Режисер Олесь Санін випускає фільм «Подорожній», де плакатна полюсність меседжу стає домінуючою в розробці кінообразів. Організатор Львівського форуму видавців Олександра Коваль готує в його рамках дискусію «Про місце і вплив пропаганди на літературу в час радикальних змін, і чи повинні митці ангажуватися в політичні процеси».
У свою чергу центр сучасного мистецтва «М-17» та Український культурний фронт організували міжнародну виставку-конкурс «100 найкращих патріотичних плакатів», де самі глядачі обирали три найкращі роботи. Призовий фонд — 3 тисячі гривень. У день відкриття також презентовано каталог «Український патріотичний плакат 2014» вартістю 100 гривень.
Усі роботи поки що існують в єдиному екземплярі і в авторському виконанні. Відбувся також благодійний аукціон, зініційований колекціонером Андрієм Адамовським. Гроші спрямують на допомогу пораненим в АТО. Стартова ціна плаката — 1000 гривень.
Ідея конкурсу плакатів лежить не стільки в естетичній, скільки в громадянській площині: як не дати спати душам пересічних громадян у тилу?
Арт-директор галереї «М-17» Єлизавета Бельська пояснила: «Із 1000 робіт, надісланих на конкурс, ми обрали 100. Представлено 16 авторів. Наше завдання — популяризувати жанр плаката й підняти дух української армії. Найкращі з них розтиражуємо і передамо на передову. Серію плакатів з нецензурними словами створено в Росії, тому вони анонімні». Тож на фасаді галереї доречна позначка «16+».
Вів презентацію виставки Антін Мухарський. Піснями в його виконанні, вже як Ореста Лютого, озвучили процес розподілу вподобань глядачів, які приклеювали спеціальні наліпки під обраними плакатами. Антін зазначив: «Слово з трьох літер не гірше від автомата Калашнікова». З ним перегукується гасло робіт, надісланих з Росії: «Мне не нужны набои с автомата. Я убиваю с помощью плаката». Гадаю, доречніше слово «воюю». Зібрані на виставці гроші, повідомив Антін, спрямують на придбання снайперської гвинтівки: «Вона здатна воювати з танками, якщо вибити зовнішні прилади».
Напевно, найінтелектуальніший плакат на виставці — «Як розпізнати коричневу чуму» Провоккаці (Київ). Чи це його вада? Адже плакату властива лапідарність, миттєве зчитування пафосу. Виразна робота «Розірви окови братської любові» Сергія Кривенка, де гасло грає ключову роль. На деяких роботах забагато тексту, що заважає сприйняттю образу. Йдеться про суперечливу роботу Анастасії Доронюк «Звільни Україну», де тризуб зубцями вниз обіграний як голуб, що прив’язаний колючим дротом до триколора. Але вона набрала багато балів.
Для фотоплакатів художника Святослава Пащука в стилі пін-ап позували українські дівчата із зони АТО. Для багатьох робіт використали стиль радянського агітпропу 1920-х років.
Художник, автор серії плакатів Андрій Єрмоленко розмірковує: «Ніша плаката в Україні була незаповнена. Але виросло нове покоління соціальних художників. На виставці ви бачите, чим живуть чесні сучасні політизовані художники». Вони здебільшого з Києва. Віталій Янковий з Вінниці. Він надіслав лаконічну роботу «Fak war»: м’ясорубка перемелює олов’яних солдатиків на над?гробні хрести. Не дивина на плакатах — клерикальні мотиви, часто обігруються козацькі типажі. Здивувало, що плакатисти не використали образу Тараса Григоровича для підняття бойового духу громадян. Зате є чорно-жовта і брутальна Леся Українка: «Х…я вам, а не Донецька». Під цим плакатом теж багато відзначок глядацьких симпатій. Чомусь мало відзначено російський плакат «Жертва машини агітпропу». На ньому «колорадське» волосся жінки закручує в обертальний валик машини. З мізками...
Найбільше прихильників мав плакат Андрія Єрмоленка із зображенням кулака кіборга з піднятим пальцем. Цю роботу художника одна з провідних мистецтвознавців назвала геніальною. Я не прихильник образу кіборга як захисника батьківщини. Солдати, які утримують аеропорт, такі ж як і ми, — з плоті та крові. Тільки боєздатність їхня зашкалює, і любов до України вони розуміють самовідданіше і дієвіше.
Багато прихильників у плаката «Путін, на … с пляжа», де виразна і доречна деталь — кондом. Микола Гончаров обійшовся без тексту — на червоному тлі чорна балалайка стає автоматом. Багато відзначок у плаката «Котися звідси»: на блакитному тлі ноги в синьо-жовтих гетрах відфутболюють триколоровий м’яч, схожий на знак атомного випромінювання. Його представила на конкурс ZOI ART GROUP із Києва.
Центральним об’єктом виставки стала кримінально-зоологічна інсталяція Олександра Алексеєва (Київ — Відень) «Якщо не Путін, то хто?» — «Путін за гратами». Біля сумирного Президента Росії на «скамье подсудимых» зворушливим видається мандаринчик, а краще б «наколотий апельсин» як символ брехні, що обернеться рано чи пізно проти її розповсюджувачів.
Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»,
Володимир ЗАЇКА (фото),
«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+