акредитації в Мін'юсті іноземних неурядових організацій.

Щоправда, заспокоюватися на шляху до створення громадянського суспільства в нашій державі ще зарано. При цьому варто хоча б частіше заглядати до Основного Закону. Бо, приміром, запропонована авторами ухваленого в першому читанні законопроекту норма про участь юридичних осіб у громадських організаціях суперечить чинній Конституції. Це лише одна зі "шпаринок", схованих за "добрими намірами".