ПРОПОЗИЦІЇ

Органи місцевого самоврядування започаткували відкритий діалог з урядом

Скільки говори про цукор, солодше в роті не стане. Цю східну мудрість часто згадують представники місцевих рад, коли йдеться про міжбюджетні відносини між центром та територіями. Ось і нині, коли триває робота над проектом Основних напрямів бюджетної політики на 2014 рік, Національний конгрес місцевого самоврядування України (НКМСУ), який об’єднує три провідні  всеукраїнські асоціації органів місцевого самоврядування — Асоціацію міст, Українську асоціацію районних та обласних рад  та Всеукраїнську асоціацію сільських та селищних рад — відповідно до чинного законодавства надав  уряду свої пропозиції.

Ідеться про нагальність змін, які, на думку муніципального активу, сприятимуть практичній реалізації принципу фінансової автономії місцевого самоврядування, стануть поштовхом для розвитку вітчизняних регіонів та громад і, зокрема, повністю забезпечать місцеві бюджети коштами для здійснення видатків на виконання делегованих повноважень.

Формула плюс стандарти

Добитися істотних змін, зазначається у відповідному листі НКМСУ, вдасться лише шляхом істотного оновлення  чинного бюджетного законодавства. Адже допоки, делегуючи певні свої повноваження органам місцевого самоврядування, держава не гарантує їх повного фінансового забезпечення, тож відповідні ради різних рівнів ці повноваження виконують за рахунок так званого другого кошика, тобто власних ресурсів, передбачених на  інші, але так само вкрай потрібні цілі.

Щоб знайти цивілізований вихід із цієї ситуації, відповідно до доручення першого віце-прем’єр-міністра при  галузевих міністерствах  було створено робочі групи, до яких залучили і кращих фінансистів органів місцевого самоврядування. Ці групи визначили  фінансові нормативи за галузями освіти, охорони здоров’я, культури та мистецтв, соціального захисту і забезпечення, фізкультури і спорту.  Такі оптимізовані нормативи пропонується в 2014 році закріпити законодавчо і дотримуватися у подальших міжбюджетних розрахунках.

На часі затвердити у натуральному та вартісному виразі соціальні стандарти та нормативи надання суспільних послуг закладами бюджетної сфери. Слід також навести лад  у штатних нормативах, узаконити типові штати на нормативи забезпечення громадян закладами соціально-культурної сфери. Соціальні стандарти та нормативи мають корелюватися з галузевими стандартами надання суспільних послуг та  оптимізованими фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості.

Конкретні пропозиції стосуються удосконалення формульних розрахунків доходів та видатків, що враховуються під час визначення обсягу  міжбюджетних трансфертів. Приміром, пропонується оновити корегуючі коефіцієнти видатків за галузями бюджетної сфери і обов’язково враховувати наявну мережу бюджетних установ.

Де можна заробити

Підвищення фінансової спроможності, кажуть представники місцевих рад,  також  потребує зміни бюджетних та податкових законів. Передусім тих, що регулюють питання землі — головного багатства місцевого самоврядування.

Так, плата за землю, небезпідставно стверджують представники органів місцевого самоврядування, має бути зарахована до місцевих податків, і саме місцеві ради  повинні мати право регулювати  ставки цього податку.

Після того, як та чи та рада затвердить орендну плату за землю, зміни нормативної грошової оцінки мають автоматично вноситися до договорів оренди земельних ділянок. А ті власники, хто користується нерухомим майном, здійснює господарську діяльність, але не має належно оформленого права на землю,  повинні платити за неї на рівні орендної плати для землекористувачів.

 З-поміж інших джерел, які б, на думку муніципальної громадськості, відчутно поповнили місцеві скарбниці, — включення до їхніх доходів, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, чверті податку на прибуток підприємств (крім державної та комунальної власності).

Для вітчизняних міст і містечок, багатих на історичні пам’ятки і привабливих для гостей, надзвичайно важливо, щоб на законодавчому рівні було збільшено надходження до місцевих бюджетів від туристичного збору. Це, гадають вони, можна зробити шляхом спрощення процедури оподаткування, запровадження ставок залежно від обороту (виручки) за надання послуг з тимчасового проживання, скорочення пільг тощо.

Щодо екологічного збору, то в  бюджеті 2014-го його пропонується залишити на  рівні 70%, як це було протягом двох останніх років. Нова запропонована ідея — спрямувати до місцевих  бюджетів надходження від судового збору за місцем розгляду справ, а також  звільнити  органи місцевого самоврядування від сплати судового збору.

Бориспільський Будинок дитячої творчості — один з найкращих у столичній області. Його вихованці, найменші з яких (на знімку) змагаються за звання «Зірочка Борисполя», представляють свої роботи на міських вернісажах. Фото з сайту oldbank.com

Домовляймося!

Ще один блок пропозицій  зачіпає відносини центру і територій у сфері реалізації найважливіших державних цільових програм. За останні роки тут накопичилося чимало проблем, зокрема органи місцевого самоврядування мають чималу кредиторську заборгованість за здійсненими видатками, які мали фінансуватися за рахунок держави, — її слід погасити.

Які ж програми,  на думку  спільноти місцевих рад, що презентує Національний конгрес місцевого самоврядування, заслуговують на пріоритет наступного року?

Передусім для громад надзвичайно чутлива Державна цільова програма енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива, започаткована  урядовою постановою №243 в 2010 році, адже саме витрати на енергоносії становлять левову частку видатків місцевих бюджетів.

