Про невтішний стан української медицини говорять навіть ледачі, на часі реформа галузі. А самих лікарів критикують більше за представників інших професій. Часто справедливо. Утім, потенціал вітчизняної медичної науки залишається на високому рівні. «У нас великий пласт наукових досліджень, які проводить наша Академія, до складу якої входять 36 науково-дослідних інститутів у різних регіонах, — це переважно Київ, 9 інститутів у Харкові, інститути у Львові, Одесі і Дніпрі, — запевнив в ефірі Українського радіо Віталій Цимбалюк, президент Національної академії медичних наук України. — Це дійсно найкращі НДІ в країні. Ми охоплюємо майже всю патологію людського організму. Інститут нейрохірургії, два інститути травматології, два — хірургії. Дерматологія, офтальмологія, урологія…»

Війна на сході країни внесла суттєві корективи в роботу науковців і ескулапів, які рятують життя нашим воїнам, ставлять їх на ноги. «Уже три роки ми надаємо допомогу пораненим у зоні АТО, — зазначив академік Цимбалюк. — Спочатку в нас були так звані мобільні групи, ми консультували. Потім виїжджали у військові шпиталі, де надавали також консультативну, а за потреби і лікарську допомогу. А два з половиною роки тому створили власну академічну базу на 500 ліжок, яка приймає поранених із зони АТО. Це не ті первинні поранення, коли надають допомогу на полі бою, а потім у польових, військових шпиталях. Це вже наслідки вогнепальних ушкоджень, коли потрібна спеціалізована, технологічна допомога, яка забирає достатньо багато часу і людських ресурсів».

Нині багато воїнів із постраждалими кінцівками, оскільки йдеться передусім про мінно-вибухові ушкодження. Пацієнти з ампутаціями мають дуже важкі больові синдроми. Під час ушкодження страждають нерви, а особливо великий сідничний нерв. Це дуже небезпечно — невгамовний біль нічим не знімається, включаючи наркотичні препарати. «Є комплекс оперативних втручань, розроблених у наших інститутах, – каже Віталій Іванович. — Я вже не кажу про протезування та інші речі, які ми робимо. Тому наступила корекція. Замість мирних наукових тем, які ми виконували, нині превалюють теми, присвячені бойовій травмі. І таких пацієнтів багато. За цей період через Академію пройшло понад шість тисяч поранених у зоні АТО. Із них більше двох тисяч направили на нашу академічну госпітальну базу. Їх прооперували».

Академік стикався з унікальними речами. Раніше не можна було уявити, що у разі прямих ушкоджень серця люди виживатимуть. Однак в Інституті Амосова врятували трьох бійців з осколковими враженнями серця. «Останній випадок бачив у Харкові, у пораненого осколок пройшов між пластинами бронежилета, пробив легеню, серцевий м’яз і застряг у серці, — повідомив Віталій Цимбалюк. — Унікальний випадок, коли пацієнт одразу не загинув. У нього були гемоторакс, пневмоторакс. Йому поставили дренаж і дуже швидко евакуювали з місця поранення до харківського шпиталю. Там зробили комп’ютерну томографію. Коли побачили осколок у серці, перевели в Інститут загальної і невідкладної хірургії імені Зайцева, де прооперували. І вже через два дні я бачив його у військовому шпиталі. Він буде практично здоровою людиною. Такі речі трапляються надзвичайно рідко».

Медик переконаний, що в нашій країні є всі можливості для порятунку військових і їх якісного лікування. Однак чимало українців упевнені, що справжню допомогу важкопораненим зможуть надати тільки за кордоном. І збирають величезні кошти — сотні тисяч євро. За кошти, які вже вивезено за кордон, за словами В.Цимбалюка, «можна було б побудувати не один заклад. Звичайно, технічно багато є кращого за кордоном, умови перебування там також кращі, а в нас фінансування недостатнє. Але можливості надавати допомогу в нас доволі великі. Ми виконуємо абсолютно весь обсяг оперативних втручань, які роблять у світі. А в Інституті Амосова післяопераційна смертність нижча, ніж у закордонних клініках».

Однак на першому плані у тих, хто воював на сході, — психологічні проблеми. Адже людина адаптується і без руки, і без ноги, тим більше нині, маючи вибір різноманітних протезів, а ось внутрішні муки їй пережити значно важче. «Коли проаналізували війну у В’єтнамі, виявилося, що самогубством після неї покінчило більше, ніж тих, хто загинув під час війни, — наголосив академік. — На жаль, я знаю цифри, скільки вже наших бійців, які повернулися, покінчили життя самогубством. Створено мережу надання психологічної допомоги. Навіть ми в Інституті медицини праці створили відділення, де вже пролікували приблизно 400 бійців. Ми їх вчимо, як адаптуватися в житті. Крім того, треба створювати професійну армію, куди відбирають тільки тих людей, які можуть виживати в бойових умовах і в яких не страждає від цього психіка».

І вчені готові зробити перший крок. За словами президента НАМН, вони встановлюють суперсучасний магнітно-резонансний томограф, котрий попередньо надасть можливість відбирати саме тих людей, які зможуть воювати і виконувати покладені на них військові зобов’язання.

Віктор ЦВІЛІХОВСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»