Тема фальсифікації молочної продукції неодмінно постає, щойно йдеться про обсяги виробництва і переробки молока в країні. Адже переробники чудово знають, скільки тонн молочної сировини потрібно для виробництва тонни молочної продукції — масла, сметани, сиру тощо. І якщо ці цифри не узгоджуються, то або обсяги молока, що надходять на переробку, недостовірні, або частина молочної продукції фальсифікована.

Під час ХІ Всеукраїнської конференції «Молочний бізнес-2018», що відбулася недавно у Києві, голова ради директорів Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський зауважив: з усього молока, яке виробляють в Україні, лише 40% офіційно надходить на переробку — 4 мільйони тонн порівняно з 18,4 мільйона 1990 року.

Особливо цікавий вигляд це має стосовно господарств населення — там на переробку 2017 року надійшло приблизно 18%. Резонно поставити запитання: куди дівається решта? На базар? Частково так, але ж не в такій кількості!

Вадим Чагаровський стверджує: велику частку молока від населення реалізують на тіньовому ринку за готівку малим переробним підприємствам. Чи всі вони працюють сумлінно? Він навів приклади підприємств півдня України, які розповідають про великі обсяги виробленого масла чи сиру, хоч у регіонах, де вони розташовані, відповідних обсягів молока не виробляють. Загалом в Україні різниця між виробленими молочними продуктами і кількістю молока, потрібного для їх виготовлення, становить приблизно 500 тисяч тонн. Пояснення тут може бути лише одне: фальсифікат!

Скажімо, на базарах деяких регіонів, навіть Києва, за словами Вадима Чагаровського, багато кисломолочного сиру за такою ціною, яку справжній сир коштувати не може: на тонну сиру іде 8 тонн молока, ось і порахуйте. А це тому, що деякі умільці молокозаводів Харківщини успішно опанували технології фальсифікату, розроблені східними сусідами: фіброволокна та рослинні білки. Якщо начинити таким сиром вареники чи пироги, після термічної обробки отримаєте невідому речовину, схожу на що завгодно, лише не на сир.

Представник Громадського контро­лю захисту прав споживачів Влада Миронова повідомляє: подекуди на упаковках фальсифікованих молочних продуктів вказано підприємства-виробники, які давно не працюють, або ж їх ніколи не було за зазначеними адресами. Тож їхня продукція — фальсифікат, який містить, окрім компонентів не молочного походження, антибіотики або хвороботворні бактерії.

Найгірше те, що багато навіть легальних виробників, так би мовити, удосконалилися в гірший бік: якщо вміст антибіотиків у молочній сировині виявити доволі легко, то тепер їх додають вже в готову продукцію перед пакуванням. Щоб не псувалася, мовляв.

Для порівняння: економіст молочних ринків з університету Wageningen у Нідерландах Йєлле Зелстра на прохання прокоментувати можливість такого в його країні не міг зрозуміти, про що йдеться. Він зауважив: якщо виробник молока виявить у своїй продукції антибіотики, він повинен повідомити про це відповідну службу.

Про те, щоб виробник свідомо це приховував або навмисно додавав антибіотики у молоко, не може йтися, таке не вкладається у голові цивілізованого європейця. Голландець навіть не міг пригадати, які покарання в них передбачено за такі порушення, бо їх не трапляється.

Інша річ у нас. До 20 вересня цього року на підприємствах, що виробляють тваринницьку продукцію, мала набути чинності система  НАССР (Система аналізу небезпечних чинників і критичних точок керування).

Так-от, більшість молочних підприємств галузі її таки запровадили — суто формально. Адже це система, що має діяти постійно, а не папірець, який раз придбав і горя не знаєш. Натомість багато наших виробників так і зробили: отримали сертифікат і нічого в себе не змінили. Їхнє пояснення дивовижне: «Якщо ми у себе запровадимо НАССР, то одразу все буде видно!» Тож постає запитання: а що там у вас, шановні, таке відбувається, чого не можна показати?

