Нема нічого більш постійного, ніж тимчасове. Цей відомий вислів повною мірою стосується і запровадження мораторію (в перекладі з латини — уповільнює, відстрочує) на продаж сільгоспземель. Введений як тимчасовий захід у 2001 році, він подовжувався аж 7 разів! Чому так відбувається і чого люди бояться скасування мораторію?

А тому, що «прості селяни від запровадження ринку землі програють і залишаться ні з чим», адже «землю за безцінь скуплять місцеві олігархи чи іноземці», «рівень безробіття в селі зросте, тому що селян виженуть з їхньої землі», «власники землі нещадно експлуатуватимуть її і спричинять екологічну катастрофу», «відкриття ринку землі лобіюють олігархи та аграрні холдинги». І взагалі, мораторій на продаж землі — «це гарантія суверенітету і економічного розвитку держави». Ось такі міфи про земельну реформу, якими успішно користуються політики-популісти, є найпоширенішими.

Спростовували їх і роз’яснювали, що ж насправді відбудеться після скасування мораторію і що готує урядовий законопроект про вільний обіг сільгоспземлі, експерти на круглому столі «Формування ринку землі в Україні. Як земельна реформа позначиться на розвитку сільських територій?», який відбувся днями в Дніпрі.

Орієнтуватися на майбутні покоління

За даними експертів, про земельну реформу 63% людей дізнаються від родичів-сусідів, 25% — з радіо і телебачення, 8% — від керівників аграрних господарств, залежно від ставлення цього керівництва до скасування мораторію, 4% — з інтернету. Тож не дивно, чому серед селян ширяться подібні страшилки. Втім, експерти зазначають, що побоювання людей щодо скасування мораторію пов’язані також із нашим менталітетом, консервативністю українського селянина, який пережив розкуркулювання і насильницьку колективізацію в 1930-ті роки. Обіцянки влади, що відкритий ринок землі тільки покращить життя в селі, сприймаються з недовірою.

«Більшість сільгоспвиробників, власників паїв, сільських голів не підтримують ідею введення ринку землі. Але чи варто орієнтуватися на більшість? Наприклад, якби ми зважали на думку більшості суддів, чи була б судова реформа в Україні? А якби на думку більшості держслужбовців, то очевидно, система електронних декларацій не запрацювала. На думку керівників бюджетних установ — не діяла б система ProZorro. Потрібно, звичайно, всі точки зору вислуховувати, але треба мати на увазі і мотиви, інтереси, які стоять за цим, а також перспективи, що думка зміниться. В цьому контексті важливо мати державницьку позицію і орієнтуватися не на тактичні інтереси, а на майбутні покоління. Як воно житиме? Чи знову наші нащадки вестимуть цю дискусію, яку ми не завершимо, і стоятимуть на місці й далі? — запитує доктор економічних наук, професор кафедри менеджменту і права Дніпровського державного аграрно-економічного університету (ДДАЕУ) Олександр Величко. — Я не поділяю думку, що ринок землі — лише економічна складова. Насамперед це цивілізаційний фактор, інтеграція до європейської спільноти із певними цінностями».

В жодній країні Європи, куди прагне наша держава, немає мораторію на продаж землі, він діє, окрім України, лише в п’яти країнах світу — Північній Кореї, Конго, Венесуелі, Кубі та Таджикистані.

Незалежний експерт ГО «Спілка оцінювачів землі» Станіслав Горбатович вважає, що мораторій свою місію в Україні вже виконав. А його застосування — це «тихе болото», в якому водяться сірі тіньові схеми продажу землі. «Ввели мораторій — і трава не рости, нічого не робимо. Маємо прийняти закон, де будуть певні позиції виписані. Закон про обіг землі, що пропонується, не для того, щоб всі одразу побігли продавати землю. А для того, щоб, наприклад, фермер міг отримати дешевий кредит під земельну ділянку. І банки вже готові до цього. Але ж треба відкрити ринок», — каже експерт.

Для дрібного товаровиробника

Проект закону про обіг землі в першу чергу налаштований на розвиток фермерського господарства, дрібного бізнесу в селі. В законопроекті закладено певні запобіжники проти латифундій. Зокрема заборону агрохолдингам купувати землю. Купувати її можуть тільки громадяни України, які не мають паспорта інших країн. І одна людина не зможе придбати більш ніж 200 гектарів землі. Натомість власники паїв зможуть вільно розпоряджатися своєю землею — обробляти, здавати в оренду чи продавати.

«В Україні 30% світового запасу чорнозему, маємо зберегти цю землю. Науковці прогнозують, що з відкриттям ринку вартість земельних ділянок буде тільки зростати. За п’ять років — до 75%. Сьогодні ж розрахунки робимо з нормативної грошової оцінки. Вона не відображає ринкової вартості, була створена для оподаткування. За 5—7 років планують це скасувати, бо ринок покаже вартість землі, — зазначає Станіслав Горбатович. — Доходимо до абсурду: будуємо ринкову економіку, але частково в тому, що стосується ринку землі, залишаємо соціалізм».

