У жовтні в Києві відбувся круглий стіл «Окупований Крим і археологічна спадщина», що організували та провели громадські організації Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» і «Євромайдан-Крим», Науково-дослідний інститут українознавства Міністерства освіти і науки України, ГО «Таврійська гуманітарна платформа», ГО «Регіональний центр прав людини» та Інститут археології Національної академії наук України.

На заході обговорили питання імплементації ІІ протоколу Гаазької конвенції про захист культурних цінностей в разі збройного конфлікту 1954 р., діяльності в цьому напрямі органів державної влади України, впровадження ухвалених Верховною Радою України змін до законодавства у зв’язку із проходженням справи щодо «скіфського золота», протидії агресору в гібридній війні тощо.

В обговоренні взяли участь представники громадських організацій, науковці, представники Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Міністерства культури та інформаційної політики, Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, журналісти і громадські діячі.

Важлива точка докладання зусиль

Збройна агресія Російської Федерації проти України, що розпочалася в лютому 2014 року, триває вже сьомий рік поспіль. Попри те, що цю війну називають гібридною, підкреслюючи використання агресором як військових, так і невійськових засобів, у гуманітарному контексті дослідники конфлікту актуалізують здебільшого питання порушення прав людини. Решта питань гуманітарної сфери залишається поза увагою.

«У Росії одна з головних проблем полягає в тому, що вперше в постгітлерівській Європі, захопивши частину території іншої держави силою, вона не має правових аргументів з точки зору міжнародного права, щоб виправдати свої дії… Відчуваючи дефіцит таких правових аргументів, Росія намагається використати історичні, квазіісторичні аргументи, історичні міфи і продукує відповідну продукцію… Одним з аспектів гуманітарної агресії Росії є її діяльність щодо встановлення на території Криму пам’ятників, пам’ятних знаків, бюстів…» — розповів кандидат історичних наук, кримчанин Андрій Іванець, який дослідив діяльність окупаційної влади у сфері монументального мистецтва.

За оцінкою історика, за шість років окупації Російською Федерацією в Криму встановлено щонайменше 43 бюсти, 24 пам’ятні знаки та поклонні хрести, 66 пам’ятників, 4 меморіальні комплекси. Загалом не менше 130 пам’ятників. І це більше, ніж за весь час перебування Кримського півострова під владою Російської імперії династії Романових.

РФ захоплює символічний простір Криму, мілітаризує півострів. Археологічну спадщину взагалі принесли в жертву будівництву великої військової бази в Криму.

Кандидат історичних наук Денис Яшний дослідив якість археологічних розкопок, здійснених за час окупації на Кримському півострові.

«…Під час будівництва перших шести черг траси «Таврида» було знищено, або як це формулюється російськими так званими органами влади, «поддано полным археологическим исследованиям под строительство», повністю або частково 93 об’єкти археологічної спадщини, з них на обліку в Україні, тобто в місцевих списках, перебувало лише 17 об’єктів… Ми маємо розуміти, що всі наші державні інституції реагують постфактум — спочатку зруйнували, а потім ми реагуємо. Але річ у тому, що відомості про те, що будуть проводити розкопки або відбуватиметься будівництво, у відкритих джерелах з’являються за пів року, а то й за рік… Тому я прошу представників Міністерства культури звернути свою увагу, що цього року стартує будівництво восьмого етапу цієї дороги (траси «Таврида», — ред.)», — наголосив Денис Яшний.

Він також зазначив, що за шість з половиною років РФ видала понад 900 незаконних дозволів на проведення археологічних робіт. Найстрашніше, на його думку, що майже 400 з цих дозволів видано на проведення робіт у місцях будівництва.

Усі свої дії в межах культурної політики Російська Федерація прикриває гуманітарними програмами: дослідженнями, науковими проєктами або реставрацією. Проте чи є адекватною відповідь України цим діям агресора? Так, Україна застосовує санкції до юридичних і фізичних осіб, які здійснюють незаконні археологічні дослідження в Криму. Однак чи цього достатньо?

Юрист громадської організації «Регіональний центр прав людини» Дарина Підгорна провела дослідження збалансованості та системності державної політики щодо захисту культурної спадщини на окупованій території.

«На сьогодні в Україні чинні акти, які є основоположними щодо питань культури і взагалі питань захисту та збереження об’єктів культурної спадщини. Насамперед це Закон України «Про культуру», «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини» і всі інші, пов’язані з цим документи. Вони всі регламентують, є основоположними, чинними і в принципі визначають політику держави в цьому питанні. Але в нас уже шість років триває конфлікт на території Криму і Донбасу, і у зв’язку з цим виникає необхідність додаткового регламентування з боку держави пам’яток, що розташовані на цих територіях. У нас є перелік деяких актів, які визначають правовий режим ТОТ і, власне, політику. Але хочу зауважити, що в цій позиції, що висловила держава, немає жодного слова, яке б конкретизувало її діяльність саме в питаннях збереження та захисту культурних цінностей, що розташовані на цих територіях», — зазначила юристка.

На думку експертів, однією з причин цього є відсутність спеціального органу, відповідального саме за формування політики у сфері захисту культурної спадщини в окупованому Криму, який би здійснював моніторинг і координацію діяльності інших органів державної влади, громадськості та науковців, а також підготовку документів і матеріалів, необхідних для переслідування осіб, що зазіхають на інтереси України.