Члени Асоціації міст України великі сподівання покладають на дві державні програми: підтримки соціально-економічного розвитку малих міст та розвитку міського транспорту. А ось Загальнодержавна програма «Питна вода України» на 2006—2020 роки напряму зачіпає більшість територіальних громад міст, містечок, селищ і сіл,  де проблеми з водою стають дедалі гострішими, відчутно  впливають на якість життя та здоров’я мільйонів українців.

Безумовним пріоритетом визнано і Загальнодержавну  програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства, завершення якої заплановане  наступного року. Вже зрозуміло, що без державного фінансування значна частина передбачених нею заходів приречена на невиконання.

Сільські райони і громади очікують належної реалізації завдань Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року: «тиха смерть» сотень вітчизняних сіл спонукає державу до активніших дій.

Ми всі в одному човні, тож не варто його розхитувати — ця майже біблійна істина згадується, коли йдеться про  негаразди, що накопичилися у казначейському обслуговуванні органів місцевого самоврядування і порядку реєстрації фінансових зобов’язань в органах Державної казначейської служби.

Можливий вихід із конфліктної ситуації вказується у згаданому листі  НКМСУ: треба запровадити використання коштів казначейського рахунка, на якому обліковуються доходи та видатки місцевих бюджетів, для покриття дефіциту фінансових ресурсів державного бюджету лише на договірній основі між Мінфіном та відповідними органами місцевого самоврядування.

Зокрема і шляхом встановлення чітких термінів для виконання платіжних доручень місцевих бюджетів за захищеними та незахищеними статтями видатків. Тобто варто цивілізовано домовлятися, а не  безапеляційно звинувачувати одне одного. 

КОМЕНТАРІ

«Проведіть ревізію використання землі» 

Микола ФУРСЕНКО,
голова Всеукраїнської асоціації
сільських та селищних рад,
Фурсівський сільський голова
(Білоцерківський район, Київська область):

— Зрозуміло, що пропозиція визначити пріоритетною Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року і забезпечити її повне фінансування з держбюджету 2014-го року надійшла саме від нашої   Асоціації сільських та селищних рад. За час її реалізації накопичилася чимала кредиторська заборгованість  місцевих рад за здійсненими видатками, котрі мала  профінансувати держава.

Бюджетування більшості наших сільрад сьогодні становить 200-300 тисяч на рік, перетворюючи їх, образно кажучи, не на господарів, які повинні працювати на благо своїх громад, а на бюро з видачі довідок. Головний дохід місцевої влади — від працюючих, а село захлинається від безробіття, ті ж, хто працює в місті, туди і віддають податки.

Земля переважно розпайована, орендарі сплачують за неї копійки. Водночас деякі великі агрофірми, зокрема і у нас на Київщині, нещадно експлуатуючи грунти,  отримують мільйонний зиск, від продажу сільгосппродукції за кордон. Селянам від цього ні обіцяних робочих місць, ні цивілізованої зарплати, ні, відповідно, належних відрахувань сільрадам на інфраструктурний розвиток територій.

При цьому земельні магнати ще й утискують фермерів — справжніх годувальників країни.  Активісти нашої Асоціації, захищаючи позиції селянства, упевнені:  нормативну оцінку вартості землі треба негайно змінювати.  Галузевому міністерству слід безвідкладно здійснити ще й ревізію використання землі: орендарі, скупивши майно, чомусь не вважають за потрібне платити за земельні ділянки під спорудами та іншими сільськогосподарськими об’єктами.

«Ми  б передусім вклали кошти в освіту» 

Анатолій ФЕДОРЧУК,
Бориспільський міський голова,
віце-президент АМУ:

— Якби в Законі «Про державний бюджет України» на 2014 рік  місцеві ради були краще  забезпечені  коштами для здійснення видатків на виконання делегованих повноважень, про що йдеться в листі нашого Конгресу, то Бориспільська міська рада не опинилася в торішній ситуації, коли  чотири наші позашкільні заклади освіти повністю залишилися без фінансування. Тож довелося узвичаєно заглядати до «другого кошика», тобто вишукувати гроші, передбачені на інші цілі.

Приміром, один мільйон гривень пішов на  заміну вікон у  дитячо-юнацькій спортивній школі, вихователі якої виховують «як парость виноградної лози» майже тисячу хлопчиків і дівчат, прищеплюють їм любов до 12-ти видів спорту, загартовують волю і здоров’я школярів. Спішно слід було відремонтувати стіну приміщення, оновити фасад. Відремонтували також  споруду школи дитячої творчості, яку відвідують 300 юних бориспільців. Зрозуміло, на витрачену суму можна було  істотно поповнити матеріально-технічну базу  міських закладів позашкільної освіти.

Шкода, що через нестатки не вдалося активізувати роботу з впровадження енергозберігаючих технологій, передбачених Державною цільовою програмою з енергоефективності, — торік міськрада змогла з власних статків виділити на заміну вікон в закладах освіти лише 3 млн грн. А кожен вкладений мільйон у цю перспективну справу за рік дає 300 тисяч економії. Після реконструкції школи №3, здійсненої не державним, як це передбачено чинним законодавством, а місцевим коштом, там нині споживають вдесятеро менше теплової енергії, аніж  до цього. Коли б нам повернули затрачене, ми б не проїли ці гроші, а використали з користю для міста і громади.