Останнім часом стало «доброю» традицією, що жоден місяць не минає без підвищення комунальних тарифів. Дорожчала холодна вода, потім гаряча, а з 1 липня у столиці підвищилася плата за утримання прибудинкової території. Розпорядження від 6 червня 2017 року оприлюднено на сайті КМДА. Нові тарифи передбачено для понад 8 тисяч будинків, де немає ОСББ, а отже тарифи розраховують керуючі компанії.

Фахівці КМДА готували споживачів до цього і розповідали в інтернеті, що підвищення — неминуча вимога часу. Адже після збільшення мінімалки до 3200 зросла буцімто й зарплата двірників. Також — що в столиці чимало житла, яке потребує термінового або середньострокового ремонту, і його зроблять ледь не завтра. А ще говорили про відчутне здорожчання послуг на вивезення сміття і запасних частин для ліфтів. У середньому ціна мала зросити у півтора-два рази. Обіцяли також, що колективи керуючих компаній поповняться чималою кількістю сантехніків, електриків, прибиральників і двірників, щоб споживач завжди міг звернутися до потрібного фахівця, а той не казав, що не прийде, бо вже має десяток викликів. Отже мав би запанувати в Києві комунальний рай, слід лише заплатити трішки більше.

Та коли спробувала нещодавно викликати електрика з ЖЕКу, то сказали, що він у них один-єдиний і дуже зайнятий. Тож, мабуть, значного збільшення штату фахівців там поки що не відбулося. І оскільки до подорожчання я платила за одну особу на ці потреби 76 гривень, то збільшення навіть удвічі, сподівалася, не перевищить 150 гривень. Хоча якщо зважити на якість послуг, і того забагато. Адже наша прибудинкова територія — величезний смітник, який двірники розгрібають (до того ж не дуже ретельно) максимум раз на місяць, коли через кучугури сміття вже ні проїхати, ні пройти.

Аж ось отримала платіжку з новою ціною — і… мені просто відібрало мову! Вона зросла із 76 до 225 гривень. Тобто в моєму будинку ціна на послуги, яких не надають, чомусь підскочила утричі! За що? Нашим двірникам та єдиному на весь ЖЕК електрику збільшать зарплати до 50 тисяч гривень на місяць? Їм закуповуватимуть спецодяг від провідних французьких кутюр’є, а сміття відтепер вивозитимуть щогодини і, мабуть, на «Бентлі»? Бо якщо ні, то за що платитимемо такі гроші?

Коли перша хвиля гніву стихла, я поцікавилася у друзів і знайомих, як змінилися тарифи в них. І з’ясувала, що ніякої системи, яку б можна було пояснити, у цих нарахуваннях як не було раніше, так немає і тепер. Цифри у платіжках беруть «зі стелі»: що схотіли, те й намалювали. А споживачеві — мовчки платити. Бо інакше чим пояснити, що знайомий, родина якого з трьох осіб мешкає у багатоповерхівці з ліфтом та сумлінними двірниками, до подорожчання платив 155 гривень, а відтепер 300? Тобто по 100 гривень на одного, та хоча б зрозуміло, за що. А колишня однокурсниця у хрущовці, дуже схожій на мою, тільки з меншим метражем, раніше платила на 30 гривень більше за мене, а відтепер — стільки само. Логіки у тому ніякої. А ще в інтернеті лякають, що як не сплатимо до 21 числа, то буде штраф 50—70 гривень залежно від метражу квартири. По роз’яснення зателефонувала на «гарячу лінію» КМДА. Запит зафіксували, адресу й телефон записали і сказали чекати. Та вже через кілька годин мені подзвонила інженер дільниці із ЖЕКу, який обслуговує мій будинок. Розповіла, що мій запит з «гарячої лінії» перекинули на них, як і зобов’язання розповісти мені «що-небудь, аби я тільки відкликала свій запит».

Усе, що вона змогла мені надати, — довідку (без будь-яких підписів та печаток) щодо складових тарифу на послуги з утримання мого будинку з даними… за 2011 рік та змінами за 2015-й. Але й за те дяка. Почитала, поцікавилася. Цілих 22 пункти у складових тарифу. А для його визначення на окрему квартиру — не має значення, скільки людей там живе. Лише кількість квадратних метрів. Бо саме на них усе множиться. Прибирання двору та під’їздів — ще якось зрозуміло, хоча питань до якості багато. Але ж щомісяця платимо за якісь фантомні поточні ремонти труб холодного і гарячого водопостачання в будинку, прибудинкової та внутрішньодомової електрики. За утримання та прибирання підвалу, дератизацію й дезінсекцію. За 20 років у нашій хрущовці жодного разу того не бачила. А ще є такі цікаві пункти, як експлуатація номерних знаків на будинку, обслуговування систем диспетчеризації, а також ремонт технічних пристроїв будинку та інженерних систем (що воно таке?). Усе разом виходить за 3,7 гривні на квадрат за місяць. Далі — якась незрозуміла мені рентабельність, 45 копійок за метр. І на все те ще й 20% ПДВ. Виходить загальний тариф нашого будинку — 5,08 за квадрат.

То, можливо, за такі гроші хоча б прибиратимуть у дворі краще? Інженер знітилася. Виявляється, в нашому мікрорайоні на 36 будинків залишилося… 4 двірники, та й ті збираються накивати п’ятами. Не бачать сенсу мітлою чи лопатою махати за 2600 чистими на місяць. Раніше хоча б службове житло надавали, нині — ні. А ще сказала, що раніше залучали на допомогу двірникам безробітних, яким платили одразу, як підметуть у дворі чи помиють під’їзд. Нині ті просто сміються: немає дурних весь день важко фізично працювати за 80—100 гривень, якщо можна обійти, даруйте за натуралізм, 5—10 смітників і зібрати картону й пластику на 300—500 гривень. Куди підуть гроші, що їх тепер у рази більше платитимемо за прибудинкову територію, інженер не знає. Але переконана, що ЖЕК з них і копійки не побачить.

А ще я намагалася через соцмережі в інтернеті отримати роз’яснення від столичних комунальників, але запитання на особистих сторінках вони просто ігнорують. А на сторінці КМДА мені порадили звернутися до відповідного департаменту з офіційним запитом. Напевно, так і вчиню. Сподіваюся, хоч там мені розтлумачать, що і до чого. Тож, мабуть, далі буде…