«Не може громадянське суспільство замінювати собою державу в таких питаннях… Я підтримую створення певного об’єднаного державного органу, не розбитого по різних міністерствах. Тому що сьогодні навіть якщо є одна відповідальна людина в Міністерстві окупованих територій, у Міністерстві культури, то найчастіше ми бачимо, що це не взаємодіє між собою. Виникають якісь розбіжності, якісь неузгодження рішень… Мені здається, що ватро було б, наприклад, в межах Директорату культурної спадщини або інших органів Міністерства культури створити якусь об’єднавчу комісію, яка б постійно діяла… Як представники громадянського суспільства ми пропонуємо можливості до співпраці, свою експертну участь у розробці певних нормативних документів або проєктних рішень, там де це можливо…» — зазначила Катерина Чуєва, президент ICOM України.

Навесні 2020 року Верховна Рада України ратифікувала Другий протокол до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту. Імплементація положень цього документа в українське законодавство знову порушує питання створення такої інституції. Українська держава має здійснювати весь комплекс заходів, спрямованих на протидію Російській Федерації, яка знищує культурну спадщину України в Криму: від моніторингу до документування, від розслідування до притягнення до відповідальності.

Захист культурної спадщини — це безпековий чинник. Саме на цьому має будуватися державна політика України щодо тимчасово окупованої території.

Що вкрай необхідно робити?

Підсумком роботи круглого столу стало ухвалення спільної резолюції з рекомендаціями органам державної влади. Так, обговоривши проблемні питання захисту культурних цінностей на території Кримського півострова, учасники круглого столу рекомендують:

1. Кабінету Міністрів України (в особі Міністерства культури та інформаційної політики та Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб) забезпечити постійний моніторинг дотримання Російською Федерацією норм міжнародного права щодо захисту культурних цінностей, які розташовані на тимчасово окупованій території Кримського півострова, та періодичне оприлюднення його результатів.

2. Кабінету Міністрів України (в особі Міністерства культури та інформаційної політики та Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб) оперативно створити спеціальний орган (представництво, офіс комісара тощо) задля забезпечення належного документування порушень РФ норм міжнародного права щодо захисту культурних цінностей, знищення і пошкодження археологічних та інших пам’яток.

3. Міністерству культури та інформаційної політики створити окремий реєстр культурних цінностей України, які розташовані на тимчасово окупованих територіях Кримського півострова.

4. Міністерству культури та інформаційної політики спільно з Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб створити окремий реєстр культурних цінностей України, які зруйновано, пошкоджено або незаконно переміщено у зв’язку з окупацією Кримського півострова Російською Федерацією.

5. Міністерству культури та інформаційної політики створити окремий список культурних цінностей і установ із функцією зберігання рухомих пам’яток культурної спадщини, що перебувають у місцях розташування військових баз (як на землі, так і в акваторії Чорного і Азовського морів), полігонів, злітно-посадкових смуг, законсервованих Україною пускових установок та інших об’єктів військової інфраструктури.

6. Міністерству освіти і науки здійснювати постійний моніторинг наукових видань, дисертаційних досліджень, наукових тем, грантових програм, конференцій, семінарів та ін. на предмет дотримання їхніми організаторами, учасниками, керівниками і виконавцями засад української санкційної політики, директив ЄС у руслі асоціативного і перспектив набуття повного членства України в ЄС і НАТО.

7. Міністерству культури та інформаційної політики вжити невідкладних заходів щодо виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей призначення керівників державних та комунальних закладів культури на тимчасово окупованих територіях», ухваленого 14 січня 2020 року, щодо зміни керівництва розташованих на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя музеїв, які виступають позивачами в так званій справі «скіфського золота», яку розглядають в апеляційному суді Амстердама (Королівство Нідерланди).

8. Верховній Раді України, Міністерству культури та інформаційної політики вжити всіх необхідних заходів для завершення процесу приєднання України до Конвенції Ради Європи про правопорушення, пов’язані з культурними цінностями (Нікосія, 2017).

9. Міністерству культури та інформаційної політики надати (а в подальшому періодично надавати) Прокуратурі Автономної Республіки Крим та м. Севастополя інформацію про виявлені міністерством фактів порушення норм українського законодавства та норм міжнародного права та міжнародного гуманітарного права щодо поводження з об’єктами культурної спадщини України в Криму.

10. Внести об’єкт культурної спадщини «Стародавнє місто Херсонес Таврійський і його хора», що перебуває під охороною ЮНЕСКО, у список пам’яток під загрозою у зв’язку з окупацією Криму РФ і відсутністю можливості проводити постійний моніторинг стану об’єкта.

11. Міністерству культури та інформаційної політики і Постійному представництву України при ЮНЕСКО пришвидшити внесення до списку пам’яток під загрозою об’єктів культурної спадщини на території окупованого Криму, що номіновано Україною до внесення до списку пам’яток світового значення, які зараз перебувають у попередньому списку: Бахчисарайський палац кримських ханів, Комплекс пам’яток Судацької фортеці (VI—XVI століття), Пости та укріплення на торгових шляхах генуезців від Середземного до Чорного морів, Культурний ландшафт «Печерні міста Кримської Готії», Історичне середовище столиці кримських ханів у місті Бахчисараї, Кримська геофізична обсерваторія.

Людмила БОЖЕНКО
для «Урядового кур’єра»