Нині, у час масової комп’ютеризації, коли не виходячи з дому можна спілкуватися з друзями і світом, дуже актуальна народна мудрість: не треба давати тілу лінитися. Рух — природний стан людини, щоб залишатися здоровою, а фізична культура і спорт — складові національної культури. Важко переоцінити їхню значущість у житті людини і держави. Однак прищеплення здорового способу життя залежить не лише від тих, хто поруч, а й від наявності відповідної інфраструктури у дворі та мікрорайоні. То чи мають змогу вінничани, зокрема діти, займатися масовим спортом? З цього запитання «Урядовий кур’єр» почав розмову з головою комітету по фізичній культурі і спорту Вінницької міської ради Сергієм КРАЄВСЬКИМ.

— Головне — мати бажання. Щоб тренувати тіло, займатися фізичною культурою і спортом, не обов’язково потрібен максимально комфортний спортивний зал. Хтось бігає на стадіоні, когось влаштовує спортивний майданчик біля свого будинку, хтось хоче плавати.

На мою думку, нині Вінниця для занять фізкультурою і спортом підготовлена. Такої інфраструктури багато. Звісно, є ще над чим працювати, зокрема нам не вистачає залів для ігрових видів спорту. Нині популярні волейбол, баскетбол, гандбол, футзал. Люди, які хочуть цим займатися, об’єднуються в колективи, і охочих стільки, що спортзали міста усіх не можуть вмістити.

Голова комітету по фізичній культурі і спорту Вінницької міської ради Сергій КРАЄВСЬКИЙ

— Сергію Станіславовичу, у вінничан зростає зацікавленість, щоб тіло було міцним, гнучким і витривалим. Однак спочатку поговорімо не про спортзали, а про те, що ближче і безплатне — відкриті майданчики і стадіони. Чи достатньо їх?

— У 2007 році, коли мені довірили відповідати за спортивну галузь, у доповідній записці міському голові я виклав можливості її розвитку як концепцію. Себто запропонував те, що тепер упроваджуємо.

З 2008-го в місті споруджують 5—7 спортивних майданчиків за рік. Наприклад, у Центральному парку культури і відпочинку біля стадіону, на який приїжджають грати збірні нашої країни з хокею на траві, облаштували спортмайданчик, де всі охочі можуть займатися на брусах, турніку, качати прес, розробляти талію тощо. У місті є понад 220 різних спортивних площинних споруд, зокрема 138 спортивних майданчиків на прибудинкових територіях при ЖЕКах. Кожен перебуває на балансі комунальної організації, яка відповідає за справність встановлених тренажерів, щоб люди не травмувалися.

Практикуємо, щоб дитячий ігровий майданчик був поряд із спортивним. Таке поєднання як концепція виправдало себе. Наприклад, дитячо-юнацька спортивна школа №2 спеціалізується на веслуванні на байдарках і каное. А поряд поле для пляжного волейболу і футболу та ігровий майданчик для малят, покритий штучним каучуком, що безпечно. Діти граються і бачать, як займаються спортом старші. Тому через 3—5 років вони почнуть самі займатися — це наші майбутні спортсмени. Ця концепція мені дуже подобається. Розвиваємо.

— Свого часу біля ЗОШ №34 і 35, які поряд, був занедбаний стадіон, де вигулювали собак. Коли приблизно 10 років тому його стали робити сучасним та обгородили, то поширилися чутки, що він буде платним. Але ж ні: доступ вільний, і з ранку до пізнього вечора там тренуються.

— У нашому місті й до цього були поля зі штучним покриттям, а вищеназване на певний період за розміром стало найбільшим для ігрових видів спорту. Також там є бігові доріжки і тренажери тощо. На цьому стадіоні правильно організовано роботу, його використовують максимально ефективно. Найперше тут займаються школярі, а коли уроків фізкультури немає або після них, мешканці близьких будинків грають у футбол. Обласна спортивна школа з футболу проводить там частину занять, орендує поле команда хлопців і дівчат з американського футболу, грають дворові команди і, звісно, всі охочі бігають по колу й займаються на тренажерах. Це правильний соціальний проєкт.

— Цікаво: який вінницький стадіон має найбільше футбольне поле зі штучним покриттям?

— Стадіон міського палацу дітей та юнацтва. Тут поле таке, що можна проводити чемпіонати Європи. Реконструкцію стадіону було зроблено коштом державного бюджету за співфінансуванням з міського. Прагнемо, щоб кількість сучасних стадіонів у місті збільшувалася. Тепер у двох школах будують нові, а ще чотири виготовили проєкти на реконструкцію.

На легкоатлетичному стадіоні Центрального міського парку зазвичай участь у змаганнях беруть сотні бігунів. Фото з сайту vinbazar.com

— Скільки юних вінничан займається у спортивних школах?

— У Вінниці працює 17 ДЮСШ: сім підпорядковані міській раді, десять — облдержадміністрації та одна державна — вищої спортивної майстерності. Загалом у них навчаються майже 7 тисяч дітей містян, зокрема, і 2,5 тисячі — у школах, які фінансують із міського бюджету. Можливість обрати улюблений спорт широка, адже навчання проводять із 35 видів.

