Нинішня ситуація на ринку праці вельми проблематична. І насамперед у селах. Великотоварне сільгоспвиробництво поступово витісняє селян і з рослинницької, і з тваринницької галузей, залишаючи їх сам на сам із проблемою безробіття.
Що ж робити? Невже й справді попереду глухий кут? На щастя, це далеко не так. На Сумщині, де рівень сільського безробіття доволі високий, не тільки знаходять прийнятні варіанти розв’язання цієї проблеми, а й активно підтримують жителів сільських населених пунктів у запровадженні нових форм організації праці. А саме сімейних та родинних фермерських господарств. Врешті-решт їх засновники самі створюють робочі місця, за потреби залучають земляків до тих чи інших виробничих процесів, що відкриває обрії підвищення зайнятості й отримання заробітку.
У селі Клишки Шосткинського району — одному із найбільш віддалених на Сумщині, сім’ю Патлахів знає кожен.
Трудовий рецепт від родини Патлахів
І не тому, що населений пункт невеликий і майже всі знайомі між собою. На початку цього року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з’явився запис про створення сімейного фермерського господарства Андрія Патлаха «Еко-Агро».
Це стало неабиякою подією для Клишків, адже такий крок глави сім’ї та його рідних засвідчив про серйозність їхніх намірів розбудовувати домашнє аграрне господарство. І воно впродовж кількох останніх років впевнено йшло до офіційного оформлення, бо за деякий час розширилося та зміцніло. Фермери чітко орієнтуються на вирощування екологічно чистої продукції, що нині має попит на ринку.
Ставши платником податків ІІІ групи, Патлахи взяли в оренду майже півтора десятка гектарів землі, з яких два гектари чорного пару. І вже цього року зібрали вагомий урожай озимої пшениці, ярого ячменю, гороху — відповідно 60, 33 і 30 центнерів з гектара. Як для поліської зони, де природна родючість ґрунтів невелика, це чимало.
Це підтверджує й Андрій Патлах. Каже, що до таких підсумків ішли не рік і не два, а набагато довше. І не тільки він, а й усі, хто взявся господарювати у новоствореному сімейному господарстві.
Андрій Вікторович місцевий, йому 46 років. Тут народився, вчився у школі, звідси поїхав здобувати освіту. У Глухові, в тамтешньому технікумі, а нині коледжі, здобув спеціальність техніка-електрика. Однак, як зізнається, з електрикою не склалося, хоч здобуті знання і навички завжди у пригоді, а тепер — як дорогоцінна знахідка.
На якомусь життєвому етапі постало питання: як жити далі, чим займатися? На щастя, до сільської праці звик змалечку: ще в 7—8-му класах працював помічником комбайнера, не кажучи про юнацькі літа. Тож і вирішив кинути якір у рідному селі.
Один за всіх, а всі за одного
З особливою теплотою згадує тата світлої пам’яті Віктора Федоровича, який пішов у засвіти п’ять років тому. Потомствений хлібороб, він усе життя працював на клишківських полях, прищепивши і синові любов до землі, техніки, рідного села. А ще залишив стареньку машину, яка і тепер служить вірою і правдою всьому сімейству.
Стосовно двох останніх слів, то родині Патлахів можна по-доброму позаздрити, наскільки вона численна і дружна. Андрій Вікторович шанобливо називає кожного, аби не забути і не пропустити.
Це дружина Світлана, яка працює в місцевій бібліотеці й без якої аніяк; донька Яна, її чоловік, тобто зять Кирило; мама Анна Федосіївна; тесть Михайло Олексійович Корж (до речі, тракторист); рідні сестри Тамара і Оксана, які живуть поряд. Коли ж виникають пікові за навантаженням дні, наприклад під час жнив, звертаються по допомогу до сусідів, знайомих.
У кожного свої обов’язки, про які нагадувати зайве. Коли спілкувалися з господарем, на мопеді під’їхав Михайло Олексійович. Перекинулися словом-другим, з яких легко зробити висновок, що в родині одне одного розуміють без додаткових пояснень.
