Ніщо не віщувало веселощів, коли йшов на чергову сесію Одеської облради і за переліком питань прикидав, що там такого вседержавно вагомого міг би почути. Коли фракція Опоблоку виступила проти порядку денного сесії, все ще думав, що то не більш ніж формальне декларування їхньої фронди, яке не матиме жодних оргнаслідків. Але банальний сюжет того дня мав-таки розвиток. Опозиціонери не тільки висловили претензії до ведення сесії, а й не на жарт заходилися не допустити її початку. Кажуть, що вони й раніше неодноразово звертали увагу на порушення регламенту. Ось і цього разу зауважили, що в остаточному вигляді отримали порядок денний сесії лише о 5-й ранку в день засідання, тож мали на ознайомлення з півсотнею важливих питань лише кілька годин замість прописаних у регламенті 10 днів.

Були й інші зауваження, зокрема стосовно того, що сесія не взяла до розгляду деякі із запропонованих опоблоківцями питань за суто формальними, як вони вважають, підставами. Уже в кулуарах представники фракції поділилися, що прийшли на сесію з чітким наміром не допустити її проведення. Буцання опозиціонерів з керівництвом облради часом було навіть доволі веселим. «Хочу перепросити представників фракції «Довіряй ділам», — починає промову опоблоківець. «Ви маєте говорити виключно про порядок денний», — спиняє його очільник облради. Той погоджується і знову: «Хочу перепросити». І так кілька разів.

Своєрідно відреагувала фракція і на зауваження, що не можна вимагати скасування всього порядку денного водночас. Коли депутатка прочитала вголос першу сторінку, голова зрозумів, що вона має намір озвучити весь список, і припустив, що їй може забракнути передбаченого регламентом часу.

Хто був того дня на сесії, в цирку довго не сміятиметься. А у фіналі водевілю, коли попри численні перерви і перемовини вже ледь не надвечір керівництво облради змушене було перенести засідання, — акапельне щире виконання опоблоківцями гімну України. Перемога? Початок реваншу?

Голова обласної ради Анатолій Урбанський відкинув наше припущення про його тактичну поразку: «Є лише технічна неполадка системи голосування. А до ситуації, яку влаштовували колеги з Опоблоку, я був готовий. На те й опозиція. Дуже приємно, коли опозиція конструктивна. І дуже смішно, як опозиція деструктивна і на догоду популізмові так поводиться».

Та чомусь при цих словах голова облради не сміявся. Адже хай там з яких причин, але опоненти змусили його пристати на їхні вимоги. Не хочу вдаватися в те, наскільки обґрунтованими і нездоланними були претензії опоблоківців і чи можливий тут був компроміс. Не схоже було й на те, що вони протягували чи блокували якесь надважливе для них рішення. Тут, мабуть, головною була просто демонстрація, що вони, мовляв, можуть грати першу скрипку в облраді й підтягувати до себе союзників з інших фракцій, бо власних багнетів у них недостатньо, аби формувати більшість під час голосування. І слід визнати, демонстрація ця їм вдалася.

Невесело було при цій нагоді й людям, які чекали на вирішення своїх нагальних питань. Зокрема працівникам одеських театрів, які того дня у ролі запрошених просто переглянули альтернативну виставу, але так і не дочекалися імен своїх нових керівників (їх мали затвердити саме на тому засіданні). Депутатка від БПП, директор департаменту фінансів Одеської ОДА Марина Зінченко дорікнула колегам-опозиціонерам за те, що через їхній демарш не вдалося внести зміни до бюджету, які дали б змогу збільшити майже на 50 мільйонів гривень фінансування профтехучилищ на відпускну кампанію.

Проте попри всі прикрі моменти, про жодну поразку, таки згоден, не йдеться. Перемога для обласної ради полягала у тому, що, опинившись у, по суті, конфліктній ситуації, вона спромоглася вийти з неї без ескалації й позарегламентного тиску. Ніхто нікого не ламав через коліно і не розводив, як кошенят. Опоблоківці висловлювали сподівання, що голові облради «вистачить мудрості перенести засідання і розглянути питання відповідно до регламенту», і в мудрості цій вони йому відмовити не можуть.

Засідання голова переніс, і не на місяць, як, було, оголосив, а на запропоновані опонентами 10 днів. І тому вже через півтора тижня після тривалого 8-годинного засідання зміг привітати викладачів профтехучилищ із вчасно отриманою зарплатнею й відпускними. Було дано «добро» і на придбання 7 сучасних стаціонарних габаритно-вагових комплексів, які мають стати на сторожі відремонтованих автошляхів, що є чи не найпомітнішим надбанням області за останні роки.

І тут можна зауважити ще одну важливу перемогу — перемогу здорового глузду, який підказав, що ні люди, ні інфраструктура не мають страждати від того, що хтось заходився з’ясовувати політичні відносини. Звісно, не позбавлене сенсу твердження, що місцеві ради — то не місце для політичних баталій. Їм би зосередитись виключно на господарчих та соціальних питаннях, яких чимало. Та навряд чи хтось всерйоз розраховує на те, що бодай якийсь представницький орган може діяти поза політикою. Тож реальним завданнями може бути хіба зробити цю політику якомога менш брудною. Не хочеться зурочити, але Одеській облраді це, схоже, вдається.