Результати демографічної експертизи Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України щодо втрат кримськотатарського народу через депортацію, здійснену злочинним радянським режимом 18—22 травня 1944 року, використає прокуратура Автономної Республіки Крим у досудовому розслідуванні в кримінальному провадженні щодо геноциду кримських татар. Про це заявив на прес-конференції заступник прокурора АРК Петро Коваленко. За його словами, слідчий відділ прокуратури АР Крим здійснює також досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом насильницької депортації представників інших національних груп із території колишньої Кримської АРСР у 1944 році.

Розслідування встановило, що упродовж травня-липня 1944 року за вказівкою колишніх керівників органів державної влади СРСР із території Кримської АРСР силоміць виселено понад 225 тисяч кримських татар та осіб інших національних груп для проживання у непристосованих районах Узбецької й Казахської РСР, а також Російської Федерації.

Санкція вказаної вище статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне ув’язнення.

На момент депортації у татарських поселеннях залишилися лише жінки, діти та літні люди. Картина Рустема ЕМІНОВА. Репродукція з сайту alpertungaunal.tumblr

Шукаємо свідків

«Прокуратура почала цю роботу ще до окупації Криму Росією, але, на жаль, ті матеріали залишилися на окупованій території, — сказав пан Коваленко. — Тож довелося починати фактично з нуля. Однак уже встановлено близько 150 потерпілих, триває документування фактів відповідно до ?процедури. Більшість свідків залишилася у Криму, тому для отримання додаткових доказів просимо всіх, хто має будь-яку інформацію про можливих потерпілих, свідків злочинної депортації, звертатися до слідчого відділу проку?ратури АР Крим (вул. Різницька, 13/15, м. Київ-11, 01011, телефон: 200-67-28  або на електронну адресу trynchuk@yandex.ua. По завершенні збирання доказів відповідне подання надішлемо до міжнародного суду з прав людини і вимагатимемо від Росії відшкодування матеріальних втрат».

Старший слідчий з особливо важливих справ Юрій Тринчук доповнив інформацію колеги, повідомивши, що прокуратура направила величезну кількість запитів — до наукових бібліотек, обласних архівів, вишів, наукових установ. Слідчі переглянули десятки документальних фільмів і кілометри кінохроніки. Отриману інформацію оформлюють відповідно до юридичних процедур. Зроблено також запити до країн, у які депортували жителів Криму, щоб ті надали оригінали документів, що їх можна використати у досудовому розслідуванні.

Ненароджені

У роботі прокуратура спиратиметься на експертизу Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи. За словами заступника директора закладу Олександра Гладуна, інститут має великий досвід проведення таких експертиз. Зокрема Апеляційний суд Києва, розглядаючи в 2012 році справу про визнання Голодомору геноцидом українського народу, спирався і на дослідження наших демографів щодо оцінки людських втрат унаслідок цієї соціальної катастрофи. А нещодавно на замовлення Українського інституту національної пам’яті він здійснив оцінку втрат України внаслідок Другої світової війни.

«Під час експертиз ми спочатку робимо реконструкцію реальної демографічної динаміка на оцінюваний історичний момент, — розповів пан Гладун. — Потім прогнозуємо, що було б, якби катастрофи не сталося. І вже тоді визначаємо втрати як різницю». Для об’єктивної картини науковці використовували дані офіційної статистики, зокрема й Узбекистану, куди депортували 90% кримських татар. Матеріали НКВС, архівні документи й ці роботи історики використали в написанні праць після розпаду СРСР.

Науковці встановили, що внаслідок депортації втрати через так звану надсмертність (перевищення рівня смертності над тим, який був би, якби не було геноциду) становили 35,5 тисячі осіб. Для такого невеликого народу це величезні цифри. Це порівнянно із втратами України у Другій світовій.

Демографи оцінили ще один вид втрат — дефіцит народжень. Через геноцид не народилося 50,1 тисячі кримських татар. Якби радянська Росія не скоїла цього злочину, то нині кримських татар було б півмільйона. Оцінка втрат вірменів, болгар і греків, яких теж депортували у 1944-му, ще попереду, але вже можна сказати, що вона складніша.

На запитання журналістів, чи можна сказати, що геноцид і досі триває, Петро Коваленко відповів, що нині в Криму відбуваються масові порушення конституційних прав українських громадян, зокрема й татар. Їх настільки багато, що майже щоденно українська прокуратура вносить у реєстр відомості про ці порушення — затримання, обшуки, незаконні арешти тощо.

КОМПЕТЕНТНО

«Прискорена інтеграція Криму в РФ обертається для нас денаціоналізацією» 

Юсуф КУРКЧІ, глава відділу забезпечення діяльності Президента України у справах кримських татар:

— Цього дня, 18 травня, кожен з нас знову переживає той біль. Моєму батькові було трохи більш як рік, і він почав ходити у вагоні поїзда, який віз мій народ геть від батьківщини…

На той момент у Криму залишалися тільки жінки й літні люди. Бо саме завершилася мобілізація в так звані будівельні загони НКВС, і працездатних чоловіків відправили на Урал у табори.

Не забули сталінські кати й про 25 тисяч кримських татар, які воювали у лавах Радянської армії. Їх демобілізовували і відправляли на спецпоселення. Скільки нас загинуло тоді, напевне не відомо, адже дані було засекречено.

Нині Росія створює міфи про пайок і медичне забезпечення, які надавали під час депортації, достатній час на збори і 200 кг вантажу, який дозволяли мати із собою. Але свідки кажуть, що насправді мали змогу взяти тільки те, що було під рукою: Коран, мішечок із зерном «на чорний день», якісь коштовності.

А ще розповідають, що там, куди їх привезли, було запроваджено режим спецпоселення: без дозволу коменданта не можна було виїхати з населеного пункту. Він міг дозволити поїхати до родичів у сусіднє село чи до лікаря, а міг і відмовити. І відмовляв. Багатьом сім’ям вдалося об’єднатися тільки після зняття цього режиму.

Повернення до Криму на початку 1990-х було нелегким. Саме відбулася грошова «павловська» реформа, яка перетворила на попіл заощадження. Приїхали на голе місце. Почали відкривати школи, класи з кримськотатарською мовою навчання. Відновлювати національне життя. Нелегко, але ці питання вирішували.

Нині, після окупації, триває прискорена інтеграція Криму в РФ, що обертається денаціоналізацією. Всю національну систему освіти втрачено, жодної школи з кримськотатарською мовою навчання немає, із 53 класів залишилося 25. Тому ми прагнемо визволення Криму від російської окупації.