Майже 500 житлових і понад 1800 господарських споруд — такі трагічні наслідки жовтневих пожеж на Луганщині. За даними облдержадміністрації, всі збитки повністю пораховано, відповідний пакет документів направлено до Кабінету Міністрів. Але кожен день для погорільців нині особливий: до дощів треба встигнути розібрати завали і врятувати те, що може стати у пригоді в новому житті.

А його доведеться починати наново, без сумнівів. Але чи залишаться на карті області села, які мало не дощенту знищив вогонь? Чи вистачить сил у кожної із сімей вдихнути життя в ті згарища?

«Дід Володимир. Сиротине. Герой мого репортажу. Згорів будинок, кухня і сарай з великою кількістю зерна. Залишився тільки гараж. Знімав той репортаж 1 жовтня. Наступний сьогодні, 11 жовтня. Минуло 10 днів. Як бачите, майже нічого не змінилося. Раз приходили військові розібрати сарай. На цьому все. Він разом із сусідкою намагається вивозити цеглу і сміття.

Потрібна допомога», — написав у фейсбуці фотохудожник, журналіст Олексій Ковальов.

Дід Володимир з села Сиротиного на Луганщині вже десятий день майже сам на сам із бідою. Фото Олексія Ковальова, учасника групи Севєродонецьк, з мережі Faceboк

Деякі обійстя пожежа зруйнувала практично повністю, найбільше постраждали села Муратове і Капітанове. Фото Олексія Ковальова, учасника групи Севєродонецьк, з мережі Facebook

Скільки дідусів Володимирів в окрузі?

А скільки таких дідусів Володимирів на 22 тисячах гектарів землі, яку обпалила пожежа в області? Волонтери поки що не в змозі порахувати.

«Люди дезорієнтовані», — такого висновку дійшли волонтери з Харківщини, які приїхали допомагати сусідам на Луганщину.

Напередодні вони оголосили збирання гуманітарної допомоги, і вже незабаром у пункті прийому не було вільного місця від пакунків з речами першої необхідності. Гуманітарку повезли нужденним, зокрема в Муратове та Капітанове на Луганщину. Ці села найбільше постраждали внаслідок пожеж.

«Там навіть птахи не співають, жодної тваринки немає, — розповів про свої враження волонтер Борис Редін. — Навіть миші — й ті погоріли. Це величезна екологічна катастрофа. У селах знищено хати. Горіли часом так, що тепер стоять лише печі. Ніби з хроніки Другої світової. Там такий хаос! Просто жах!»

Харків’яни розповідають: «З одного боку, погорільців завалили різними подарунками. Одягу їм навезли багато, більше ніж є потреба. Та, напевно, не треба було ділитися жіночим взуттям на шпильках. Однак дефіцит саме взуття: людям дуже потрібне щось універсальне, зручне — чоботи. І одяг потрібен, передовсім теплий, бо скоро зима. І як вони зимуватимуть — не зрозуміло. І як будуть відбудовуватися, також не зрозуміло».

Спостереження волонтерів підтверджують і луганські громадські активісти.

Днями вони обговорювали ситуацію на конференції в Сіті-ХАБ і за допомогою Zoom-технології. Казали, що в погорілих селах є потреба в їжі, її не вистачає. Треба годувати людей, у яких немає навіть плити, а для цього готувати десь їжу у великих обсягах. Навіть із забезпеченням рятувальників, які боролися з вогнем, такі питання не було вирішено централізовано.

Потрібні ліки, спідня та постільна білизна, засоби гігієни, мийні, ковдри, посуд, корм для тварин. Бракує засобів, які застосовують на будівництві. Хоч ідеться скоріше про лопати, тачки й мітли.

Люди потроху розбирають завали. Куди скидати сміття? Де сміттєвози, які б його вивозили? На Луганщині ще суха погода. Але перші ж дощі зроблять непроїзними дороги до погорілих сіл.

