Перше враження, коли переступаєш поріг інклюзивно-ресурсного центру в Іваничах: тут тепло, затишно і кольорово. Вихованці закладу відзначали Всесвітній день щастя, тож на занятті дітлахи разом з дорослими створювали підкови із солоного тіста та листівки-щасливки. Те, що хтось спостерігає за ними, помітили не одразу — так були захоплені роботою. І мали вигляд у цьому процесі справді щасливих та безтурботних.

За кілька місяців — 25 заяв

Комунальну установу «Інклюзивно-ресурсний центр» у райцентрі Іваничі відкрили 2018-го у листопаді у приміщенні колишньої бібліотеки. Для реконструкції та оплати послуг 300 тисяч гривень взяли з районного бюджету. Ще понад 185 тисяч надійшли як цільова субвенція, їх витратили на обладнання. «Намагалися використати кошти максимально ефективно, підбирали оптимальне співвідношення ціна — якість — кількість, тож багато зробили за невеликі гроші і короткий час», — запевняє очільниця місцевої райдержадміністрації Лілія Кревська.

У штаті центру п’ятеро фахівців: директор, практичний психолог, логопед, дефектолог та реабілітолог. Але потреба у фахівцях є, адже не всі працюють на повну ставку.

Менш ніж за півроку діяльності тут отримали 25 заяв на обслуговування. Однак загалом відомо, що понад півсотні дітей потребують занять з фахівцями ІРЦ, і це лише з-поміж тих, які ходять до навчальних закладів. А є, стверджують співробітники центру, заняттями не охоплені, адже ізольовані батьками з певних причин. Або відвідують лише школи, бо дорослі просто ігнорують дрібні негаразди, як-от легкі логопедичні проблеми, які якщо не розв’язувати фахово, можуть спровокувати наслідки, для подолання яких доведеться залучати вже значно більше часу та ресурсів.

«Стараємося доносити інформацію до батьків через зустрічі у школах чи садочках, проводимо семінари. На початках була проблема в тому, що про нас не знали. Її розв’язали. Нині, на жаль, не всі хочуть звертатися. Тож і це треба долати. Бо до занять в ІРЦ необхідно залучати діток з різними порушеннями: із психофізичними чи розумовими, затримками психічного розвитку, рухового апарату, слуху, мовлення, зору», — переконує виконувач обов’язків начальника відділу освіти та молоді райдержадміністрації Жанна Кеба.

Тож у найближчі півроку роботи у фахівців центру буде багато. Адже нинішні вихованці переважно потрапили до закладу за рекомендаціями лікарів чи вчителів. Щоб охопити інклюзією кожного, необхідно провести до початку навчального року всім дітям комплексне оцінювання, скласти тим, хто потребує, індивідуальні програми навчання й надати школам висновки: чи рекомендовано інклюзію, чи нові класи, чи безбар’єрний доступ, чи посібник зі шрифтом Брайля тощо. Паралельно триває робота зі школами та дошкільними закладами району і об’єднаних територіальних громад, де під час семінарів розповідають про специфіку занять в ІРЦ та категорії дітей, яких варто залучити.

Працюють і з дітьми, і з батьками

Тішить, що за ці кілька місяців спрацював ефект сарафанного радіо, і вже переважно самі дорослі приходять, цікавляться, пишуть заяви на обслуговування.

«Добре зробили. Моя дочка занять не пропускає. У нашій школі таких спеціалістів немає. У дитини проблеми зі слухом, вона погано розмовляє, то з нею займаються і психолог, і дефектолог. Вона має й у школі індивідуальні заняття, і тут», — розповідає мама однієї з дівчаток, доки сама Віка зосереджено втискає в тісто гарбузові зернятка.

«А я до логопеда воджу двох діток. З ними старанно займаються, і вже бачу, що є ефект, — долучається до розмови ще одна відвідувачка центру. — Хороші дівчата, — киває на працівниць, — наші діти сюди з радістю ходять. Ось моя дочка вже хоч і семикласниця, але ще навіть читання їй тяжко дається, як і загалом засвоєння шкільного матеріалу. І їй ці заняття допомагають», — уже швидко намагається переповісти свою історію мама дівчинки, яка нагадує за поведінкою прудку веселу білочку — не може всидіти на місці.

До слова, присутність батьків на занятті має важливий вплив на надання допомоги діткам. Бо вони і спільно щось роблять, і отримують рекомендації фахівців та приклад, як співпрацювати. І звісно, годиною-другою з працівниками ІРЦ коригування проблем не може обмежуватися. Тому в цьому процесі роль рідних людей дуже важлива. Тож проводять у центрі й тренінги лише для батьків та працюють, щоб можна було організувати групові заняття з ними в онлайн-режимі.

Скарг на негаразди, хоч як я намагалася випитати, ні від батьків чи дітей, ні від працівників не почула. Мовляв, непорозумінь не виникало, а труднощі вдається долати. Однак фахівці наголошують, що дуже відчувають нестачу дидактичного матеріалу. Тим паче, що високоякісний коштує дорого. Тож і власний використовують, і думають, як залучити додаткові кошти місцевих бюджетів чи спонсорів.

Іспит на людяність

У впровадженні національного проекту «Інклюзивна освіта — рівень свідомості нації» Волинь серед лідерів. У 19 інклюзивно-ресурсних центрах краю обслуговують уже понад 1300 дітей з особливими освітніми потребами, працюють 104 фахівці. У найближчих планах — відкриття ще шести.

Оскільки за визначенням інклюзивна освіта — гнучка індивідуалізована система навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах закладу освіти за місцем проживання, лише цими центрами вона не обмежується. Тож у поточному навчальному році, за інформацією управління освіти, науки і молоді ОДА, з інклюзивним навчання функціонують 12 дошкільних закладів, де займається 51 дитина, і 196 закладів загальної середньої освіти, які охоплюють 487 школярів.

Робота зі створення інклюзивного освітнього середовища триває, тож на сьогодні в закладах загальної середньої освіти області облаштовано 20 ресурсних кімнат (це окремі спецкласи для дітей з особливими освітніми потребами, де вони можуть навчатися за індивідуальним планом розвитку у супроводі корекційного педагога, а також додатковий інструмент для психологічної та фізичної адаптації дітей з інвалідністю) та п’ять медіатек (зібрання в одному місці сучасних засобів аудіо-, теле-, візуальних і віртуальних комунікацій, які використовують у процесі організації, планування і проведення занять).

Упродовж наступного навчального року заплановано відкрити 97 ресурсних кімнат та 43 медіатеки. Адже головне у цьому процесі — щоб неохопленою не залишилася жодна дитина.

Не знаю, кому належать слова, що не недуга чи фізична вада створює рамки для діяльності, а умови життя, які пропонує суспільство громадянам з обмеженими можливостями. Але в тому суть інклюзії, основна мета якої — долучення людей з особливими потребами до щодення. А ще це не робота одних на благо інших. Радше навпаки — без дискримінації спільними зусиллями задля досягнення конкретної мети. Тож коли замість розв’язувати проблему, кивати головою на міністерство, вчителя чи співробітника центру, мовляв, то їхня робота, результату не досягти. Так само, коли просто замкнутися в собі або ізолювати когось через інакшість. І чимало залежить навіть від випадкової людини, яка, знаючи про чиїсь особливі потреби, або переконає опікунів звернутися до фахівців, або хоч повідомить їх про таку дитину. Бо інклюзія однаково необхідна всім членам суспільства як іспит на людяність і зрілість.