Уже третій місяць поспіль культурно-історичний центр «Совине гніздо» в Ужгороді виконує гуманітарну місію — надає послуги внутрішньо переміщеним особам, які прибувають у місто. За цей час пункт допомоги зарекомендував себе як своєрідний хаб, де приймають утікачів від жахіть війни.

Історична будівля змінює профіль

Будівлю з назвою «Совине гніздо» зведено у другій половині ХVІІІ століття. Її відреставрували кілька років тому за грантові кошти Євросоюзу. Зазвичай її використовували для проведення фестивалів, ярмарків, винних дегустацій, але з початком бойових дій вона докорінно змінила профіль. Із перших днів Ужгородська міська рада віддала її для гуманітарних потреб.

Спершу цілодобово, в суботу та неділю, а нині в усі дні, крім вихідних, тут працюють волонтери, допомагаючи переселенцям. Це і розміщення для проживання, і розподіл найнеобхідніших речей з гуманітарної допомоги, і консультації щодо виїзду за кордон. Тут можна отримати первинну медичну допомогу. Жодне прохання не залишається поза увагою.

«У перші дні війни, коли тисячами щодня прибували люди зі сходу й центру України, їм активно допомагали жителі обласного центру, —  розповідає начальник управління економічного розвитку Ужгородської міської ради Павло Логвінов. — Тоді не вистачало предметів для створення ліжко-місць — матраців, подушок, ковдр, обігрівачів. Допомога містян була потрібною. Тоді йшлося про термінове розміщення внутрішньо переміщених осіб.

Через певний час стала надходити допомога з європейських країн. Це було дитяче харчування, консервація, постільна білизна, спальники, каремати, свічки, ліхтарики. Вдалося налагодити системну роботу з отримання й розподілу цих речей», —  додав Павло Логвінов.

У частині закладів, де розміщено переселенців, можна готувати їжу, тож міська рада сприяє забезпеченню їх крупами, овочами, іншими продуктами. В іншому разі люди можуть у закладах громадського харчування поїсти тричі на день. Ніхто з офіційно зареєстрованих переселенців не залишається голодним.

Волонтерство — складова перемоги

Волонтери — рушійна сила у «Совиному». Їх тут майже пів сотні, більшість працює від самого початку війни. Приймають приїжджих у двох зонах. У першій вислуховують і надають усі роз’яснення, видають талони на харчування. Друга зона — це пункт надання гуманітарної допомоги.

Хтось приходить сюди, щоб отримати одяг, продукти харчування та засоби першої необхідності, інший  — по пораду чи консультацію. Протягом дня волонтери встигають прийняти по три, а в окремі дні — й чотири сотні переселенців. Вони відповідають за особисті звернення переміщених і надають допомогу тим локаціям в обласному центрі, в яких розміщено людей. Загалом у чотири десятки місць відправляють харчі, солодощі, засоби гігієни тощо. На сторінці у фейсбуці з’являється оперативна інформація, що якого дня в «Совиному» можна отримати.

Центр допомоги має окремий телефонний номер, за яким із місць розселення — шкіл, дитячих садочків, гуртожитків, спортзалів надходять замовлення на певні групи товарів. Спілкування відбувається або через вайбер, або через спеціальну програму, яку розробили волонтери для полегшення роботи. Отримуючи замовлення, формують товарну групу і відправляють за місцем потреби.

Волонтерство змінило життєвий устрій багатьох. Анастасія Сливич і її друзі, які віддаються цій роботі сповна, вважають свою справу підмогою бійцям на передовій. Їхня робота — це не лише співчуття постраждалим, а й важлива складова перемоги у війні, яка вершиться у глибокому тилу.

Соціальні дні позбавляють черг

Потік гуманітарної допомоги в «Совине» останнім часом зменшився, бо прямує в інші області, де теж розмістилися десятки тисяч людей, і речей у широкому асортименті не вистачає. Тож зміни в роботі закладу відбулися 10 травня. Відтоді, щоб не створювати черг і не змушувати людей вистоювати в кількагодинних очікуваннях, господарі влаштовують так звані соціальні дні. Оголошують, коли по речі може прийти та чи інша категорія переселенців.

Перший такий день організували з нагоди Дня матері, коли надавали допомогу переважно мамам з дітьми до трьох років. Наступними стали дні пенсіонерів, осіб із інвалідністю, допомоги чотирилапим друзям тощо. Або, наприклад, повідомляли, що завтра можуть прийти всі, кому потрібен одяг. Єдина умова для отримання допомоги — наявність довідки про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи.

Нині в Ужгороді офіційно зареєстровано приблизно 30 тисяч внутрішніх переселенців. Усі вони звертаються і отримують допомогу в «Совиному гнізді». За словами волонтерки Вікторії Синьо, за два з половиною місяці існування пункту обслуговування вимушених переселенців їм видано понад 100 тонн гуманітарної допомоги.