АЛЬТЕРНАТИВА 

На Доннеччині шукають ефективнішого використання величезних запасів підземного газу
 

Шахтний метан — одвічний супутник вуглевидобутку. Проблема його нейтралізації виникла паралельно з початком нелегкого підземного промислу. Cпершу наявність газу у виробках сприймали лише  як шкідливий чинник, який потрібно ліквідувати для безпечної роботи гірників. Власне, безпека людей — і сьогодні головний пріоритет дегазації вугільних пластів, хоч існують ще й інші напрямки — екологічний та економічний. Щодо останнього, то його важливість не викликає сумнівів із урахуванням актуальності використання альтернативних джерел енергії. Тим більш, що промисловий Донбас, маючи у вугільному підземеллі багатющі запаси шахтного метану, поки що не може похвалитися раціональним його використанням. Звідти і невтішне порівняння: в Німеччині 10% енергетики країни працює від альтернативних джерел енергії, а в Україні — лише 0,2%.

Не зарубіжним досвідом єдиним

На німецько-українському форумі «Шахтний метан», що відбувся в Донецьку в рамках енергетичного партнерства, взяли участь відразу 25 німецьких компаній. Зрештою, це закономірно, адже закордонні партнери мають багатий досвід промислового використання метану. Тому, за словами заступника керівника відділу міжнародної енергетичної та зовнішньої енергетичної політики Федерального міністерства економіки та технологій Німеччини Йорга Кірша, тісне співробітництво між двома країнами в галузі вуглевидобутку отримає новий імпульс. «Видобуток вугілля знову на порядку денному. Через нинішні ціни на енергоносії Україна докладає зусиль для збільшення обсягів власного енергопостачання за рахунок національних енергетичних ресурсів, — підкреслив він. — Важливим аспектом при цьому є шахтний метан, контроль над яким є невід’ємною частиною заходів безпеки. З іншого боку, метан — джерело енергії і може використовуватися для виробництва електроенергії. Німецькі компанії мають різносторонні ноу-хау і щодо видобутку вугілля, і щодо контролю шахтного газу. Тому це хороша можливість для продовження нашої подальшої плідної співпраці».

Приборканий газ це безпека і економічна вигода. Фото з сайту nakanune.ru

Зарубіжний досвід, зокрема німецький, без сумніву, річ корисна. Та учасники форуму, серед яких і представники сотні українських підприємств, згадали й про вітчизняні напрацювання. Фахівці свідчать — ще з 1995 року в Україні почали працювати дві державні програми, що мали посприяти не лише видобутку, а й промисловому використанню метану. Зокрема в 1997-му розпорядженням Кабміну для реалізації пілотної програми був створений «Центр альтернативних видів палива». На спеціальних полігонах велися дослідно-промислові випробовування, що засвідчили про солідні перспективи метановидобувної галузі. Тоді були отримані серйозні результати навіть незважаючи, що через відсутність фінансування, роботи довелося припинити. Проте в подальші роки, зокрема на шахтах Донеччини, наполегливо продовжували «приборкувати» підземний газ і використовувати його в корисних цілях. Найперша станція для переробки підземного газу в електроенергію свого часу запрацювала на донецькій шахті імені Засядька. Навчилися це робити також на «Краснолиманській», підприємствах «Макіїввугілля», у шахтоуправліннях «Донбас» і «Покровське».

Як нагадав начальник управління вугільної промисловості Донецької облдержадміністрації Ігор Низов, декілька років тому саме закінчив роботу американсько-український грант, підписаний між обласною владою та урядом США щодо обстеження території регіону для встановлення тут наявної кількості метану, вивчення можливостей його видобутку та використання. Тоді заокеанські фахівці оцінили запаси шахтного метану в підземеллі області приблизно в 117 трильйонів кубометрів.

А свіжим прикладом освоєння метанового підземелля є введення торік в експлуатацію когенераційної газопоршневої електростанції в шахтоуправлінні «Покровське» в Красноармійську. Згадане підприємство вважається надкатегорійним за метаном і небезпечним щодо вибухів вугільного пилу, вугілля та газу. Отож установка, насамперед, сприятиме підвищенню безпеки праці гірників. А ще дасть змогу знизити викиди метану в атмосферу і переробляти його на електричну й теплову електроенергію. До першої черги електро?станції входять шість когенераційних модулів загальною потужністю 18,2 МВт і тепловою потужністю 18 МВт. А реалізація на вугільному підприємстві у повному обсязі проекту «Енергетичні блоки на базі газопоршневих когенераційних модулів» дасть змогу вилучати і переробляти щороку більш як 53 млн кубометрів метану. Окрім зменшення потенційної небезпеки викидів метану, тепер з’явилася реальна можливість знизити собівартість видобутку вугілля за рахунок забезпечення до 75 % потреб шахтоуправління дешевою електроенергією власного виробництва. Собівартість такої енергії в сім разів (!) менша за державні тарифи. Крім того, «покровські» зможуть стовідсотково забезпечувати себе тепловою енергією із собівартістю, яка в 10 разів (!) нижча за комунальні тарифи.

