Учасники зібрання сільської громади надовго замовкли, немов школярі, зненацька захоплені запитанням «Хто не виконав домашнього завдання?» Втім, зараз дорослі напружено морщили лоби і шукали у закапелках своєї пам’яті іншу відповідь.

— Може, підійде дід Матвій Ілліч, який колись сторожував наш баштан? — озвався хтось із присутніх. — А що? Ветеран праці… Щоправда, він мав трохи непідходяще вуличне прізвисько Аврора.

— Як-як? — витріщився головуючий. — На крейсері «Аврора» служив чи що?

— Та де там! — пожвавився той, хто пропонував. — Дідуган удень охороняв баштан, а надвечір, щойно колгоспні керівники їхали додому в райцентр, бухкав із дробовика у повітря. Почувши цей сигнал, всі мерщій хапали могорич та мішки і бігли по кавуни. Ще й приказували: «Не барись і не зволікай, бо он уже Аврора стрельнув!»

— Ні! — категорично заперечили з президії. — Цей Ілліч славний земляк, але ж Аврора… Ні, не підходить, бо нам знову можуть пришити комуністичну ідеологію. Згадуйте ще!

Жителі села знову насупилися і почали перебирати у пам’яті всіх підходящих місцевих Іллічів. Завдання справді було не з легких: сільськогосподарське підприємство імені Ілліча задля виконання закону про декомунізацію мусило змінити назву. Та сільська дипломатія — штука тонка, і тут вирішили так змінювати, щоб нічого не довелося змінювати. Тобто замість того Ілліча, який не витримав випробування часом, висували кандидатуру іншого — свого і такого, чиїм іменем можна назвати артіль. Однак зробити це було непросто — згадали майже всіх односельців Іллічів і навіть деяких жителів району, але й досі не могли визначитися.

— Ну, тоді не знаю! — сплеснула руками червонощока жіночка. — Залишається хіба що єдиний Ілліч — колишній колгоспний бугай. Ох, і дужий та лютий був! Точнісінько як зав?фермою Василь Ілліч. Бо це ж, кепкуючи з нього, ми поза очі так кликали трохи гм… нерозумного вожака колгоспного стада...

— Стоп! — обурився головуючий. — Ніяких биків чи кнурів! Нова назва — це дуже важливо, а ви бозна-кого згадуєте! Хіба забули, як отого вашого Василя Ілліча з посади звільняли? Нехай ще спасибі скаже, що не опинився там, де Макар биків, чи пак телят не пас!

Стало так тихо, що всі почули, як над головами на горищі сільського клубу запищали і табуном пробігли безтурботні миші. «Ось навіть вони з нас сміються», — зітхнув хтось.

— І правильно роблять! — рвучко звівся з місця тутешній активіст на прізвисько Ідейний (чоловік носився з новими ідеями, як дехто зі ступою). — Є ідея! Ви знаєте, як наші сусіди назвали свій колгосп імені Карла Маркса?

— Кара Маркса! — підказав хтось.

Ідейний майже не звернув уваги на єхидну репліку:

— Сам ти кара! Їхня нова назва така сама, але ось яка…

Він шаснув рукою до кишені, розгорнув зіжмаканий папірець, прокашлявся і по складах почав читати:

— Отже, тепер це Колектив Активних Реформаторів, Люстраторів, Антикорупціонерів Масштабного, Актуального, Регіонального, Сучасного Авангарду! Ну? Звучить?

Ще й як! Бо почувши тлумачення старої-нової назви, приголомшено притихли не тільки люди, а й навіть легковажні миші на горищі. Та перегодом у клубі ідея Ідейного вже оволоділа масами. І через кілька годин бурхливого обговорення вигулькнула остаточна версія нової назви підприємства: імені Ініціативної Локалізації і Ліквідації Ідеології і Чужого Абсурду…

Згоден, шановні читачі, у цій розповіді про зібрання громади не обійшлося без вигадки.

Скажімо, де ви бачили мишей на горищі сільських клубів, якщо від цих «осередків культури» тепер здебільшого залишилися тільки спогади? Та й образ діда Аврори дещо ідеалізований: його прототип насправді мав ще одне прізвисько — Солоний, адже у старого на баштані ще була звичка іноді стріляти не тільки вгору, а й прицільно сіллю нижче спини непроханим гостям. І цей його хист дуже пригодився б зараз, щоб хоч трохи пополохати ініціаторів «нових» назв.

Тобто тих персон, що, нехтуючи здоровим глуздом, підбирають переінакшені назви деяким підприємствам чи населеним пунктам. Приміром, дуже часто згадують усіх давно забутих Іллічів, які зараз виявилися дуже затребуваними. І часто замість «чужого абсурду» свідомо пропонують такі варіанти, що, їй-бо, відповідно відреагувати на дурниці допоміг би Матвій Ілліч, він же Аврора, він же Солоний, із своєю дубельтівкою.