Благодійників відгукнулося чимало. Волонтери везуть гуманітарну допомогу із сусідніх Бахмута і Слов’янська, Тернополя й Харкова, Дніпра і Запоріжжя. На Луганщині активно діють кілька громадських організацій.

Та ось координації у роботі бракує. Необхідно створювати штаб з ліквідації наслідків, куди б входили не тільки спеціальні служби, а й громадські, благодійні та міжнародні організації. Тоді, може, не везтимуть взуття на шпильках, а забезпечать гумовими чоботами й будівельними рукавичками. А ще доправлять сокиру і лопату дідусеві Володимирові із Сиротиного.

Голова ГС «Луганська асоціація організацій осіб з інвалідністю» Микола Надулічний з міжнародними партнерами та директоркою департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Елеонорою Поліщук привезли гуманітарну допомогу до Смолянинового та Воронового

Об’єднання як запорука успіху

Дивно бачити в селах, що постраждали від пожежі, людину на інвалідному візку. Надто коли ця людина не просить допомоги, а разом з іншими керує розвантаженням гуманітарних вантажів.

У Луганської обласної асоціації організацій людей з інвалідністю та її голови Миколи Надулічного особлива історія. Ця громадська організація і в минулі роки активно допомагала людям. Щоправда, увагу було сфокусовано насамперед на колегах по нещастю та хворобах.

Але на початку 2020 року актив асоціації ініціював і реалізував проєкт допомоги з доставки товарів першої необхідності для людей, які перебувають у зоні ризику у зв’язку з COVID-19. І більш як вісім сотень людей у Сєверодонецьку й окрузі скористалися цією допомогою.

«Проєкт розпочався у квітні і був розрахований на три місяці, але ми працювали всі чотири. Грошей на все вистачило завдяки підтримці Програми ООН з відновлення та розбудови миру», — розповідає Микола Надулічний.

Про цей проєкт свого часу писав і «Урядовий кур’єр» у номері від 14 травня.

За чотири місяці досягли головного: всі хлопці й дівчата, котрі як волонтери були залучені до роботи, організувалися, подружилися, і навіть у вихідні, якщо хтось дзвонив на гарячу лінію проєкту, замовлення записували й виконували. Замовлення збирали і розвозили в Сєверодонецьку й навколишніх селищах.

Щоправда, за словами Миколи Надулічного, виявилося, що із сільськими людьми важче працювати. Отакі вони, звички людей старшого віку: їм треба просто виїхати до міста по покупки, поблукати по магазинах, пошукати акції. Городяни послугу з доставки сприймають набагато активніше. І за спостереженнями волонтерів, велике значення має вікова категорія: люди старшого віку не такі активні. Найактивніше в інтернеті шукають допомоги сорокарічні. Значення також має соціальний і освітній статус.

«Ті, хто більш соціалізований і більше спілкується, охоче відгукувалися на наші пропозиції. А найактивнішими споживачами послуги виявилися багатодітні мами. Вони продумували, які продукти потрібні, розплановували, тож із задоволенням користувалися нашою допомогою. А ще бабусі, старші 65 років, частіше ті, в кого рідні є, але живуть далеко. До них наші хлопці приходили вже як додому, доставляючи замовлення. А бабусі їх пригощали чаєм і пиріжками. Саме такі люди просили не скасовувати послугу допомоги з доставки товарів першої необхідності для людей, які перебувають у зоні ризику у зв’язку з COVID-19», — згадує Микола Надулічний.

«Ідея себе виправдала. Це один з небагатьох проєктів, який заслуговує, щоб про нього говорили як про історію успіху. Головне, з’явився координаційний центр, команда, здатна реагувати на будь-які надзвичайні ситуації», — розповідає фахівець Програми ООН з відновлення та розбудови миру Ганна Борова.

І додає: «На жаль, уже додаються і нові виклики. Спочатку ситуація з пожежею в Смоляниновому». Тепер — з подоланням наслідків пожеж в цілій області. До першої великої пожежі на Луганщині, у Смоляниновому, міжнародний проєкт уже добігав кінця.