У господарстві Патлахів є якщо не все, то майже все, потрібне для роботи. Придбали хоч і старенького, однак цілком праце-здатного комбайна, трактора, мають набір різного реманенту, знаряддя. Звели комору, де зберігають збіжжя, за потреби звертаються до інших фермерів — ті залюбки відгукуються на прохання. Одне слово, взаємовиручка і в родині, і серед фермерів.
Патлахи вирощують не тільки зернові, а й овочеві культури — для себе. Чи не цілий рік мають помідори, огірки, капусту тощо.
Загадувати на майбутнє фермер не береться, каже лише, що попереду багато роботи, але рідня її не боїться.
Гуртом і врожай легше вирощувати
Наведений приклад далеко не єдиний. Як наголошує директор департаменту агропромислового розвитку Сумської ОДА Олександр Маслак, Сумщина має великий потенціал для розвитку малого й середнього аграрного бізнесу, створення фермерських, зокрема сімейних господарств. У краї активно використовують цей вагомий резерв, завдяки якому вдається істотно знижувати температуру на сільському ринку праці.
На 1 вересня цього року в області зареєстровано 1026 фермерських господарств, серед них вісім сімейних. Окрім «Еко-Агро», це ФГ з відокремленою садибою «Світанок» Кролевецького, «Шинкаренко В.М.» Білопільського, «Зелена Діброва» Ямпільського, «Нековаль Г.В.» Лебединського, «Чайківський П.С.» та «Пройдак Н.С.» Сумського районів, а також «Павляк» у Сумах.
Економічно активну діяльність веде 661 ФГ, що становить майже 58% загальної кількості сільськогосподарських підприємств. З них 608 вирощують зернові культури, 15 спеціалізуються на садівництві, 82 — овочівництві, 59 — тваринництві. Це вагома частка у загальнообласному вимірі, яка свідчить про значну роль фермерських господарств, зокрема сімейних, у формуванні продовольчих запасів України.
Показово, що створення сімейних фермерських господарств активізувалося останнім часом, що свідчить про посилення уваги селян до такої форми трудової зайнятості, до того ж різногалузевої.
З початку року з’явилося 20 нових господарств. Наприклад, у липні зареєстрував сімейне ФГ Віталій Шинкаренко із села Луциківка Білопільського району. Разом із рідними він планує зайнятися органічним виробництвом, вівчарством.
Звісно, статус фермерського господарства передбачає участь у його роботі рідних, близьких, родичів, друзів. І немає особливого значення, хто саме допомагає основному фермерові, — важливо, що селяни не поневіряються у пошуках роботи, а працюють у рідному селі.
До власних зусиль урядова допомога
За словами Олександра Маслака, становлення сімейних фермерських господарств — процес тривалий і багатогранний. Не варто розраховувати на блискавичні результати, швидше навпаки, слід налаштовуватися на важку і напружену роботу. А щоб негаразди дошкуляли якомога менше, держава розробила програми і стимули, якими можуть скористатися сімейні фермери. Ось лише частина такої статистики.
Торік за програмою «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів» 31 фермерське господарство отримало компенсацію за користування кредитами у сумі 7,3 мільйона гривень, ще 23 — 8,6 мільйона на поворотній основі за бюджетною програмою «Надання кредитів фермерським господарствам». За напрямом «Часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва» 81 фермерське господарство придбало 374 одиниці сільськогосподарської техніки, а сума часткової компенсації становила 10,5 мільйона гривень.
Загалом уряд розробив і пропонує фермерам різні програми фінансової підтримки, що стосуються придбання техніки, кредитування, утримання худоби, розвитку садівництва тощо. У підсумку це сотні мільйонів гривень, кожна з яких знаходить ефективне застосування і працює не лише на економіку господарств і Сумщини, а й на кожного селянина.
ДОВІДКА «УК»
Торік фермерські господарства Сумщини із площі 84,7 тисячі гектарів зібрали 528,6 тисячі тонн зерна, що становить 11,9 % загального валового виробництва в області, соняшнику — 82,5 тисячі тонн (10,6%), сої — 33,9 тисячі тонн (14,6%). Поголів’я великої рогатої худоби — понад 6 тисяч голів, зокрема корів майже 2,8 тисячі. Свиней і птиці — відповідно більш як 2 і 139 тисяч.