Результатів доведеться почекати

Як відомо, «приручити» метан і використовувати його в якості альтернативного джерела енергії намагалися ще кілька десятиріч тому, коли природний газ коштував копійки. А після різкого зростання цін на блакитне паливо від сусіда, програма використання запасів шахтного метану набуває державної ваги, бо йдеться про енергобезпеку країни. І вже очевидно, що цей напрямок має всі підстави вважатися пріоритетним. Хоч під час  його реалізації не обходиться без проблем.

Досі дегазація вугільних пластів переважно проводилась для того, щоб зробити працю гірників безпечнішою. Комерційно вигідним використання шахтного метану може стати лише внаслідок впровадження довгострокової комплексної програми. «Широкомасштабні метанові проекти потребують крупних інвестицій і підтримки держави, — переконаний гендиректор державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія», кандидат геологічних наук Микола Жикалюк. — Хоча держава й робить ставку на державно-приватне партнерство, дуже важливо врахувати, що за відсутності чіткої законодавчої бази потенційні інвестори не можуть почувати себе захищеними. Адже у разі реалізації проектів видобутку метану потрібні довготривалі гарантії через довготривалий період їх окупності — про прибутки можна буде говорити через 5—7 років — не раніше. Видобуток і використання метану — не разовий етап. Ми пропонуємо розглядати лише  шість етапів, найперший із яких і найскладніший — освоєння. Приміром, у США він розтягнувся на 15 років. І тоді для компаній, які займалися видобутком газу, оголосили «податкові канікули» на 12 років. А в Україні, якщо держава створить нормальні умови для розвитку цієї галузі, відчутних результатів можна очікувати десь у 2020-му».

Згаданий непростий перший етап має вигляд геологічного вивчення паливних родовищ та їх дослідно-промислову розробку. На думку фахівців, для дослідження характеристик вугільних пластів і газоносних піщаників, у Донбасі потрібно пробурити 12-15 пошуково-параметричних свердловин: сім — у Західному та Південно-Західному Донбасі та ще п’ять — на Луганщині.  Глибина цих об’єктів не повинна бути більше 1200 метрів, хоча в деяких випадках — до 1500 метрів.

Про непогані перспективи використання підземного альтернативного джерела енергії свідчить і той факт, що за виявленими запасами шахтного метану Україна посідає восьме місце у світі. А ось раціональному ставленню до природного багатства ще доведеться вчитися. Зокрема в Донецькій області сьогодні споживається тільки 20 % видобутого газу, а 80 % — викиди в атмосферу. «Сьогодні наше головне завдання — акумулювати той метан, який маємо, і довести його до потрібної концентрації, щоб ефективно використовувати на установках когенерації, насамперед для вироблення електро- та теплової енергії, — каже начальник управління вугільної промисловості Донецької ОДА Ігор Низов. — Зараз це робиться на 11 підприємствах області».

Що ж, важко не погодитися із вітчизняними фахівцями і досвідом зарубіжних країн стосовно того, що перший етап метанових проектів — найважчий. Але наполегливий пошук можливостей набагато раціональніше використовувати запаси надр таки дає підстави із оптимізмом дивитися в майбутнє: довгострокова програма має поступово перетворити шахтний метан із небажаного супутника вуглевидобутку в союзника, і дати змогу активніше застосовувати його в якості альтернативного джерела енергії.
 

ДОВІДКА «УК»

За підрахунками фахівців ДРГП «Донецькгеологія», загальні ресурси підземного газу лише у Доннечині оцінюються в 9000 млрд кубометрів. Найбільші його запаси У Красноармійському та Донецько-Макіївському районах. Ресурси метану в робочих вугільних пластах доходять до 500 млрд кубів. У 2012 році в ході дегазації на шахтах Доннечини вилучили 0,2333 млрд кубометрів ментанута 0,557 млрд — з допомогою вентиляції. 

ПРЯМА МОВА

                                   
Клаус ЦІЛЛІКЕНС, 
Генеральний консул Федеративної
Республіки Німеччина у Донецьку:

— В української вугільної промисловості є майбутнє. Про це свідчить і торішнє збільшення видобутку палива. Дедалі більше й більше промислових підприємств і енергетичних компаній в Україні відмовляються від дорогого імпортного газу на користь енергоносіїв, що видобуваються в Україні, зокрема кам’яного вугілля. У найближчі роки багато державних вугільних шахт будуть виставлені на приватизацію, що дає змогу очікувати мільярдних інвестицій. Майбутні вкладення у галузь передбачатимуть і систематичне використання шахтного газу, що у великих кількостях виділяється під час вуглевидобутку. Сьогодні вже діє кілька пілотних проектів його використання — на користь енергетичної галузі України, безпеки людей у вугільних шахтах і навколишнього середовища.