Домінувала у проекті теза про те, що культура має бути потужним інструментом у розвитку місцевих громад. У тих населених пунктах, які стали його учасниками, вдалося поламати стереотипне ставлення до підтримки культури за залишковим принципом, як це донині ведеться і в Україні, й у Вірменії, де реалізовували проект «Рівні можливості для національних меншин та вразливих груп в реалізації культурних прав: багатство через різноманіття».

Проект упроваджував Ресурсний центр ГУРТ у десяти сільських громадах Вірменії та України за фінансової підтримки Євросоюзу. Його мета — розвиток культурного різноманіття й підтримка культур національних меншин.

— Нам важливо було показати і використати те, що всі члени громади можуть долучитися до її розвитку. Ми здобули вдалий досвід інтеграції в суспільні процеси представників національних меншин та вразливих категорій жителів. Результатом трирічної роботи стала поява творчих майстерень, арт-кафе, зон відпочинку для дітей і дорослих, навчальних студій, — розповіла куратор проекту Мар’яна Завійська.

Серед досягнень проекту — активне залучення представників місцевого самоврядування до втілення в життя ідей, які подали громади. Загалом у реалізацію місцевих ініціатив з розвитку громад у Вірменії та в Україні було інвестовано 80 тисяч євро.

Показовий приклад села Новий Корогод Київської області, де живуть ті, хто через Чорнобильську катастрофу змушений був залишити рідну землю. У ході проекту громада визначила спільне бачення розвитку рідного села, впровадила ініціативи з розбудови місцевої культурної й соціальної інфраструктури тощо.

Сільський голова Нового Корогода Ольга Михальова зупинятися на досягнутому не збирається: «За час реалізації проекту нам вдалося створити зону для спілкування громади, але найголовніше — люди відчули в собі сили і можливість змінювати життя на краще, — каже вона. — Нехай не все залежить від нас, але спільна робота дала розуміння, що ми можемо впливати на майбутнє. Активістам сподобалося власними руками здійснювати перетворення, тож у нас уже є плани облаштувати сільський зелений театр, оскільки в селі немає місця, де б одночасно могла збиратися велика кількість людей».

Представниця Вірменії Ліліт Аванесян стверджує, що проект дав змогу меншинам ствердити самобутність і зберегти національні цінності. А ще завдяки йому у Вірменії місцеве населення дізналось більше про українську культуру.

Проект завершується. Але, на думку його організаторів, він не згасне. Ліліт Аванесян наголосила на важливості залучення до нього сільських голів. Слухаючи це, подумалося: чому нам потрібна ініціатива Євросоюзу, щоб сільський голова виконував свої обов’язки? Адже не секрет, що багато з них, прикриваючись труднощами в державі, лише розводять руками і кажуть: «А що я можу?!»

Дуже багато, переконує досвід роботи зокрема сільського голови Шамраївки Сквирського району Київської області Валентини Левицької. Вона організовує будівництво доріг, освітлення вулиць і роботу гуртків художньої самодіяльності. І все вдається. Секрет один: вимогливість до себе. І хоч як важко доводиться, завжди каже собі: «Мені довірились люди». Ось цим і керується.

Здійснення міжнародного проекту вкотре показало, що там, де люди відповідально ставляться до виборів керівника, у громади все ладиться.