«Але у нас чудово працював колцентр. Дівчата ефективно приймали дзвінки і відповідали, навчилися швидко та якісно фіксувати інформацію. Саме того дня ми були в Лисичанську. І раптом побачили дим. Одразу вирушили до Смолянинового, щоб запропонувати допомогу. Під’їхали до пожежників, у штаб ДСНС. Вони кажуть: «Нам би води питної. І людям теж». Це було літо, спека. Гроші від міжнародних спонсорів ми одразу акумулювали, і ще оголосили збирання пожертв, — згадує Микола Надулічний. — Уповноважений ПРООН Ганна Борова терміново відправила необхідні документи по своїй лінії. Так за лічені години закупили бутельовану воду, одноразовий посуд — усе, про що в першу добу пожежі просили рятувальники. Того самого дня ми привезли багато води — з розрахунку на людину в день 5 літрів — і одразу закрили цю потребу на десять днів наперед».

Актив обласної асоціації людей з інвалідністю також став центром поширення інформації. Завдяки цьому, наприклад, очільник Кремінщини домовився з підприємцями, які розливають чисту воду, і актив доправив цей гуманітарний вантаж у Новоайдарський район.

«Потім вони вже самі доставляли, але в першу добу я, так би мовити, конструктивно склеїв ці потоки добровільної допомоги», — згадує Микола Надулічний.

Активісти організували перші зустрічі потенційних благодійників із постраждалими, з’ясовували конкретні потреби. Офіс асоціації перетворився на координаційний центр: сюди везли і продукти для рятувальників, і речі для погорільців.

«Але ми побачили, що офіс перетворюється на склад. І тоді придумали спеціальний онлайн-ресурс, на якому стали розміщувати інформацію, що є з речей. Кожен, хто хоче щось віддати, може зареєструватися і розмістити його фото, розміри. А всі, кому щось потрібно, можуть так само зайти на цей сайт», — ділиться досвідом Микола Надулічний.

Ідеться про кнопку «Допоможемо» на сайті неурядових громадських організацій «Громадськість Луганщини та Донеччини» (на нього мають доступ усі громадські організації, які працюють за підтримки ПРООН). Улітку, наприклад, старобільські громадські активісти одразу скористалися цим ресурсом, і вже не виникало питання, куди і кому везти зібрані речі й посуд.

Так утворився центр довіри та інформації. Успішно працює він і нині. Допомога обчислюється тоннами. І є координація в цій роботі не тільки з місцевою владою, а й з міжнародними донорами.

Ось звіт тільки за один день роботи, 9 жовтня.

«Триває робота з надання допомоги постраждалим внаслідок масштабних пожеж. Уже кілька днів ми працювали з партнерами, щоб забезпечити першочергові потреби постраждалих громадян. Голова ГС «Луганська асоціація організацій осіб з інвалідністю» Микола Надулічний спільно з міжнародними партнерами та директоркою департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Елеонорою Поліщук відвідали жителів населених пунктів, постраждалих внаслідок масштабних пожеж, зокрема в с. Смолянинове, смт Воронове, та Новоайдарському районі.

Метою цього візиту було передати постраждалим допомогу від наших міжнародних партнерів, зокрема UNICEF Ukraine. Для жителів було передано 5 тонн гуманітарної допомоги. Зокрема питну воду та порошок для прання, контейнери для відходів і набори для прибирання приміщень і санітарних кімнат (засоби для миття та прання, щітки, швабри, туалетний папір), сімейні набори (індивідуальні засоби для особистого користування), зубні щітки, мило, спальні мішки та інше.

Дуже вдячні за допомогу Лисичанській робочій групі ГБСЗ, протидії домашньому насильству, гендерної рівності. За допомогу у відвантаженні дякуємо Міжнародному благодійному фонду «Руки друзів». Робота із надання допомоги постраждалим триває», — йдеться у звіті.

«Об’єднуємось заради допомоги!» — закликає Микола Надулічний.

І мабуть, саме у цих словах — надія на відновлення сіл, лісів та Луганщини загалом.

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»