Звучить як аксіома: від карантину найбільше страждає малий та середній бізнес. Тобто саме той сегмент, на якому тримається соціально-економічна стабільність. Ось чому на його підтримку в багатших державах уже нині витрачають 10—15% ВВП.

Втрати бюджетів різних рівнів експерти оцінюють щонайменше в 30%. Як вийти на докризовий рівень в Україні, де частка малого та середнього бізнесу в наповненні бюджетів уже становила приблизно 20%? І водночас знайти золоту середину в інтересах громад та бізнесу, що працює на їх територіях?

Відповіді шукаємо за круглим столом онлайн на Рівненщині, що може слугувати зрізом усієї країни.

Олена ХОТЕНКО,
         голова ради інституту податкових реформ,
         член координаційної ради підприємців при Кабінеті Міністрів України:

— Під тягарем суцільних обмежень малий та середній бізнес постраждав найбільше. До речі, його головна роль навіть не у наповненні бюджетів, хоч і це важливо, а у створенні робочих місць і відповідно можливостей утримувати власні сім’ї, отже, зниженні соціальної напруги у країні. І це, як на мене, ключове для розуміння цього загалом мобільного й гнучкого сектору економіки. 

За оцінками Торгово-промислової палати України, близько мільйона підприємств уже закрилися, а до 4 мільйонів людей втратили роботу. Оцінки Прем’єр-міністра оптимістичніші, але й він називає цифри 2 мільйони безробітних. До 50% малого бізнесу під загрозою банкрутства. Що робити, аби врятувати ситуацію? Ми постійно радимося щодо цього з представниками бізнесу насамперед через онлайн-форуми. 

Так, звільнення від майнового та земельного податків — це справді певне полегшення. Як і звільнення ФОПів від сплати ЄСВ та виплата допомоги на їхніх дітей, яку запроваджує уряд. Нам також обіцяють розширення програми кредитування 5—7—9. Було б добре, щоб вона запрацювала й під 0—3% насамперед для кредитування на заробітні плати тих фахівців, яких бізнес не може втратити. Адже завтра саме вони виведуть економіку з рецесії. Погодьтеся, спільне завдання влади та бізнесу — запобігти її переростанню в депресію. І межа тут доволі тонка, особливо з огляду на те, що восени на нас чекає нова хвиля коронавірусної хвороби. Маємо навчитися з цим жити, напрацювавши на марші такі алгоритми спільних дій, які дадуть змогу зберегти економіку

Три роки тому в Індії купувала креми та ефірні олії. Продавчиня дуже просила: візьміть наше, а не швейцарське. Гадаю, пандемія стимулює українців підтримувати своїх, це має вкарбуватися в нашій свідомості, бо це наші робочі місця й податки. Заощаджувати кошти та диверсифікувати власний бізнес — це буде ще одним уроком. Маємо запровадити практику страхування працівників, зокрема від форс-мажорів. Уже не кажу про медичне страхування, необхідність якого постала на повний зріст. 

І нарешті, виносимо для себе урок про постійне перенавчання, зміну навичок та компетенцій, адже ринок постійно потребуватиме чогось нового. Світ говорить уже не лише про офіціантів-роботів, а навіть про заміну жінок-моделей роботами. Адже вони не гладшають, не вагітніють, у них завжди гарний настрій. Переосмислити все це маємо на марші: кожна нестандартна ситуація прискорює нестандартні рішення.

Від уряду очікуємо чіткої програми виходу із кризи для бізнесу. Хіба не краще, чітко продумавши механізми контролю, спрямувати кошти на його підтримку, ніж мати нескінченні черги безробітних у центрах зайнятості, яким нічим платити? Уже нині чуємо, що фонд соціального страхування на випадок безробіття тріщить по швах. Тому разом маємо спрацювати так, щоб не відправити під апарат штучного дихання всю економіку держави.

Сергій ГЕМБЕРГ,
 заступник голови Рівненської ОДА:

обілізуватися задля інноваційних рішень та ініціатив. Тобто перетворити наші тимчасові труднощі на нові можливості. Це непросто, але можливо. Нині кожна країна, кожен регіон думають про те, як і чим замінити глобальні економічні зв’язки, які слабшають або й рвуться назавжди. І тут є речі об’єктивні, як-от різке зниження ціни на нафту. А є суб’єктивні, які можемо і повинні змінити ми.

До прикладу, туризм, якому я не пророкував би краху, як чимало експертів. Так, кордони буде закрито щонайменше пів року або й рік. Але ж це колосальні можливості для внутрішнього туризму! Вдумайтеся: щороку українці вивозили на закордонні подорожі 10 мільярдів доларів. Якщо принаймні половину цих коштів залишити в Україні, вони спрацюють на її розвиток. І паралельно розвиватимуться суміжні галузі, приміром, кулінарна спадщина наших регіонів, готельний бізнес, народні ремесла. 

Ми на Рівненщині встигли розробити нові продукти, які мають затримати туриста, що прямує, приміром, до Львова на вихідні, в нашому гостинному краї. Адже саме цього року ювілеї давніх Острога й Дубна, а там є що побачити. Тому залучивши готелі, туроператорів, гідів, маємо шанс піднятися в ТОП туристських місць. І хочемо, щоб він став для нас успішним.