Якщо у 2008 році одна з вінницьких ДЮСШ вперше потрапила в десятку найкращих (у нашій країні 1135 таких шкіл), то протягом останніх років наші школи серед лідерів Всеукраїнського конкурсу вищої спортивної майстерності. За рейтингом минулого року дві ДЮСШ Вінниці посіли 4 та 5 місця. Кілька наших шкіл, завдання яких — готувати резерв до вищої спортивної майстерності, вже працюють як школи вищої спортивної майстерності. Фактично у кожній є чемпіони світу та Європи у своєму віці. Горджуся колективом, який зібрався за останні роки. Найперше це добрі тренери.

Дитина чи молодий спортсмен іде «на тренера», навіть не на вид спорту. Можна обрати спорт, який подобається, наприклад волейбол. Але якщо тренер не знайшов до дитини підходу, не сподобався, то вона замкнеться і перестане займатися. Візьмемо радіоорієнтування. Ніби це не дуже популярний вид спорту, а в цій школі групи перевантажені, бо тренер на своєму місці — знаходить підхід до дітей і заохочувальне слово.

— Чи кожна дитина може займатися у ДЮСШ?

— На відміну від приватних спортивних залів, яких у місті чимало, навчання у муніципальних ДЮСШ безплатне. Не знаю, щоб комусь відмовили. Місць достатньо. Тішить, що дедалі більше батьків, хоч це і додатковий клопіт, прагнуть, щоб їхні діти займалися спортом. У місті ми 10 років активно пропагуємо здоровий спосіб життя. Це дає результат: у зимовий період спортивні зали комунальної форми власності переповнені.

Усі спортивні споруди Вінниці відкриті для молоді, яка прагне тренуватися. Фото з сайту vlasno.info

— Як позначилася децентралізація на матеріально-технічному стані спортивних шкіл?

— Можливості розвиватися стали значно кращими. Наприклад, коштом міського бюджету наприкінці 2017 року придбали автобус на вісім місць (ще поміщається кілька велосипедів) для відділення велосипедного спорту МДЮСШ №3, торік — автобус на 18 місць (зверху кріпляться човни) для МДЮСШ №2. Це потрібно для поїздки на змагання. Із 2014 року щороку купуємо байдарки, каное та обладнання, а навіть простенький човен коштує 2 тисячі євро.

Зробили багато капітального ремонту. У школі з шахів і шашок відремонтували два зали, де тепер проводять половину чемпіонатів країни з цього виду спорту. У МДЮСШ №1 повністю замінили бігові доріжки тощо.

Діти бачать зміни і стараються. Є заохочувальні стипендії міської ради, МДЮСШ та спорткомітет мають можливості відзначити тих, хто досяг вищих результатів. А основне заохочення — те, що кожний прагне стати майстром спорту чи чемпіоном Європи. Це стимулює дітей якнайкраще.

— Ви сказали, що спортивні зали комунальної форми власності взимку перевантажені. Як вирішуєте питання?

— На початку наступного року буде завершено капітальний ремонт і реконструкцію спортивного комплексу на вулиці Академіка Янгеля. Це дасть змогу вирішити деякі питання, зокрема щодо проведення змагань загальнодержавного рівня. Вінниця має чоловічі та жіночі команди, які грають у вищих дивізіонах країни з волейболу, баскетболу, гандболу та футзалу. Нині змушені орендувати спортзали у вишах міста, щоб приймати команди суперників. А у відремонтованому коштом міського бюджету спорткомплексі буде великий і сучасний зал для ігрових видів спорту, 25-метровий басейн (реконструюють його державним коштом), зали — атлетична та для єдиноборств.

Спорткомплекс поставимо на баланс МДЮСШ №3, яка розвиває волейбол, гандбол та велоспорт, тож діти тренуватимуться у гарних умовах. Пересічні жителі міста теж зможуть ним користуватися, придбавши абонемент. Міський бюджет не перекриє все навантаження, тому новітній спортивний комплекс має частково окупитися.

— Що плануєте?

— Вінниця заслуговує на палац спорту. Рішенням міської ради ділянку на одній з вулиць визначено саме для розвитку спорту. Виготовили проєктну документацію для будівництва там зали ігрових видів спорту. На жаль, цього року і, мабуть, наступного будівельні роботи не вдасться розпочати. Але сподіваємося на кращі часи й допомогу держави.

Олег ЧЕБАН,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Сергій КРАЄВСЬКИЙ.  Народився у 1966 році у Вінниці. Закінчив Київський національний університет будівництва та архітектури за спеціальністю менеджмент організацій і адміністрування, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського (факультет фізичного виховання і спорту). Заслужений працівник галузі фізичної культури та спорту, заслужений тренер України з боксу та універсального бою. Голова комітету по фізичній культурі і спорту Вінницької міської ради.