Цього тижня у Європарламенті відбулось установче засідання неформальної групи євродепутатів «Друзі європейської України» за участі членів Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції. До складу об’єднання увійшло близько 50 євродепутатів від шести політичних груп, які представляють 15 країн ЄС. Метою діяльності цього об’єднання стала політична підтримка України та просування її економічної інтеграції в ЄС. Українські та європейські депутати збираються щиро й без образ спілкуватися на найгостріші теми у відносинах Києва і Брюсселя.

Про враження від зустрічі з українськими колегами й про те, що має робити Київ, аби наблизитися до членства в ЄС, кореспондент «УК» розмовляв із членом групи «Друзі європейської України» євродепутаткою від Латвії Сандрою КАЛНІЄТЕ.

Євродепутатка Сандра КАЛНІЄТЕ

— Пані Калнієте, які враження на вас справила зустріч із членами Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції?

— Ця зустріч «Друзів європейської України» поновила дуже продуктивну атмосферу співпраці, яка була у парламенті попереднього скликання. Серед нас є нові  члени групи й ті, які вже мають кількарічний досвід співпраці в цьому форматі. Я рада, що таку досвідчену в європейських справах людину, як Іванна Климпуш-Цинцадзе, було обрано на посаду голови Комітету з питань європейської інтеграції.  Річ у тім, що я євродепутат від Латвії, і мій підпис стоїть під угодою про вступ моєї країни до ЄС. Тому що  на той час я була міністром закордонних справ і завершила цей переговорний процес.

Нам би ніколи не вдалося дійти до цієї мети, якби ми не надали нашому міністерству закордонних справ, яке відповідало й за європейські справи, і парламентському комітету з євроінтеграції повноваження контролю за будь-якими політичними й законодавчими ініціативами, що стосувалися планів Латвії на зближення з ЄС. Над цим варто замислитися і українській владі. Комітет Верховної Ради з європейської інтеграції не другорядний, він повинен стати одним з найважливіших, якщо українські парламент та уряд хочуть справді інтегруватися в ЄС.

— У Брюсселі не дуже добре сприймають заяви Києва про членство в ЄС як кінцеву мету євроінтеграції. Можливо, Україні та її друзям варто інакше формулювати свою стратегічну мету, щоб не гнівити Єврокомісію?

— Розгнівити Єврокомісію можна лише у тому разі, якщо ви член клубу (тобто ЄС. — Авт.). Знаємо це із власного досвіду. Що може привернути її увагу? Коли знаходяться особливі червоні прапорці, які справді дратують європейців, тоді вони концентруються на проблемі. Ситуація з Україною складна не тільки в тому, що ви перебуваєте у стані війни з Росією. Ви також  піддаєтеся масовим атакам війни гібридно-інформаційної, яку ведуть для того, щоб віддалити Україну від Європи. Але ці атаки відчуває не лише Україна. Дезінформація заразила всі країни ЄС. Ми побачили це  на прикладі референдуму у Нідерландах. (На консультативному референдумі в Нідерландах щодо підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, який відбувся у квітні 2016 року, 61% виборців проголосували проти затвердження угоди. — Авт.). Нідерландці, ігноруючи, що ракета, випущена російським «Буком», убила їхніх співгромадян, проголосували проти того, щоб Україна була в Європі. Тому що меседжі про корупцію в Україні та про те, що це неповноцінна держава, запущені в нідерландську аудиторію, виявилися потужними і впливовими у цій гібридній війні.

На Україну зараз звернено велику увагу. І ваше завдання — просувати імідж вашої держави у країнах-членах ЄС. Ви як журналіст знаєте, що масмедіа швидко і легко хапаються за негативну інформацію, тому що позитив — це нудно. Але ви в Україні маєте думати про культурну дипломатію. Це те, що ми свого часу робили в Латвії. Наші посольства  сконцентрували свою діяльність на культурній дипломатії. Це дуже важливо, бо сенси і меседжі, які формує культурна дипломатія, поширюються в масмедіа й серед неурядових аналітичних організацій. Вони здатні змінити ставлення до України. (Усміхається).

Ось бачите, я відкрила вам таємниці латвійської зовнішньополітичної стратегії.

— Після останніх парламентських виборів Верховна Рада значно оновилася за рахунок молодих облич, які зовсім нещодавно прийшли в політику. Під час засідання групи «Друзі європейської України» ваш колега з Польщі Влодзімеж Цімошевич зауважив, що молоді політики зазвичай розумні, освічені та обдаровані. Але обдарованість не може замінити досвіду. Ви поділяєте цю думку?

— Не зовсім. Хоч, звичайно, досвід важливий. Але його можна здобути, якщо у вас є знання і відповідне мислення, яке має бути дуже обережним і поміркованим. Проте завжди згадую, що видатному естонському реформаторові Марту Лаару, першому прем’єр-міністрові незалежної Естонії, було 33 роки. Це вік Ісуса Христа. Якщо маєте стільки років, скільки я, то ви дуже обережні, досвідчені, і ваш досвід навчив вас усе аналізувати й сприймати з пересторогою. Проте інколи саме ентузіазм і переконаність можуть досягти великих цілей. Історія свідчить, що майже всі революціонери були віку Ісуса Христа.

Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр», Брюссель

ДОСЬЄ «УК»

Сандра КАЛНІЄТЕ. Народилася 1952 року в смт Тогур, Томська область, РФ. Її батьків депортувала з Латвії радянська влада. Закінчила Академію мистецтв Латвії, навчалася в Інституті міжнародних досліджень при університетах міст Лідд (Велика Британія) та Женеви (Швейцарія). З 2002-го по 2004 рік — міністр закордонних справ Латвії, обіймала посаду посла у Франції, представника при ООН та ЮНЕСКО. З 2009 року — член Європарламенту (фракція «Європейська народна партія»), де входить до складу комітету у закордонних справах. Улітку цього року Президент Володимир Зеленський вручив їй орден Княгині Ольги І ступеня.