І головне: як боротися з несумлінними виробниками та їхньою продукцією? Деякі зрушення тут таки є. З 4 квітня 2018 року позапланові перевірки Держпродспоживслужба може здійснювати без попередження, а планові — без погодження з місцевими органами влади, які часто навмисно затягували такі погодження, даючи несумлінним виробникам змогу вчасно заховати всі кінці у воду.

Щоправда, лунають і інші голоси: мовляв, із посиленням каральних заходів ризикуємо перетворитися на поліцейську державу, починати треба з виховання покупців. Так, покупець має зрозуміти, що якісний товар не може бути надто дешевим (це не означає, що дорогий товар обов’язково якісний), не купувати у сумнівних продавців, цікавитися походженням товару тощо.

Певні претензії до споживачів має і Держпродспоживслужба. Її голова Володимир Лапа нарікає: багато хто повідомляє у службу про порушення прав споживачів, так би мовити, приватно, коли ж йому пропонують скласти скаргу за всіма правилами, скаржник наче у повітрі розчиняється. А служба не може зробити позапланову перевірку інакше, як за належно оформленою скаргою громадянина.

Та з другого боку, можливості пересічного покупця не безмежні — він не може на око чи на смак виявити фальсифіковану продукцію. А щодо випадків, про які казала Влада Миронова: як звичайний громадянин розпізнає, що цього підприємства не існує? Як на нинішні часи — можна й головою накласти за надмірну допитливість! Вочевидь, тут без втручання правоохоронних органів не обійтися.

І питання, яке турбує багатьох: які покарання передбачено виробникам фальсифікату? Отут, на жаль, замало підстав для оптимізму: від 5 до 12 мінімальних зар­плат, і то, якщо доведено, що продукт становить загрозу життю і здоров’ю. А, скажімо, молочнорослинні суміші такої загрози не становлять, небезпечні хіба що для вашого гаманця.

А несумлінні виробники бояться розголосу, особливо у ЗМІ: наприклад, після повідомлень преси про низьку якість і сумнівне походження так званого білоруського масла воно зникло з продажу. Інша річ, куди воно поділося. А цього звичайний споживач не з’ясує, тут потрібний професійний слідчий, який має на це законні повноваження. Отже, на запитання, хто має стежити за дотриманням прав споживача, правильна відповідь одна: і споживач, і правоохоронець.

ДО РЕЧІ

Хвороботворна п’ятірка

Хвороботворні бактерії було виявлено під час досліджень, які провела Асоціація виробників молока разом з журналістами одного з центральних телеканалів: випадково відібрано п’ять зразків молока зі стихійних та організованих ринків і проведено аналіз у незалежній лабораторії. Мікробіологічні аналізи показали, що саме в базарних молочних продуктах було перевищено всі можливі норми патогенної забрудненості, зокрема фекальними бактеріями та кишковою паличкою, зазначила віце-президент АВМ Ганна Лавренюк.

Крім того, зауважив директор лабораторії Uman Labs Андрій Білан, в основному, молоко на ринках продається в пластиковій тарі, яка може бути походженням навіть із сусіднього смітника. Такі пляшки мають власне бактеріальне забруднення на додачу до того, яке вже є у молоці.

Ось ТОП-5 мікроорганізмів, виявлених у молочних продуктах із ринку:

► кишкова паличка — інфекція, що спричиняє діарею із вкрапленнями крові; найчастіше її джерелом стають сире молоко і м’який сільський сир;

► золотистий стафілокок, потрапивши в організм людини, виробляє токсин, який травмує органи й формує на них гнійники; провокує сильну блювоту;

► стрептококи спричиняють гостре отруєння, ангіну та навіть менінгіт;

► сальмонела швидко розмножується в сирому молоці та молочних продуктах, вражає печінку і спричиняє сильне отруєння організму, діарею і пропасницю;

► грибки та дріжджі — найчастіше трапляється кандида альбіканс, що спричиняє кандидоз; вражають слизові оболонки та органи; у разі серйозного ураження може виникнути сльозотеча білого кольору.

За даними Асоціації виробників молока