А Олександр Величко звертає увагу на ще один економічний парадокс в аграрному секторі. Нині Україна встановила черговий рекорд щодо експорту зерна — 44 мільйони тонн. І це зростання відбувається при тому, що значна частина сільськогосподарських територій у нас окупована. Крім високорозвиненої аграрної індустрії, маємо й розвинену мережу аграрної освіти. Але все це контрастує із значним рівнем сільської бідності. Звісно, цей парадокс треба виправляти. В країні необхідно формувати середній клас, зокрема й у селі. Це важливо також для стабільності і розвитку демократії. «Де немає середнього класу, там великі ризики для сепаратизму. Американський президент говорив, що люди, які працюють на землі, є найсильнішими громадянами. Тому що вони пов’язані із своєю країною та її інтересами. На відміну від власника агрохолдингу, який має орендовані земельні масиви. Сьогодні він все продав — переніс свій бізнес у Європу, завтра — в Росію. Інша справа, коли фермер має реальну власність і може нею вільно розпоряджатися, він почувається вільною людиною. Це певна опора для України, дуже важливо її створити. Головне — стартувати. А далі суспільство буде вже більш прихильним до ринку землі», — вважає науковець.

Відкритий ринок розвиватиме село

Земельне питання дуже важливе для розвитку сільських територій, зокрема для сімейних молочних ферм та молочарських кооперативів. Адже для вирощування поголів’я корів потрібні кормова база, пасовища. Щоб виробляти якісне молоко, за оцінками фахівців, необхідно мати не менше гектара землі на одну голову худоби.

«Ми допомагаємо розвивати сімейні молочні ферми. Головний стримуючий фактор тут — відсутність землі, — каже голова Дніпропетровської сільськогосподарської консультаційної служби Максим Максимов. — Наприклад є молода родина, а земельної ділянки нема. У фермерів вона вже є, в агрохолдингів є, вони свою землю не віддадуть. І цим людям нема куди звернутися, щоб взяти земельну ділянку. Тому в законі має бути передбачено, що держава викуповує землю, щоб потім на якихось пільгових умовах передавати молоді саме для створення нових бізнесів у селі. І фермери б ніколи не з’явилися, якби їм держава безкоштовно не надала у користування 50 чи 100 гектарів».

Надання молодим людям доступу до землі є одним з важливих чинників необхідності відкриття ринку землі. Але потрібно закласти в законодавство відповідні фінансові інструменти, щоб держава мала цю землю — насамперед під сімейні ферми. В законопроекті передбачається, що держава продаватиме земельні ділянки із розстрочкою платежу і на пільгових умовах. Для стимуляції фермерства селяни матимуть право брати в держави землю і платити за неї у сумах, близьких до вартості оренди. Таким чином фермери платитимуть ті ж самі гроші, що й за оренду, але поступово земля стає їхньою. Банки видаватимуть дешеві кредити під заставу землі — але за умови відкриття ринку.

А що робити з корупцією й рейдерством?

Чи зможуть малі сімейні господарства конкурувати з великими? На думку доктора економічних наук, професора кафедри маркетингу ДДАЕУ Романа Безуса, сьогодні невеликим господарствам заважають розвиватися недосконалість земельних відносин, відсутність ринку землі, доступу до навчання. Законопроект дає змогу розв’язати деякі з цих проблем. У ньому передбачено можливість молодим фермерам купувати землю на виплат. І навчання для тих, хто планує займатися агробізнесом.

Але є ще й питання корупції. «Говоримо про захист інтересів фермерів, які мають по тисячі гектарів землі і проблеми із рейдерськими захопленнями. А що ж тоді говорити про особисте селянське господарство в 10 гектарів? Як селяни зможуть свої інтереси захистити не через судову систему?» — ставить питання Роман Безус.

На відсутності механізму консолідації земель і досі існуючому рейдерстві акцентував увагу і заступник начальника головного управління Держкомзему в Дніпропетровській області Віктор Кулініч. «Потрібен прозорий механізм, всі питання в законі мають бути прописані. А не так, як у нас буває — під конкретного орендаря. Агрохолдинги якщо вже землю взяли, то спробуй її продати! Ринок має бути, але з таким рівнем корупції, як в нашій державі, передбачити всі ризики ми не в змозі. Тому слід починати із земель державної власності», — вважає він.

Невідкриття вільного обігу землі, а саме нинішня ситуація «болотного» мораторію, влаштовує власників великих агрохолдингів. Адже вони орендують у селян землю, як правило, за копійки. Ринок землі підніме ціну за землю — в тому числі й орендну плату. Головний спеціаліст юридичного відділу Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області Юрій Бутенко розповів, які нині бувають, м’яко кажучи, дивні договори оренди.

«Тут немає меж щодо форми оплати та розміру. Наприклад, я бачив договори (навіть на 49 років), де передбачено оплату два мішки зерна і у разі смерті власника паю гроб та 150 гривень на поховання. Буває, що особа, яка орендує земельну ділянку, хоче — обробляє, не хоче — не обробляє або виснажує грунт, всі соки з неї за безцінь висмоктує. Або відбувається фактичний продаж цієї ділянки: орендодавець отримує наперед усю оплату. Потім проїдає її, а земля продовжує перебувати в оренді. І так роками. А що відбудеться у разі зняття мораторію? Продаж земельної ділянки не може бути меншим за експертну оцінку, відбуватиметься на конкурентних засадах, шляхом розміщення пропозицій на конкретній платформі. Будуть більш цивілізовані і більш врегульовані відносини. Це захищатиме селян. Так, землі сільгосппризначення мають певні особливості, які можуть бути врегульовані законодавством, з певними обмеженнями. Але в цілому ми не повинні порушувати зміст права власності», — наголошує юрист.

Зрозуміло, що мораторій обмежує право власника земельної ділянки вільно нею розпоряджатися. А український селянин з давніх-давен міг вміло господарювати на своїй землі і прагнув бути вільним. Очевидно, що давно пора знімати питання, бути чи не бути ринку землі, і ставити нове — якою має бути національна модель обігу земель.