Важлива й інформаційна кампанія для стимулювання попиту на товари місцевих виробників «Думай глобально: купуй локальне!» Це і роль виробників підсилить, і кошти у краї залишить. Адже нині ми дотаційна область і, на жаль, багато в чому неефективна, в бюджетоутворенні залежна від промислових велетів Рівнеазоту та РАЕС. Тому треба пришвидшити нові форми об’єднання і ведення насамперед малого та середнього бізнесу. Наприклад, створити меблевий кластер, оскільки маємо власну сировину (лісистість області 40%). Саме тут має створюватися й залишатися додана вартість. Теперішня криза — унікальний час для цього. Ми оперативно передбачимо в обласному бюджеті кошти на відповідне навчання бізнесу. Є обласна програма відшкодування відсотків за кредитними ставками для підприємців.

Олексій МИХАСЮК,
         керівник ZagravaGames,
         член правління IT-кластеру Рівне:

— Золота ера Голлівуду розпочалась у велику депресію. Ось і ми маємо перетворити тимчасові труднощі на можливості. Знаю, що мішати бетон онлайн не будеш, тому до всього підготуватися неможливо. Але загалом перехід бізнесу на цифру — це нормально. Хоч не знаю, що було б з нами, якби раптом… зник інтернет. Нині ж ми як компанія, що створює власний продукт, навпаки, активізувалися і цілком витримуємо графік, який склали на початку року. Люди працюють удома, не відволікаються на розмови за кавою, не ходять у спортзали. І їхня ефективність від такого переформатування зростає. Тому для нас карантин відкрив нові можливості: люди у всьому світі сидять удома, безплатно скачують наші ігри й заповнюють ними свій час. 

Надія ГЛАДКЕВИЧ,
керівник групи компаній «Реноме»:

— Загалом коронавірус став таким собі чорним лебедем, який прискорює світову економічну кризу, що й так насувалася. Оскільки вона поглиблюватиметься, світ зміниться.

Що нині найбільше потрібно бізнесу від держави? Невідкладно переглянути монетарно-фінансову політику Нацбанку, бо нинішня стримує розвиток економіки. Кажу насамперед про розумний баланс між обліковою ставкою та відсотком інфляції. А ще — максимально оптимальний вплив регулятора на кредитування реального сектору економіки, а не чиїхось безперспективних активів. Тоді зможемо в майбутньому обійтися без вливань від МВФ, бо тепер без цього ніяк. Чому не працюють кредити 3—5—7%? Бо якщо банку потрібно робити резерв 100% суми кредиту, йому невигідно цим займатися.

Кожен бізнес нині шукає свої нішу й модель роботи. Приміром, наш доволі диверсифікований. Якщо айтівці й далі працюють у 20 країнах на різних континентах і розширюють ринки, то будівництво значною мірою довелося згорнути: не більш як 10 людей на великій будові, за нормами, які встановив уряд, — це збитки.

Але найбільше постраждають ті, хто сидить і чекає, коли все закінчиться. Це кажу як представник бізнесу. А як пересічний українець цього року оберу відпочинок на природі в рідних місцях, поєднаю його з вивченням традицій рівненського Полісся, зокрема кулінарних. Мені це надзвичайно цікаво.

Сергій ВАСИЛЬЧУК,
         заступник Рівненського міського голови:

— Рівне на третьому місці в Україні за кількістю комерційних площ на одиницю населення. І використовують їх насамперед для торгівлі, громадського харчування та послуг, які нині страждають найбільше. Загалом у нас 17 тисяч 200 ФОПів та близько 3 тисяч малих підприємств. І хоч до об’єктів критичної інфраструктури ми зарахували максимум можливого, насамперед усі види виробництва, щоб люди не втратили роботу, чимало хто її позбувся. Тому безробіття прогнозую вище, ніж середньостатистичних 10%, про які чуємо. Що тут головне?

По-перше, запобігти кризі неплатежів: система кредитування і платіжна дисципліна мають зростися, крокувати в унісон. По-друге, напрацювати конкретний алгоритм кредитування: лише для тих, хто працює по-білому, а не ховає людей у тінь, а кошти на зарплату видавати лише за умови збереження робочих місць. Адже нині вже 52 тисячі підприємців звернулися по дешеві кредити, і кожен претендує на суму до трьох мільйонів. Звісно, таких грошей у державі немає, і тоді сама ідея може перетворитися на мильну бульбашку.

По-третє, нам варто робити ставку на будівництво. А тут одне робоче місце створює п’ять суміжних. Тоді й Україна оновлюватиметься, і люди будуть при роботі, й податки в бюджетах. 

Надалі звільняти бізнес від податків — не що інше, як популізм. Місяць карантину забирає з бюджету Рівного майже 30 мільйонів: від земельного та майнового податків звільнив уряд, ще близько тисячі підприємців від орендної плати за комунальне майно звільнили ми. Якщо з бюджету розвитку міста, що становить 350 мільйонів, щомісяця випадатиме 30, що буде? Міста просто не функціонуватимуть! Скажімо, у квітні бюджет наповнився лише наполовину, бо живемо значною мірою з майнового та земельного податків. Оскільки в січні-лютому було перевиконання бюджетних надходжень, то якось балансуємо. Хоч працівники міськвиконкому вже у відпустках за власний рахунок. Маємо вирівнювати ситуацію, ухвалюючи адекватні рішення, які дадуть змогу знайти золоту середину між інтересами бізнесу та громад.

Інна ОМЕЛЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»