Нещодавно Кабінет Міністрів ухвалив постанову щодо спеціальних мит на імпорт із Росії дизельного пального, яке постачається трубопроводами, і скрапленого газу. Постанова набуде чинності з 1 серпня цього року. На дизельне пальне мито становитиме 3,75% вартості з 1 серпня по 1 жовтня та 4% з 1 жовтня, на скраплений газ, відповідно, — 1,75% та 3%.

Ці заходи український уряд зробив не дзеркально діям РФ. Нагадаємо, що наш недружелюбний північний сусід ще три місяці тому запровадив обмеження на імпорт нафтопродуктів в Україну.

За словами представника Президента України в уряді Андрія Геруса, ці мита дають змогу зняти дуже велику ринкову маржу, яку накручують імпортери, і це жодним чином не вплине на роздрібні ціни на наших автозаправних станціях: «Якщо звичайна маржа у великих гуртових поставках становить 10—12 доларів за тонну, то трубопровідним транспортом цей показник сягає 35—40 доларів за тонну. Таким чином, ми хочемо узгодити цей показник зі звичайними ринковими рівнями, та відповідне рішення жодним чином не вплине на роздрібні ціни на наших автозаправних станціях».

На його думку, український бюджет на цих спецмитах додатково зможе отримати 2 мільярди гривень.

Компанії мовчать, експерти охочі на слова

Натомість представники компаній-постачальників нафтопродуктів не захотіли прокоментувати нашому виданню дії уряду та питання маржі. Звісно, хіба хтось зізнається, що має надвисоку маржу, або визнає, що невідворотно зростатимуть ціни на пальне.

Тому цю інформаційну порожнечу заповнили експерти газонафтового та автомобільного ринків. Їхні думки розділилися. Незалежний експерт нафтогазового ринку Валентин Землянський упевнений, що на ринку роздрібного продажу автомобільного пального особливих змін не буде. А щодо зростання цін, то воно буде досить незначним — на 20—40 копійок за літр: «Звісно, прогнозувати, як поводитиметься ринок, дуже складно. Проте сидіти спокійно і чекати, що буде далі, теж не варто. Дизельне пальне в Україні використовують багато приватних осіб і бізнес-структур. Зрештою ним користується наша армія, тобто таке пальне має стратегічне значення, особливо для країни, яка воює. Дизельне пальне основне з-поміж решти для потужного українського агропромислового комплексу. Треба ретельно вивчити ринки, альтернативні вигідні можливості надходження дизельного пального та скрапленого газу».

До речі, дизельне пальне майже на 100% використовують наші автотранспортні підприємства для маршруток. Саме ця частина ринку дуже вагома, тож слід додати, що господарі таких компаній останнім часом знижували ціни на перевезення пасажирів. Чи підвищуватимуть вони вартість проїзду через рішення уряду, наразі не відомо.

На думку аналітика, перш ніж запроваджувати спецмито, треба було вирішити питання щодо стратегічних запасів цих видів пального.

Втім, експерт має рацію, адже не відомо, як у подальшому діятиме Росія. Керманичі РФ можуть запровадити свої контрсанкції.

Про те, що Росія може припинити майже всі або навіть усі постачання цих видів пального, кажуть багато експертів. У цьому переконаний і директор консалтингової компанії «А-95» Сергій Куюн. Він запевняє, що в РФ існує недружелюбне, навіть войовниче до України нафтогазове лобі, яке давно і гучно заявляє про такі кардинальні дії. Щоправда, останнім часом обсяги імпорту дизельного пального з Росії в Україну зросли майже на одну третину. І не враховувати це у жодному разі не можна. Відтак варто підшукувати нові вигідні альтернативні шляхи ввезення пального.

Десять відсотків накрутки

Генеральний директор Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів та дилерів Олег Назаренко частково розділяє цю думку, проте впевнений, що до російського войовничого радикалізму не дійде. Адже, на його думку, керівники держави-агресора прекрасно розуміють, що Україна — це великий споживчий ринок. «Наразі наша країна постачає майже 90% усього дизельного пального з Росії та Білорусі. Можна навіть сказати, що 90% дизеля мають російське походження, адже білоруські нафтопереробні заводи працюють саме на сировині з РФ. Навіщо їм втрачати ці великі «надбання». Бізнес є бізнес, і наш ринок для Росії також один із ключових», — резюмує він.

Проте пан Назаренко вважає, що зростання цін на дизель та скраплений газ безперечно буде. На його думку, після того, як нафтотрейдери та роздрібні компанії вичерпають накопичені запаси, їм доведеться закуповувати їх уже за новими цінами з урахуванням цих спецмит. А щодо цін, то у середньому дизель і скраплений газ можуть подорожчати на 10%.

Утім аналітики припускають, що нафтотрейдери, якщо їх не влаштовуватиме вартість російського пального, шукатимуть альтернативні джерела його постачання в Україну. «Постачати дизельне пальне з Польщі та Литви наразі не дуже вигідно. Хоч би там як, але воно дорожче за російське та білоруське. Проте за умови дії всіх спецмит з 1 серпня та з 1 жовтня може статися, що пальне з цих двох східно-європейських країн буде конкурентне за ціною. Тоді українські постачальники зможуть переорієнтуватися на ці нові поки що для них ринки», — вважає Олег Назаренко.

Не більше двох відсотків спокою

Хоча консультант аналітичного департаменту компанії Pro-Consulting Андрій Мокряков має дещо іншу думку, не таку вже й страхітливу. За його словами, імпортне спецмито вираховують від вартості ввезення дизельного пального, а не від роздрібної вартості. «Тому, приміром, введення спецмита для дизельного пального розміром 4% на його вартості позначиться 1—2% зростання. Це буде лише 1 гривня. У сегменті скрапленого газу на Росію припадає майже весь український імпорт, однак таке пальне дешевше, ніж дизельне, тож навіть якщо й відбуватиметься подорожчання першого, то також не більше, ніж на одну гривню».

Експерт вважає, що оцінюючи всі чинники, які негативно впливають на ціноутворення пального, треба враховувати світову вартість нафти.

А цей показник останнім часом був доволі стабільним. Також слід проаналізувати можливі ризики, пов’язані з роботою нафтопереробних заводів (НПЗ), приміром, у Білорусі. Бо їхня зупинка торік через черговий ремонт змушувала українських трейдерів пального шукати нові ринки постачання. Або пригадаймо, як у квітні 2019-го Мозирський НПЗ і завод «Нафтан» (Білорусь) хотіли зупиняти виробництво пального, бо з Росії надходила вкрай низькоякісна нафта. Зовсім імовірно, що й цього разу РФ може втнути щось подібне, адже її економічна політика чим далі, тим непередбачуваніша.